25 березня 2025 року Справа № 915/207/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056 м. Київ вул. Борщагівська, буд. 152 Б; ідентифікаційний код 37226740) про видачу судового наказу
про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4; ідентифікаційний код 19302063) грошової заборгованості у сумі 281 000,00 грн,
12.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 11.02.2025 (вх. № 2135/25) про видачу судового наказу (з додатками), в якій просило суд:
1. Видати судовий наказ про стягнення з Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» (ЄДРПОУ 19302063, 54001 місто Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4), на користь Заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (ЄДРПОУ 37226740, 03056 м. Київ, вул. Борщагівська буд. 152-Б) грошової заборгованості у сумі 281 000 (двісті вісімдесят одна тисяча) гривень.
2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Боржника.
17.02.2025 Господарським судом Миколаївської області, на підставі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, був виданий судовий наказ у справі № 915/207/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4; ідентифікаційний код 19302063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056 м. Київ вул. Борщагівська, буд. 152 Б; ідентифікаційний код 37226740) заборгованості у сумі 281 000,00 грн, а також 302,80 грн судового збору.
05.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» надійшла заява б/н від 05.03.2025 (вх. № 3372/25) про розстрочення виконання рішення суду (з додатками), в якій заявник просить:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» про розстрочення виконання рішення суду, - задовольнити;
2. Розстрочити виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 року на 8 місяців наступним чином:
- до 01 квітня 2025 року - 30 000, грн;
- до 01 травня 2025 року - 30 000,0 грн;
- до 01 червня 2025 року - 30 000,0 грн;
- до 01 липня 2025 року - 30 000,0 грн;
- до 01 серпня 2025 року - 30 000,0 грн;
- до 01 вересня 2025 року - 30 000,0 грн;
- до 01 жовтня 2025 року - 30 000,0 грн.
За приписами ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 11.03.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» б/н від 05.03.2025 (вх. № 3372/25) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 915/207/25 було прзначено на 25 березня 2025 року о 13:10; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» подати до суду та направити боржнику письмові пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» б/н від 05.03.2025 (вх. № 3372/25) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 915/207/25.
19.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» надійшли додаткові пояснення б/н від 18.03.2025 (вх. № 4184/25), за змістом яких заявник не погоджується із доводами боржника і заперечує проти задоволення заяви про розстрочення виконання.
Крім того, 19.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» надійшла заява б/н від 18.03.2025 (вх. № 4179) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 20.03.2025.
Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
В судове засідання 25.03.2025 з'явилися представники обох сторін, яких суд заслухав.
25.03.2025 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» про розстрочення виконання судового рішення, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Ознайомившись з матеріалами заяви, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, суд встановив таке.
17.02.2025 Господарським судом Миколаївської області, на підставі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, був виданий судовий наказ у справі № 915/207/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4; ідентифікаційний код 19302063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056 м. Київ вул. Борщагівська, буд. 152 Б; ідентифікаційний код 37226740) заборгованості у сумі 281 000,00 грн, а також 302,80 грн судового збору.
Судовий наказ набрав законної сили 11.03.2025 та цією ж датою був направлений на адресу стягувача.
У подальшому, 05.03.2025 до суду від боржника надійшла заява б/н від 05.03.2025 (вх. № 3372/25) про розстрочення виконання рішення суду, яка обґрунтована, зокрема, тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» повністю визнає наявну заборгованість станом на 17 лютого 2025 року в розмірі 281 000,00 грн., а також 302,80 грн судового збору.
У зв'язку з виниклою заборгованістю та розуміючи існуючі зобов'язання, боржник перерахував на рахунок стягувача грошові кошти в розмірі 41 000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №№ 25321 від 24.02.2025 року, 25323 від 25.02.2025 року, 25325 від 26.02.2025 року, 25326 від 27.02.2025 року.
На теперішній час сума заборгованості становить 240 000,00 грн. боргу та 302,8 грн. судового збору.
За поясненнями боржника виплатити вказану суму одразу не виявляється за можливе з підстав фактичної відсутності грошових коштів на рахунку, а також у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, яке триває.
Товариство зазначає, що зазначені обставини виникли у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем клієнтів боржника, викликаним поширенням COVID-19 та запровадженими карантинними заходами. Покрити збиток за 2021 рік боржник планував за рахунок збільшення вартості продукції (товарів, робіт, послуг) у наступні роки. Водночас, 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення військ рф на територію України, що призвело до зменшення чистого доходу. Відповідно до фінансової звітності за 2022 рік, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 10 369,7 тисяч гривень, а чистий прибуток - 1 500,1 тисяч гривень. Зазначений прибуток дозволив частково погасити збитки за 2021 рік. Відповідно до фінансової звітності за 2023 рік, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 10 680,6 тисяч гривень, а чистий прибуток - 1 410,9 тисяч гривень. Зазначений прибуток також дозволив частково погасити збитки за 2021 рік. У зв'язку з наявність чистого прибутку у 2023 році, та як зазначалось вище, боржник взяв на себе зобов'язання по сплаті заборгованості на користь стягувача з 06 червня 2023 року по 35 000, 00 грн. щомісячно на строк до 30 вересня 2024 року. Відповідно до фінансової звітності за 2024 рік, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 10 287,1 тисяч гривень, а чистий збиток - 408,3 тисячі гривень. Зазначений збиток не дозволив в повній мірі виконати взяті перед стягувачем зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму 281 000,00 грн.
На теперішній час, за даними товариства, прогнозований дохід на І - ІІІ квартали 2025 року дають змогу стверджувати про можливість виконання зобов'язання по сплаті 281 000,00 грн. в повному обсязі. На підтвердження такої спроможності, в лютому 2025 року на користь стягувача вже сплачено 41 000,00 грн. та поточна заборгованість становить 240 000 грн. Окрім того, наявність дебіторської заборгованості у 2024 році в розмірі 478,8 тисяч гривень свідчить про існування активу, за рахунок реалізації якого також можливо погасити заборгованість. Дебіторська заборгованість утворилась у зв'язку з невиконанням зобов'язань фізичними особами (клієнтами боржника) в повному обсязі, а в умовах воєнного стану стягнення заборгованості з фізичних осіб потребує значного часу.
Стягувач проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що стягувач вважає, що єдине, що робить неможливим виконання рішення суду - це припинення його господарської діяльності за власним рішенням або у наслідку банкрутства. Проте, діяльність боржника принаймні за останні 5 років не припинялася та не переривалася.
Заборгованість, що її стягнуто з боржника судовим наказам, сформувалася ще за підсумками 2021 року - із загальної суми заборгованості у розмірі 652 065 грн. станом на березень 2023 року (надсилання боржнику першої претензії з вимогою про сплату боргу) 440 000 гривень - це заборгованість за 2021 рік, і лише 212 065 грн. - це заборгованість за 2022 рік. При цьому з урахуванням воєнного стану боржникові по всіх субліцензійних договорах на 2022 рік були наданні суттєві знижки на оплату.
Стягувач зазначає, що протягом останніх 4 років боржник показав себе як ненадійний контрагент, схильний до ухилення від виконання обов'язків за укладеними договорами. З урахуванням попередньої поведінки товариство вважає, що заява про розстрочення виконання рішення подана ним задля утруднення виконання рішення для заявника та з метою ухилення від виконання рішення суду у встановлений законом строк.
З урахуванням наведеного вище, розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 3-4, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Судом враховано, що боржником після видачі судового наказу та станом на даний час погашено частину основної заборгованості, заявленої до стягнення та стягнутої судовим рішенням, зокрема перераховано стягувачу грошові кошти в загальній сумі кошти в розмірі 41 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 25321 від 24.02.2025, 25323 від 25.02.2025, 25325 від 26.02.2025, 25326 від 27.02.2025.
Вказані обставини були пояснені представником боржника та повністю підтверджені представником стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» в судовому засіданні.
В той же час, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
Суд також наголошує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Тобто, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Відповідно до положень статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши подану заяву та дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд зазначає, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія російської федерації мала негативний вплив як на позивача, так і на відповідача.
Однак, за переконанням суду, ненадання розстрочення виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків, на які посилається боржник, зокрема - може призвести до неможливості виконання зобов'язань по сплаті заробітної плати найманим працівникам, сплаті податків та зборів, що, в свою чергу, може призвести до банкрутства підприємства.
При цьому, судом також враховано, що саме на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07 жовтня 2003 року).
Суд вважає, що розстрочення виконання рішення суду дасть можливість боржнику належним чином розрахуватися зі стягувачем.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши докази надані боржником, в їх сукупності, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб'єктів господарювання, а отже негативно впливає на сторін спору, а також те, що судове рішення є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» б/н від 05.03.2025 (вх. № 3372/25) та про розстрочення виконання судового наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі № 915/207/25 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» заборгованості у сумі 240 000,00 грн, а також 302,80 грн судового збору на 6 місяців, зі сплатою рівними частинами щомісячно.
На переконання суду, строк розстрочення виконання рішення у цій справі, не може бути визнаний надмірним і не розглядається як такий, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Таким чином, керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 220, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» б/н від 05.03.2025 (вх. № 3372/25) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 915/207/25 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання судового наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі № 915/207/25 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» заборгованості у сумі 240 000,00 грн, а також 302,80 грн судового збору на 6 місяців, зі сплатою рівними частинами щомісячно, за таким графіком:
- до 01 квітня 2025 року - 40 302,80 грн;
- до 01 травня 2025 року - 40 000,00 грн;
- до 01 червня 2025 року - 40 000,00 грн;
- до 01 липня 2025 року - 40 000,00 грн;
- до 01 серпня 2025 року - 40 000,00 грн;
- до 01 вересня 2025 року - 40 000,00 грн.
3. В іншій частині заяви - відмовити заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 31.03.2025.
Суддя О.Г. Смородінова