ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2025Справа № 910/476/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіт Львів"
(79033, м. Київ, вул. Шевченка Тараса, буд. 66, кв. 79;
ідентифікаційний код: 45318118)
до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"
(03039, м. Київ, пр. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код: 00333581)
про стягнення 594 346,73 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіт Львів" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору поставки №2712-38 від 27.12.2023 в загальному розмірі 603 520,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
21.01.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, яким вказані в ухвалі суду від 20.01.2025 недоліки були усунуті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
07.02.2025 відповідачем подано відзив, в котрому просить закрити провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 102 000,00 грн.
12.02.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
12.03.2025 позивачем подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛІТ ЛЬВІВ» (далі - Продавець/ Постачальник) та Приватне Акціонерне Товариство «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (далі - Покупець/ ПАТ «КМЗ») 27 грудня 2023 року уклали Договір поставки №2712-38 (далі - «Договір»), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю сіль харчову (далі - Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти належний Товар та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).
До поняття Товар відноситься вся договірна кількість Товару, партія Товару або частина партії Товару (п. 1.2 Договору).
Відповідно до умов Договору підставою для здійснення поставки за Договором є Замовлення, яке надсилається Покупцем Постачальнику засобами електронної пошти. У Замовленні визначається асортимент (вид) та обсяг Товару (кількість), ціна за одиницю Товару (відповідно до підписаної Сторонами Специфікації), загальна ціна партії Товару та інші умови, які Сторони вважають суттєвими для конкретної поставки партії Товару. Копія Замовлення, підписана Покупцем та направлена електронною поштою, вказаною в даному Договорі, має юридичну силу (п. 3.2 - 3.3 Договору).
Ціна, асортимент та інші характеристики Товару, що постачається, відображаються у видатковій накладній на відповідну партію товару, дані якої мають відповідати погодженій Сторонами Специфікації. В разі, якщо асортимент чи кількість поставленого товару не відповідає узгодженому в Специфікації, Покупець має право не приймати Товар або прийняти ту частину, що відповідає Специфікації. У цьому випадку зобов'язання Постачальника щодо поставки такої партії Товару вважаються виконаними в частині, яка стосується узгодженого Товару. Зобов'язання по оплаті неузгодженого Товару у Покупця не виникають (п. 4.1. Договору).
Загальна ціна цього Договору складається із суми вартості всіх поставок Товару здійснених відповідно до цього Договору та розраховується шляхом складання сум, зазначених у підписаних видаткових накладних на всі поставки Товару протягом строку дії цього Договору (п. 4.2. Договору).
Пункт 6.1 Договору передбачає, що приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється в Місці поставки відповідно до інформації, що зазначена в видаткових накладних та документах, що посвідчують якість Товару. У разі виявлення під час приймання ознак невідповідності Товару по кількості або якості, Покупець зобов'язаний призупинити приймання і скласти відповідний Акт з представником Постачальника (водій, експедитор тощо), якщо ознаки невідповідності Товару Покупець виявив після відвантаження Товару Постачальником, то Покупець зобов'язаний викликати представників Постачальника шляхом направлення відповідного повідомлення Постачальнику (за допомогою електронної пошти) для складення відповідного Акту.
Відповідно до п. 6.3-6.4 претензії з кількості та якості партії Товару, в разі невідповідності Товару умовам цього Договору, надаються Покупцем Постачальнику на підставі Акту протягом 30 (тридцяти) днів з дати Поставки, крім прихованих недоліків. Претензії з якості Товару у випадку прихованих недоліків надаються Покупцем Постачальнику протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виявлення та не пізніше закінчення строків придатності (зберігання) Товару.
Договір передбачає, що оплата проводиться Покупцем в залежності від виконання Постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку:
При наданні Постачальником Покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 21 (двадцяти одного) дня з дати, зазначеної у підписаній Сторонами видатковій (товарній) накладній (п. 5.1.1 Договору).
При наданні Постачальником Покупцю в строк понад 14 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 21 (двадцяти одного) дня, реєстрації Податкової накладної в ЄРПН (п. 5.1.2 Договору).
При цьому, п. 5.2 Договору передбачає, що оплата здійснюється Покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Відповідно до пункту 3.10 Договору, датою переходу ризиків випадкового знищення та пошкодження Товару, а також права власності на Товар, є дата підписання видаткової накладної. Дійсність видаткової накладної підтверджується підписами уповноважених представників Сторін.
У зв'язку з укладенням вищевказаного Договору і на виконання його умов ТОВ «ГАЛІТ ЛЬВІВ», з дати укладення Договору по дату складання подання цієї позовної заяви, поставило ПАТ «КМЗ» Товар на загальну суму 1 259 673,00 грн.
За твердженням Позивача, котре не заперечується Відповідачем, Продавець своєчасно і відповідно до умов Договору поставляв Покупцю належної якості Товар, що підтверджується як прийняттям Товару ПАТ «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИННИЙ ЗАВОД» та підписанням відповідних видаткових накладних, так і систематичними оплатами, що підтверджується Довідкою по рахунку, сформованою в електронному кабінеті банку ТОВ «Галіт Львів». При цьому, Відповідач ніколи не заявляв про будь-які невідповідності якості Товару, не направляв Позивачу жодних претензій по кількості та якості партій поставленого Товару, завжди приймав Товар і підписував видаткові накладні, а відтак у ПАТ «КМЗ» виникали відповідні зобов'язання з оплати Договору (згідно п. 4.1 Договору).
Водночас, за твердженням Позивача, з часом Покупець став затримувати оплати або здійснювати поступові часткові оплати, а за останні поставки партій Товару взагалі не розрахувався, чим порушив свої зобов'язання, передбачені Договором. У зв'язку з цим, згідно Довідки про склад дебіторської заборгованості станом на сьогодні у ПАТ «КМЗ» перед ТОВ «Галіт Львів» утворилась заборгованість у розмірі 519 353,00 грн. з таких видаткових накладних:
1. видаткова накладна №401 від 09 липня 2024 року, за якою ТОВ «Галіт Львів» поставило ПАТ «КМЗ» Товар (сіль екстра в мішках 25 кг (Румунія) - 4000 кг; сорбат калію - 150 кг.) на загальну суму 101 865,00 грн., в тому числі ПДВ 16 977,50 грн., з якої не оплачено 76 847,00 грн;
2. видаткова накладна №456 від 25 липня 2024 року, за якою ТОВ «Галіт Львів» поставило ПАТ «КМЗ» Товар (кислота молочна - 500 кг) на загальну суму 47 502,00 грн., в тому числі ПДВ 7 917,00 грн., яка не оплачена повністю;
3. видаткова накладна №484 від 06 серпня 2024 року, за якою ТОВ «Галіт Львів» поставило ПАТ «КМЗ» Товар (сіль екстра в мішках 25 кг (Румунія) - 4000 кг) на загальну суму 78 240,00 грн., в тому числі ПДВ 13 040,00 грн., яка не оплачена повністю;
4. видаткова накладна №509 від 15 серпня 2024 року, за якою ТОВ «Галіт Львів» поставило ПАТ «КМЗ» Товар (кислота молочна - 1000 кг) на загальну суму 95 004,00 грн., в тому числі ПДВ 15 834,00 грн., яка не оплачена повністю;
5. видаткова накладна №521 від 21 серпня 2024 року, за якою ТОВ «Галіт Львів» поставило ПАТ «КМЗ» Товар (сіль екстра в мішках 25 кг (Румунія) - 5000 кг; сіль харчова М1 в мішках 25 кг (Туреччина) - 3000 кг.) на загальну суму 142 080,00 грн., в тому числі ПДВ 23 680,00 грн., яка не оплачена повністю;
6. видаткова накладна №607 від 17 вересня 2024 року, за якою ТОВ «Галіт Львів» поставило ПАТ «КМЗ» Товар (сіль екстра в мішках 25 кг (Румунія) - 4000 кг) на загальну суму 79 680,00 грн., в тому числі ПДВ 13 280,00 грн., яка не оплачена повністю.
ТОВ «Галіт Львів» направило на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладення Претензію (вих. №23/12/24 від 23.12.2024 року) про вимогу оплатити наявну заборгованість.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції в розмірі 519 353,00 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару на суму 1 259 673,00 грн. згідно видаткових накладних, перелік яких наведений у тексті позовної заяви.
Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив оплату поставленого Товару. У зв'язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 519 353,00 грн.
За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з оплати поставленого товару на загальну суму 519 353,00 грн. Відповідачем не виконано.
Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі Відповідачем на користь Позивача в рахунок погашення заборгованості сплачено суму у розмірі 102 000,00 грн., зокрема: 10.01.2025 здійснено оплату в розмірі 52 000,00 грн (Платіжна інструкція № 2150) та 05.02.2025 здійснено оплату в розмірі 50 000,00 грн. (Платіжна інструкція № 2455).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення в сумі 102 000,00 грн. припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 102 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Доказів оплати поставленого товару на загальну суму 417 353,00 грн. матеріали справи не містять. Вказане Відповідачем не заперечується.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 417 353,00 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення із Відповідача 28 045,62 грн. інфляційних втрат та 4 809,68 грн. 3% річних.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 28 045,62 грн. інфляційних втрат та 4 809,68 грн. 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 138,43 грн. - пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Пунктом 8.2 Договору вказано, що у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором, Покупець сплачує на вимогу Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 8.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.
Відтак, умову, передбачену у п. 10.1 укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі №911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20
Оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання з поставки товару у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 42 138,43 грн. - пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позовна заява в частині стягнення штрафних санкцій не підлягає задоволенню. У той же час, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
Щодо судових витрат на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано: Договір про надання правової допомоги від 13.01.2025, Додаток №1 від 13.01.2025 до Договору про надання правової допомоги від 13.01.2025, акт №07/03-25 наданих послуг від 07.03.2025, платіжну інструкцію №436 від 02.12.2024, платіжну інструкцію №438 від 02.12.2024.
Для надання правової допомоги та здійснення представництва в суді ТОВ «Галіт Львів» уклало Договір про надання правової допомоги від 13.01.2025 року з адвокатом Богуцьким Остапом Юрійовичем (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені цим Договором правові (юридичні) послуги, у тому числі у судових справах Замовника, а саме: надання консультацій із правових питань; підготовка позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг та інших процесуальних документів, представництво інтересів Замовника у судах; представлення інтересів Замовника у судах та перед державними органами, підприємствами, установами, організаціями; інших послуг у разі письмового погодження сторонами їх надання.
Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору, розмір оплати послуг Виконавця згідно п.п.1.1.1.-1.1.4. цього Договору визначатиметься у підписаних Сторонами актах наданих послуг із врахуванням ціни, яка визначається Сторонами у окремому Додатку до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Порядок оплати послуг Виконавця визначається Сторонами також у окремому Додатку до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з Додатком №1 до Договору про надання правової допомоги від 13.01.2025 року Сторони погодили такий розмір та порядок сплати правових (юридичних) послуг (далі також - «Гонорар») за надання правової допомоги у судовій справі за позовом Замовника до ПрАТ «Київський Маргариновий Завод» про стягнення заборгованості за Договором поставки №2712-38 від 27 грудня 2023 року: За представництво інтересів Замовника у суді останній сплачує Виконавцеві гонорар у такому розмірі: Грошові кошти в сумі 7 000,00 гривень за вивчення наданих документів, підготовку правової позиції та проведення орієнтовного розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Грошові кошти в сумі 8 000,00 гривень за підготовку та подання позовної заяви з відповідними додатками до суду. За підготовку та подання додаткових процесуальних документів (заяв, клопотань тощо), окрім тих, які Виконавець подає разом з позовною заявою до суду, Замовник сплачує Виконавцеві 2 000 грн за кожен процесуальний документ, а за заяву по суті справи - 5 000 грн.
Загальна вартість наданої правничої допомоги складає 20 000,00 грн, про що між Адвокатом Богуцьким О.Ю. та Позивачем укладено Акт наданих послуг №07/03-25 від 07.03.2025 року.
За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Суд бере до уваги, що такі окремі види послуг з правничої допомоги, зазначені в акті наданих послуг від 07.03.2025, як вивчення наданих замовником документів підготовка правової позиції та проведення розрахунку штрафних санкцій нерозривно пов'язані та охоплюються послугою підготовка та подання до суду позовної заяви з відповідними додатками.
Обґрунтовуючи заперечення щодо можливості стягнення зазначених сум правничої допомоги Відповідач стверджує, що аналіз змісту складених та поданих до суду представником Позивача процесуальних документів свідчить про те, що на їх підготовку не було необхідним витрачання значного обсягу часу, а їх розмір є завищеним.
З огляду на що послуги з вивчення наданих замовником документів підготовка правової позиції та проведення розрахунку штрафних санкцій, зазначені позивачем в акті наданих послуг від 07.03.2025, були безпідставно виокремлені в окремі послуги та вимога про стягнення суми витрат за ці послуги (7000,00 грн) задоволенню не підлягає.
Разом з тим, при оцінці необхідного часу на надання правової допомоги слід враховувати не лише фактичний обсяг інформації, наведений у процесуальних документах, але й складність справи, обсяг аналізованої інформації, необхідність вивчення прецедентної практики та судових рішень в аналогічних справах.
На підтвердження понесення витрат до суду надані докази, складені з дотриманням вимог законодавства, а у суду відсутні підстави вважати, що вони не відображають реальний зміст наданих адвокатом послуг з урахуванням обсягу часу та вартості таких, окрім тих, що наведені судом вище.
Натомість Відповідач не надав жодних доказів, які б спростували обсяг затраченого часу на надання відповідної правничої допомоги або довели можливість скорочення тривалості підготовки документів та надання відповідної правничої допомоги.
Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/476/25 у розмірі 13000,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, суд розглянув та відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі №910/476/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіт Львів" до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" про стягнення 594 346,73 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у 102 000,00 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, м. Київ, пр. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код: 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіт Львів" (79033, м. Київ, вул. Шевченка Тараса, буд. 66, кв. 79; ідентифікаційний код: 45318118) 417 353,00 грн. - основного боргу, 42 138,43 грн. - пені, 28 045,62 грн. - інфляційних втрат, 4 809,68 грн. - 3% річних, 13 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу та 5 908,16 грн. - судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов