ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
28.03.2025Справа № 910/3455/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Гумеги О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "К5" про визнання дій ОСББ неправомірними, зобов'язання відновити безперешкодний доступ до житла та відшкодування моральної шкоди
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "К5" (далі - відповідач, ОСББ "К5") з вимогами:
- визнати дії ОСББ "К5" щодо відключення наших магнітних ключів неправомірними;
- зобов'язати ОСББ "К5" відновити нам доступ до житла;
- стягнути з ОСББ "К5" на мою користь моральну шкоду в розмірі 7 000 грн;
- стягнути з ОСББ "К5" відшкодування на витрати судового збору в розмірі 3000 грн.
- визнати результат голосування по пункту №12 "Внесення змін до "Документу обмеження користування спільним майном" не дійсним.
Вирішуючи питання про прийняття зазначеного позову, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В силу приписів статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодкусу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень частин 1 - 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що фізична особа може звернутися з позовом до господарського суду лише у разі, якщо розгляд такого спору у господарському суді прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України та відповідним законом, при цьому коло господарських спорів, у яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих чинним законодавством, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пп 1, 3 ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон України "Про ОСББ"), ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про ОСББ" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина 1).
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (часина 4).
Отже законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Зміст та види діяльності, яка здійснюється саме ОСББ після його створення як юридичної особи, передбачено статтею 16 вказаного Закону.
За висновками Верховного Суду, спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, розглядаються господарськими судами, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої ст. 20 ГПК України) незалежно від суб'єктного складу такого спору.
Подібні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, від 6 лютого 2019 року у справі №462/2446/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19, постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/15494/20.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлені позивачем ( ОСОБА_1 ) вимоги фактично стосуються усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в будинку, де діє ОСББ ""К5", а саме перешкодженням потрапляти до власного житла з огляду на відключення магнітного ключа від вхідних дверей до під'їзду та входів до прибудинкової території.
Заявлені позовні вимоги, у тому числі вимога про визнання не дійсним результату голосування по пункту №12 "Внесення змін до "Документу обмеження користування спільним майном", не стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності ОСББ "К5". Суд наголошує що вимога про визнання не дійсним результату голосування по пункту №12 "Внесення змін до "Документу обмеження користування спільним майном" стосуться усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.
Враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад його сторін, суд вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов'язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку (за доводами позивача, вона є дружиною співвласника багатоквартирного будинку, зареєстрована та постійно проживає у будинку з двома неповнолітніми дітьми) та як учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.05.2021 у справі №910/15494/20.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Отже, встановивши, що даний спір не підвідомчий господарському суду, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі,
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).
Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, справи у спорах щодо виконання цивільних правочинів, стороною яких є фізичні особи, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у прийнятті до розгляду позовної заяви та роз'яснює заявникові, що її розгляд належить до юрисдикції місцевого загального суду шляхом подання позовної заяви в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 4, 20, 162, 175, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "К5" про визнання дій ОСББ неправомірними, зобов'язання відновити безперешкодний доступ до житла та відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовною заявою з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання - 28.03.2025 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 та підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА