ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.03.2025Справа № 910/264/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/264/25.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» (03142, м. Київ, вул. Стуса Василя, буд. 35А, офіс 03-10)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарні» (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 35А)
про стягнення 37 754, 83 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарні» про стягнення 38 546, 39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору надавав відповідачу житлово-комунальні послуги з червня 2023 року, проте, відповідач не здійснював оплату за надані позивачем послуги за період з червня 2023 по листопад 2024, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 18 196, 49 грн.
За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 38 546, 39 грн, з яких: 18 196, 49 грн - основний борг; 17 321, 05 грн - штраф; 871, 94 грн - 3% річних; 2 156, 91 грн - інфляційні втрати. Окрім цього, позивач також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору.
15.01.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 15.01.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
17.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 15.01.2025.
Так, позивач на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2025 надав суму новий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого виклав прохальну частину в новій редакції та в якій, зокрема, просить стягнути 3% річних у розмірі 446, 58 грн (в позовній заяві просив 871, 94 грн) та інфляційні втрати у розмірі 1 790, 71 грн (в позовній заяві просив 2 156, 91 грн).
Таким чином змінилась ціна позову з 38 546, 39 грн на 37 754, 83 грн.
24.01.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/264/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, прийняв зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ухвалив здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.
29.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
03.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали від 04.02.2025 шляхом: подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї копії договору №ПМ-14 від 05.06.2023 про надання послуг в повному обсязі.
06.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 04.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025, суд на підставі частини 12 статті 176 Господарського процесуального кодексу України продовжив розгляд справи №910/264/25.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нарні» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДМАРК ДЕВЕЛОПМЕНТ» укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (машиномісця) №ПМ-112/-1/35-37.
В подальшому, 04.09.2023 ТОВ «Нарні» та ТОВ «ЛЕНДМАРК ДЕВЕЛОПМЕНТ» уклали договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (машиномісця) №ПМ-112/-1/35-37 від 30.11.2021 та одночасно уклали договір купівлі-продажу машиномісця №б/н, згідно якого ТОВ «ЛЕНДМАРК ДЕВЕЛОПМЕНТ» передав ТОВ «Нарні» паркомісце №14П, загальною площею 27,80 кв.м., яке знаходиться на -1 поверху за адресою: АДРЕСА_1 .
05.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія», як виконавцем (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нарні», як споживачем (відповідач) укладено договір про надання послуг №ПМ-14.
Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до розірвання його сторонами за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткового договору (пункт 9.3. договору №ПМ-14 від 05.06.2023).
Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами з приводу фактичного надання послуг, які виникли до підписання цього договору, а саме з моменту державної реєстрації права власності споживача на приміщення (пункт 9.2. договору №ПМ-14 від 05.06.2023).
У договорі №ПМ-14 від 05.06.2023 наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- Будинок - науково-учбовий центр у складі науково-учбового центру з гуртожитком готельного типу на АДРЕСА_1 ;
Приміщення - паркомісце №14п, що має загальну площу 27, 8 метрів квадратних, висотою в'їзду 2, 2 метра та розташоване на -1 поверсі будинку.
Згідно пункту 2.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, предметом даного договору є надання виконавцем, а споживачем отримання та своєчасної сплати наступних послуг:
- Послуг з управління будинком та прибудинковою територією будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: (1) забезпечення утримання спільного майна будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; (2) купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна будинку; (3) поточний ремонт спільного майна будинку; (4) інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені споживачем.
- Забезпечення утримання служби консьєржів в будинку, відеоспостереження тощо (додаткові послуги).
Пунктом 3.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 встановлено, що вартість послуг визначається згідно додатку №1 до цього договору (кошторис).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.2. договору №ПМ-14 від 05.06.2023).
Згідно пункту 3.3. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, платежі за послуги вносяться не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, що надається споживачу не пізніше 3-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктами 3.4. та 3.5. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 сторони узгодили наступне:
- Рахунок передається споживачу шляхом надсилання на електрону адресу та у мобільному додатку. У випадку відсутності рахунку споживач зобов'язаний звернутись до виконавця за його місцезнаходженням для його отримання. Сума, що зазначена у рахунку та/або додатку «ДАХ» або на сайті https://dah-online.com підлягає оплаті споживачем в повному обсязі;
- Споживач протягом двох днів з дати підписання договору зобов'язаний зареєструватися в додатку «ДАХ» або на сайті https://dah-online.com для здійснення оплати послуг за цим договором та отримання розрахунків, інформації від виконавця. Невиконання даної вимоги не звільняє споживача від обов'язку по оплаті послуг за цим договором та відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Виконавець за період з червня 2023 по листопад 2024 виставив споживачу рахунки на оплату послуг у загальному розмірі 18 196, 49 грн.
Згідно підпункту 4.2.1. пункту 4.2. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, споживач зобов'язується здійснювати платежі за послуги у встановлені цим договором строки.
У відповідності до пункту 3.7. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, споживач не звільняється від обов'язку оплати послуг у разі тимчасового не користування приміщенням.
Відповідно до пункту 8.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, споживач оплачує послуги передбачені даним договором з моменту державної реєстрації права власності споживача на приміщення.
Проте, споживач в порушення умов договору №ПМ-14 від 05.06.2023 не здійснював оплату за спожиті послуги.
Згідно підпунктів 5.1.7. та 5.1.12 пункту 5.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, виконавець має право стягувати зі споживача заборгованість з оплати послуг, штрафні санкції, проценти та збитки. Нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню в розмірі, встановленому цим договором, інфляційні збитки та три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно підпункту 4.2.6. пункту 4.2. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, споживач зобов'язується, у разі несвоєчасного внесення платежів, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, неустойку у розмірі встановленому цим договором.
Згідно підпункту 6.1.2. пункту 6.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, споживач несе відповідальність за порушення зобов'язання встановленого пунктом 3.3. цього договору (несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послуги визначені в пункту 2.1. цього договору) - відповідальність за дане порушення є сплата споживачем на користь виконавця неустойки у формі штрафу в розмірі 10 (десять) відсотків від суми простроченого платежу. Нарахування виконавцем штрафу здійснюється з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення згідно з пунктом 3.3. цього договору. Нарахування штрафних санкцій за порушення пункту 3.3. цього договору не обмежується по сумі.
В липні 2024 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу претензію вих. №23/07/2024-1 від 23.07.2024 щодо невиконання умов договору та нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 6.5. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, штраф та кошти на відшкодування витрат та збитків, повинні бути перераховані на поточний рахунок виконавця впродовж 5 (п'яти) днів з дня отримання відповідної вимоги від виконавця.
Натомість, від представника відповідача до позивача надійшов адвокатський запит від 13.09.2024, в якому представник відповідача просив позивача направити належним чином завірену копію договору №ПМ-14 від 05.06.2023, рахунки на оплату та акти надання послуг.
Позивач, в свою чергу, листом вих. №25/09/2024-1 від 25.09.2024 надіслав представнику відповідача документацію, яку просив представник в адвокатському запиті від 13.09.2024.
Однак, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують оплату наявної заборгованості.
Відповідно до пункту 6.6. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, виконавець має право звертатися до будь-яких державних органів та суду з питань відшкодування шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності та сплати останнім штрафів визначених цим договором.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані останньому послуги за період з червня 2023 по листопад 2024 у загальному розмірі 18 196, 49 грн, а також додатково штраф у розмірі 17 321, 05 грн, 3% річних у розмірі 446, 58 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 790, 71 грн.
II. Предмет позову та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 37 754, 83 грн (основний борг, штраф, 3% річних, інфляційні втрати).
Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №ПМ-14 від 05.06.2023 в частині своєчасної і повної оплати за спожиті послуги.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №ПМ-14 від 05.06.2023 з червня 2023 по листопад 2024 надавав обумовлені послуги, а відповідач всупереч умов договору не здійснював оплату за спожиті послуги.
Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в неоплаченій сумі за спожиті послуги, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку та додатково позивач просить стягнути з відповідача штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
IV. Заперечення відповідача у справі.
(1) Відповідач звертає увагу, що згідно пункту 8.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, споживач оплачує послуги з моменту державної реєстрації права власності споживача на приміщення. Державна реєстрація паркомісця №14П проведена 04.09.2023, а відтак, вимоги позивача за період з червня по серпень 2023 є протиправними;
(2) Квитанції/рахунки про оплату послуг відповідач на власну електронну пошту не отримував. Позивачем не надані докази направлення рахунків відповідачу, а згідно пункту 3.3. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, саме рахунок є підставою для здійснення оплати;
(3) Рахунки на оплату послуг неналежним чином оформлені;
(4) Позивач на підтвердження надання відповідачу послуг не зареєстрував податкові накладні, відтак, на думку відповідача дані дії свідчать про те, що позивачем не надавались послуги за спірний період;
(5) Позивачем не надавались відповідачу послуги по договору №ПМ-14 від 05.06.2023.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт надання позивачем відповідачу послуг по договору №ПМ-14 від 05.06.2023?
- чи був порушений відповідачем обов'язок по повній та своєчасній оплаті за надані позивачем послуги по договору №ПМ-14 від 05.06.2023?
- чи обґрунтовані заперечення відповідача?
- чи правомірно позивач нарахував штраф, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 стаття 901 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Як підтверджено матеріалами справи, 05.06.2023 між сторонами укладено договорів про надання послуг №ПМ-14, за умовами якого позивач повинен надати, а відповідача отримати послуги та своєчасно оплатити їх.
Послугами за договором №ПМ-14 від 05.06.2023 є: (1) послуги з управління будинком та прибудинковою територією будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території; (2) послуги забезпечення утримання служби консьєржів в будинку, відеоспостереження тощо.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 903 Цивільного кодексу України).
Пунктами 3.3. та 3.4. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 встановлено, що платежі за послуги вносяться не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, що надається споживачу не пізніше 3-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Рахунок передається споживачу шляхом надсилання на електрону адресу та у мобільному додатку. У випадку відсутності рахунку споживач зобов'язаний звернутись до виконавця за його місцезнаходженням для його отримання. Сума, що зазначена у рахунку та/або додатку «ДАХ» або на сайті https://dah-online.com підлягає оплаті споживачем в повному обсязі.
Позивач виставив відповідачу рахунок за червень 2023 в розмірі 400, 00 грн, за липень 2023 - жовтень 2024 у розмірі 954, 65 грн кожний окремо та за листопад 2024 у розмірі 2 522, 09 грн. Тобто, позивач за період з червня 2023 по листопад 2024 надав відповідачу послуги у загальному розмірі 18 196, 49 грн.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).
Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 передбачено, що відповідач зобов'язується здійснювати платежі за послуги у встановлені цим договором строки.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Проте, відповідач в строк передбачений пунктом 3.3. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 або в будь-який інший строк не здійснював оплату за спожиті послуги за спірний період.
Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, зазначає, що вимоги позивача за період з червня по серпень 2023 є протиправними, оскільки у відповідності до пункту 8.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 обов'язок здійснювати оплату за спожиті послуги у відповідача виник лише в вересні 2023 у зв'язку з проведенням державної реєстрації права власності на приміщення, а саме паркомісце №14П.
Як вбачається зі змісту пункту 8.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 сторони передбачили, що споживач (відповідач) оплачує послуги передбачені даним договором з моменту державної реєстрації права власності споживача на приміщення.
Згідно договору купівлі-продажу машиномісця №б/н від 04.09.2023 ТОВ «ЛЕНДМАРК ДЕВЕЛОПМЕНТ» передав відповідачу паркомісце №14П, загальною площею 27, 80 кв.м., яке знаходиться на -1 поверху за адресою: АДРЕСА_1 , що додатково підтверджується актом приймання передачі нерухомого майна від 04.09.2023.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що обов'язок здійснювати оплату в його виник з 04.09.2024.
Позивач заперечуючи проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що пункт 8.1. договору стосується початку оплати та не звільняє відповідача від зобов'язання компенсувати витрати на утримання майна з моменту підписання договору, у зв'язку з чим позивач посилається на пункти 3.12. та 3.13. договору №ПМ-14 від 05.06.2023.
Однак, суд констатує, що пункту 3.13. в договорі №ПМ-14 від 05.06.2023 не існує, а зміст пункту 3.12. інший, ніж той який наводить позивач у відповіді на відзив на позовну заяву.
Окрім цього, судом взято до уваги, що сторони пунктом 9.2. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 узгодили, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами з приводу фактичного надання послуг, які виникли до підписання цього договору, а саме з моменту державної реєстрації права власності споживача на приміщення.
Тобто, вищезазначеним пунктом сторони передбачали, що умови договору №ПМ-14 повинні застосовуватись у правовідносинах між сторонами з моменту державної реєстрації права власності відповідача на приміщення, яке повинне було відбутися до підписання сторонами відповідного договору.
Натомість, договір №ПМ-14 між сторонами підписаний 05.06.2023, а державна реєстрація права власності відповідача на паркомісце №14П відбулась через три місяці після укладення договору, а саме 04.09.2023.
Таким чином, з огляду на умови договору №ПМ-14 від 05.06.2023, які сторони погодились використовувати лише з моменту державної реєстрації права власності відповідача на паркомісце, суд погоджується з доводами відповідача, що вимоги позивача за період з червня по серпень 2023 є протиправними, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 2 319, 30 грн за зазначений період не підлягає задоволенню.
Наступне заперечення відповідача полягає в тому, що останній не отримував на електронну пошту рахунки на оплату, які позивач додав до позовної заяви, а також те, що позивачем не надані докази направлення таких рахунків відповідачу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).
Суд звертає увагу, що статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідач погодився з умовами договору №ПМ-14 від 05.06.2023 без заперечень та без зауважень.
Так, зі змісту пункту 3.4. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 вбачається, що відповідач має можливість отримати рахунок на оплату наступним чином: (1) через мобільний додаток «ДАХ»; (2) на електронну адресу веб-сайту https://dah-online.com; (3) особисто отримати у позивача.
В пункті 3.5. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 міститься застереження, що споживач (відповідач) протягом двох днів з дати підписання договору зобов'язаний зареєструватися в додатку «ДАХ» або на сайті https://dah-online.com для здійснення оплати послуг за цим договором та отримання розрахунків, інформації від виконавця. Невиконання даної вимоги не звільняє споживача від обов'язку по оплаті послуг за цим договором та відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Таким чином, як вбачається з умов договору №ПМ-14 від 05.06.2023 для отримання відповідачем відповідних актів останній зобов'язаний був зареєструватись в обумовленому додатку або веб-сайті. Окрім цього, відповідач не був позбавлений можливості отримати рахунки безпосередньо у позивача шляхом вчинення зі своєї сторони активних дій.
Однак, відповідач не надав доказів, які б свідчили про те, що останній зареєстрований на веб-сайті або в додатку. Також відповідач не надав доказів, що він здійснював дії для самостійного отримання рахунків, як це передбачено в пункті 3.3. договору №ПМ-14 від 05.06.2023.
Отже, згідно пункту 3.5. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, невиконання вимоги щодо реєстрації не звільняє споживача (відповідача) від обов'язку по оплаті послуг за договором №ПМ-14 від 05.06.2023 та відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Щодо заперечень відповідача про те, що рахунки на оплату оформлені неналежним чином, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Суд констатує, що рахунки, копії яких позивач долучив до позовної заяви містять платіжні реквізити та конкретизовані суми, які відповідачу необхідно було сплатити позивачу.
Також відповідач стверджує, що за спірний період позивач не надавав відповідачу послуги, оскільки не зареєстрував податкові накладні у відповідності до приписів Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що предметом позову в даній справі є невиконання відповідачем господарсько-договірних зобов'язань, а не виконання позивачем податкових зобов'язань.
Крім цього, суд звертає увагу, що податкова накладна не є єдиним доказом, який підтверджує факт здійснення господарської операції. Такий доказ оцінюється лише в сукупності з іншими доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 76, частина 1 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б в свою чергу могли спростувати доводи та аргументи позивача та підтвердити, що останнім дійсно не надавались обумовлені в договорі послуги за період з вересня 2023 по листопада 2024.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за спожиті послуги за період з вересня 2023 по листопада 2024 за договором №ПМ-14 від 05.06.2023 становить 15 887, 19 грн, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
(2) Щодо штрафу.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 17 321, 05 грн.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Підпунктом 6.1.2. пункту 6.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023 встановлено, що споживач несе відповідальність за порушення зобов'язання встановленого пунктом 3.3. цього договору (несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послуги визначені в пункту 2.1. цього договору) - відповідальність за дане порушення є сплата споживачем на користь виконавця неустойки у формі штрафу в розмірі 10 (десять) відсотків від суми простроченого платежу.
Суд констатує, що розрахунок позивачем штрафу у розмірі 17 321, 05 грн є неправильним, оскільки, загальна заявлена позивачем сума штрафу значно перевищує 10% від суми простроченого платежу.
Суд здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням того, що сума заборгованості, яку суд стягнув з відповідача (про що зазначено вище в даному рішенні) становить 15 887, 19 грн зазначає, що сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 588, 72 грн (15 887, 19*10%), що в свою чергу є 10% від простроченої суми платежу за вересень 2023-листопад 2024, згідно умов підпункту 6.1.2 пункту 6.1. договору №ПМ-14 від 05.06.2023.
(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 446, 58 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 1 790, 71 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд, здійснивши перевірку правильності розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, які позивачем здійсненні в заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначає, що вони є неправильними з наступних підстав.
Так, у відповідності до пункту 3.3. договору №ПМ-14 від 05.06.2023, відповідач зобов'язаний здійснювати платежі не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Натомість, позивач здійснює нарахування наприклад за листопад 2023 з 01.11.2023, за грудень 2023 з 01.12.2023. В той час, коли згідно вищезазначеного пункту договору, прострочення виконання грошового зобов'язання зі сторони відповідача розпочинається з 11 числа наступного місяця.
Тобто, за листопад 2023 відповідач зобов'язаний був здійснити оплату до 10.12.2023 включно, а за грудень 2023 до 10.01.2024 включно, відповідно прострочення за листопад 2023 настає з 11.12.2023, а за грудень 2023 з 11.01.2024. Зазначений недолік стосується всіх періодів.
Окремо, суд зазначає, що оскільки, суд відмовив в задоволенні вимог, що стосуються основного боргу за червень, липень та серпень 2023 року, суд відмовляє позивачу в стягненні 3% річних та інфляційних втрат за зазначений період.
Таким чином, суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з вересня 2023 по листопад 2024, з урахуванням вищезазначених обставини, зазначає, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 289, 67 грн, а інфляційних втрат 1 333, 35 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 531, 77 грн судового збору, інша частина судового збору покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарні» про стягнення 37 754, 83 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарні» (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 35А; ідентифікаційний код: 42793577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна Сервісна Компанія» (03142, м. Київ, вул. Стуса Василя, буд. 35А, офіс 03-10; ідентифікаційний код: 44436033) борг у розмірі 15 887 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 19 коп., штраф у розмірі 1 588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн 72 коп., 3% річних у розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 531 (одна тисяча п'ятсот тридцять одна) грн 77 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 319, 30 грн, штрафу у розмірі 15 732, 33 грн, 3% річних у розмірі 156, 91 грн та інфляційних втрат у розмірі 457, 36 грн
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких