адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
31.03.2025 Справа № 917/201/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І., розглянувши справу № 917/201/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Полтавської обласної ради, вул. Покровська , 38, м. Полтава, 36029
про стягнення 101 676,60 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" просить суд стягнути з Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Полтавської обласної ради 101 676,60 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 31.10.2023 року договору №15-4361/23-БО-Т постачання природного газу, з яких: 79 723,52 грн - основна заборгованість, 10 932,57 грн - пеня, 2 091,11 грн - 3% річних, 8 929,40 грн - інфляційні втрати.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем суми основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань та пені; копія договору постачання природного газу від 31.10.2023 №15-4361/23-БО-Т; копію листа АТ "Ощадбанк" вих. №16/2-09/61248/2024 від 22.05.2024 року з додатками; копію адвокатського запиту №125/3/2-18568 від 16.12.2024 року; копію балансової одиниці; копію відповіді на запит ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-25-565 від 13.01.2025 року; інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00069771Е00L в період з 01.11.2023 року по 31.12.2023 року.
Інших заяв по суті спору не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
30.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Полтавської обласної ради про стягнення 101 676,60 грн заборгованості за договором №15-4361/23-БО-Т постачання природного газу від 31.10.2023 року, з яких: 79 723,52 грн - основна заборгованість, 10 932,57 грн - пеня, 2 091,11 грн - 3% річних, 8 929,40 грн - інфляційні втрати (вх. № 210/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 року справу № 917/201/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Суд ухвалою від 03.02.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
03.02.2025 року відповідач отримав копію ухвали від 03.02.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету (а. с. 40).
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 03.02.2025 року є 03.02.2025 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
31.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, постачальник) та Полтавським обласним центром науково-технічної творчості учнівської молоді Полтавської обласної ради (далі - відповідач, споживач) було укладено №15-4361/23-БО-Т постачання природного газу (далі - договір, а. с. 9-14).
У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ"), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору);
- приймання-передача газу, передано постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюєте актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору);
- споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 договору);
- на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору);
- споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (3.5.3 договору);
- у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору);
- ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, які застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді і рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуг транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності і добу наперед, становить 16 553,89 грн (п. 4.1 договору);
- оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-перед природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього договору (п. 5.1 договору);
- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов зазначеного договору, позивачем у період листопад - грудень 2023 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 136 817,88 грн.
Згідно даних ТОВ «Оператор Газотранспортної системи України» (надалі Оператор ГТС) відповідача було закріплено за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56ХS00069771Е00L) у період 01.11.2023 по 31.12.2023 (Лист від 13.01.2025 року №ТОВВИХ-25-565, а. с. 24-27).
За вказаний період обсяг природного газу, використаний відповідачем та внесений в алокацію позивача, становить з 01.11.2023 року по 30.11.2024 року - 3 449,00 м3; з 01.12.2024 року по 31.12.2024 року - 4 816,00 м3 .
Позивач стверджує, що відповідач не заперечував проти кількості та якості отриманого природного газу у листопаді 2023 року, оскільки за них він розрахувався у повному обсязі, що підтверджується Інформацією АТ "Ощадбанк" про надходження коштів у розмірі 57 094,36 грн на рахунок позивача (а. с. 17).
Неоплаченою залишилася поставка природного газу у грудня 2023 року на суму 79 723,52 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ради 101 676,60 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 31.10.2023 року договору № 15-4361/23-БО-Т постачання природного газу, з яких: 79 723,52 грн основний борг, 10 932,57 грн - пеня, 2 091,11 грн - 3% річних, 8 929,40 грн - інфляційні втрати.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Правові засади функціонування ринку природного газу врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи за іншими нормативно-правовими актами.
Так, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ст. 12 ЗУ «Про ринок природного газу»).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 Цивільного кодексу України).
При цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 525, 526 ЦК України)
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
При розгляді даної справи суд звертає увагу на те, що позивачем на доведення позовних вимог не надано докази, які б свідчили про виконання останнім умов укладеного договору. Зокрема, не надано Акти приймання-передачі поставленого відповідачу природного газу у спірний період, які, в першу чергу, є первинними документами бухгалтерського обліку та мають бути покладені в основу зведення розрахунків між сторонами.
Проте, відповідач в свою чергу, також не надав жодного доказу на спростування позовних вимог позивача.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність мотивованої незгоди відповідача з обсягом поставленого йому газу.
Тож, за наявних обставин суд виходить з того, що пунктами 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
В свою чергу, регламент функціонування газотранспортної системи України, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України визначаються Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493.
Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, у тому числі виробників біометану, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС даються наступні визначення: алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу; комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об'єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; точка комерційного обліку межа балансової належності, відносно якої за допомогою комерційного вузла обліку та/або інших регламентованих процедур у передбачених розділами ІХ-ХІ цього Кодексу випадках визначається об'єм (обсяг) передачі чи розподілу (споживання/постачання) природного газу за певний період;
Главою 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС врегульовано, що приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (п. 1).
Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього.
Присвоєння кодів суб'єктам ринку природного газу здійснюється з урахуванням рекомендацій Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG) наступним чином.
Для кодування використовується ЕІС-код.
На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці.
Кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код, крім операторів газорозподільних систем, яким присвоюються окремі EIC-коди для обліку природного газу на власні потреби, а також покриття об'ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.
Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу.
ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів, що включає 16 позицій.
Оператор газотранспортної системи відповідає за організацію правильного та коректного розподілу EIC-кодів суб'єктам ринку природного газу України.
Оператор газотранспортної системи присвоює EIC-код оператору газосховища, оператору установки LNG, а також кожному споживачу, що приєднаний безпосередньо до газотранспортної системи, та EIC-коди їх відповідним точкам комерційного обліку, про що інформує зазначених суб'єктів ринку природного газу (розділ 2 глави ІV Кодексу ГТС).
Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника «останньої надії»; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).
Таким чином, інформаційна платформа є джерелом достовірної інформації, за якою можна ідентифікувати наявність взаємовідносин у сфері постачання природного газу, постачальника, споживача та обсяг поставленого природного газу.
З матеріалів даної справи вбачається, що відповідачу Оператором газотранспортної системи було присвоєно ЕІС-код 56ХS00069771Е00L.
Основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ встановлені главою 1 Розділу ІХ Кодексу ГРМ.
Так, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними суб'єктами ринку природного газу. (п. 3, п. 4, глави 1 Розділу ІХ Кодексу ГРМ).
Аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави дійти до висновків, що за даним ЕІС-кодом (56ХS00069771Е00L) можливо ідентифікувати саме відповідача у справі, з присвоєним йому кодом в точці комерційного обліку природного газу. Що свідчить про те, що облік переданого позивачем та прийнятого відповідачем природного газу здійснювався через точку комерційного обліку, а тому дані Оператора ГТС щодо обсягу отриманого відповідачем газу є належним доказом у справі.
Тож, відповідно до обставин справи, позивач поставив відповідачу природний газ: у листопаді 2023р. в обсязі 3 449,00 м3; у грудні 2023р. в обсязі 4 816,00 м3 на загальну суму 136 817,88 грн.
В свою чергу відповідач розрахувався лише за отриманий природний газ у листопаді 2023 року (57 094,36 грн). Сума заборгованості, яку відповідач згідно умов договору повинен був сплатити до 15.02.2024, склала 79 723,52 грн. Проте такі вимоги договору відповідачем не виконані.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України, відповідно до яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, не дивлячись на те, що позивачем не надано до матеріалів справи будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, які свідчать про здійснення ним господарських відносин за договором укладеним з відповідачем, суд вважає, що зазначений обсяг поставленого газу в такому разі підтверджується Інформацією Оператора ГТС, що надана позивачем у справі (а. с. 24 - 27).
Доказів на спростування викладених обставин відповідач не надав.
У зв'язку з цим, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, зокрема: справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 Цивільного кодексу України), суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природній газ у розмірі 79 723,52 грн.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 договору).
Позивач заявив до стягнення з відповідача 2 091,11 грн 3% річних за загальний період з 16.02.2024 по 31.12.2024 та 8 929,40 грн інфляційні втрати за загальний період 01.03.2024 по 31.12.2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару (природного газу).
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені у розмірі 10 932,57 грн за загальний період з 16.02.2024 по 31.12.2024, суд доходить до висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача 10 932,57 грн пені, 2 091,11 грн 3% річних та 8 929,40 грн інфляційних втрати вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 79 723,52 грн основного боргу, 10 932,57 грн пені, 2 091,11 грн 3% річних та 8 929,40 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Полтавської обласної ради (вул. Покровська , 38, м. Полтава, 36029, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22525950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) 79 723,52 грн основного боргу, 10 932,57 грн пені, 2 091,11 грн 3% річних, 8 929,40 грн інфляційних втрат та 2 422, 40 грн судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 31.03.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко