ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.03.2025Справа № 910/12568/24
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фільтрон"
доПівнічного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
провизнання недійсним рішення
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Бойчун Н.Д.;
від відповідача: Ігнатов Н.О.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12568/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтрон» (далі також - позивач, ТОВ «Фільтрон») до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Відділення) про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 6 резолютивної частини рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.08.2024 № 60/115-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 818/922/66-р-02-06-15, в частині визнання дій ТОВ «Фільтрон» порушенням, передбаченим п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів у процедурах закупівлі та накладення штрафу на ТОВ «Фільтрон».
07.11.2024 відповідачем подано відзив на позов та клопотання про долучення доказів (диску).
З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.02.2025.
Безпосередньо в судовому засіданні 20.02.2025 представники сторін надали усні пояснення по суті справи.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, оголосив перерву до 13.03.2025.
У судовому засіданні 13.03.2025 проведено дебати, заслухано доводи представників сторін та враховано їх посилання на судову практику в подібних правовідносинах.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 818/922/66-р-02-06-15 про порушення ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та подання Шостого відділу досліджень і розслідувань від 10.07.2024 № 60-03/239-П, постановила Рішення № 60/115-р/к від 15.08.2024 (далі також - Рішення № 60/115-р/к) відповідно до якого вирішено:
1) Визнати, що ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у конкурсній процедурі закупівлі «Машини сільськогосподарські інші (техніка лісогосподарська причіп - RDM (веймер))», яка проводилась державним підприємством «Ржищівське лісове господарство» (далі - Замовник-1) згідно з оголошенням № 034254, опублікованим в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та розміщеним на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ВДЗ від 30.01.2012 № 13 (615) (далі - Процедура закупівлі-1).
3) Визнати, що ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у конкурсній процедурі закупівлі «Код 29.22.1 устаткування підіймальне та такелажне (гідроманіпулятори «ваймер» або еквівалент) - 2 од.», яка проводилась державним підприємством «Іванківське лісове господарство» (далі - Замовник-2) згідно з оголошенням № 171541, опублікованим в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та розміщеним на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ВДЗ від 23.04.2012 № 49 (651) (далі - Процедура закупівлі-2).
За вказані порушення на ТОВ «Фільтрон» накладено штраф в загальному розмірі 136 000,00 грн.
Доводи Відділення щодо наявності у діях позивача та інших учасників торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:
1) спільних особливостях в оформленні конвертів;
2) спільних особливостях в оформленні документів.
Позивач вважає, що Рішення № № 60/115-р/к порушує його права, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування заявленого позову ТОВ «Фільтрон» наголошує, що Рішення є неправомірним, оскільки не доведено обставин, пов'язаних з наявністю в діях позивача ознак, за якими кваліфікується правопорушення; Відділення неповно з'ясувало та не довело обставин, які мають значення для справи і які визнані встановленими, допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Позивач вважає, що зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть самі по собі свідчити про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції і вчинялися антиконкурентні узгоджені дії, про що свідчить і судова практика.
Крім того, позивач окремо наголошував, що справа № 818/922/66-р-02-06-15, яка була об'єднана відповідно до Розпорядження КОТВ АМКУ від 29.09.2015 № 66-р безпідставно розглядається більше 9 років, а у стані невизначеності позивач перебуває з 2012 року, коли відповідач розпочав збір доказів (тобто більше 12 років).
Відповідач проти заявленого позову заперечив у повному обсязі та виклав свої аргументи у відзиві на позов.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак є господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Так, в силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
З урахуванням приписів частини 4 статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:
- свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;
- спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо).
Крім того, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.
Стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмежовує види антиконкурентних узгоджений дій, зокрема: спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Зазначені порушення мають різний склад та потребують відмінну один від одного доказову базу.
При кваліфікації дій суб'єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.
Така правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19.
Змагальність продавців - учасників конкурентних процедур, ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.
Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, тобто об'єктивно кращу пропозицію, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Сама узгоджена поведінка учасників конкурсу, торгів (тендеру) не відповідає суті конкурсу, відповідно, в даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів тендеру (через узгодження поведінки учасниками).
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, від 06.07.2023 у справі № 910/2025/20, від 02.06.2022 у справі № 910/267/20, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Як наголошував відповідач, саме сукупність обставин, які свідчать про вчинення порушення, і були підставою для прийняття Рішення № 60/115-р/к.
Зокрема, у межах розгляду антимонопольної справи, Відділенням було встановлено та доведено факти, які у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження ТОВ «Фільтрон» та ТОВ «Веймер Гідравлік» своєї поведінки при підготовці до участі та участі в Процедурах закупівлі, зокрема, про обмін між ними інформацією, що підтверджується, зокрема таким:
Щодо Процедури закупівлі-1
- спільних особливостях в оформленні конвертів;
- спільних особливостях в оформленні довідок про наявність в учасника відповідного обладнання та матеріально-технічної бази для поставки товару;
- спільних особливостях в оформленні довідок у довільній формі, що містять інформацію про наявність у учасника працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;
- спільних особливостях в оформленні довідок у довільній формі, що містять інформацію про раніше укладені договори на поставку аналогічного товару із зазначенням предметів договорів, замовників чи їх контактних осіб, контактні телефони;
- спільних особливостях в оформленні довідок у довільній, формі про те, що учасника або учасника попередньої кваліфікації не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері державних закупівель корупційного правопорушення;
- спільних особливостях в оформленні анкет;
- наданням однакових документів, які підтверджують відповідність пропозиції конкурсних торгів учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі;
- спільних особливостях в оформленні форм «Пропозиція конкурсних торгів», які містять інформацію щодо цінових пропозицій.
Щодо Процедури закупівлі-2:
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують наявність обладнання та матеріально-технічної бази у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують досвід виконання аналогічних договорів у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів, що підтверджують не притягнення учасника торгів згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері державних закупівель корупційного правопорушення у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні документів на підтвердження особи, яка підписує договори, у довільній формі;
- спільних особливостях в оформленні форм «Пропозиція конкурсних торгів», які містять інформацію щодо цінових пропозицій.
Зазначене свідчить про наявність умов для обміну інформацією, з урахуванням відсутності об'єктивно існуючих чинників, які б спростовували наведене та наявності інших обставин, що становлять собою сукупність доказової бази про вчинення відповідного порушення з боку ТОВ «Фільтрон» та ТОВ «Веймер Гідравлік».
Координація (узгоджені дії) суб'єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб'єктів ринку, зокрема при укладанні ними угод у якій-небудь формі.
У той же час, відповідність дій Учасників законодавству України в частині свободи здійснення підприємницької діяльності не спростовує наявність та вірогідність створення між ними умов щодо обміну інформацією між собою та, відповідно, спотворення результатів Торгів.
Вільна конкуренція слугує дієвим механізмом підвищення ціни продажу та визначення реальної ринкової ціни. Узгоджена поведінка учасників зменшує для них можливі ризики, підвищує прогнозованість та можливу доходність, проте й викривляє процедуру визначення ринкової ціни та, будучи спрямованою виключно на зниження ціни придбання, не відповідає самому сенсу аукціону (торгів), що спотворює його результати, та є порушенням правил ринкової поведінки - конкуренції.
При цьому, грошова різниця пропозицій не має суттєвого значення для встановлення ознак погодженості поведінки з метою координації поведінки одне одного та здобуття одним із учасників перемоги.
Рішення № 60/115-р/к не ґрунтується на дослідженні цінової поведінки Учасників та зміні вартості цінових пропозицій у Процедурах закупівель, а висновки Відділення про вчинення ТОВ «Фільтрон» та ТОВ «Веймер Гідравлік» антиконкурентних узгоджених дій засновані на інших обставинах, які у своїй сукупності та взаємозв'язку свідчать про узгодження (координацію) Товариствами своєї поведінки під час участі у Торгах.
Дослідження та встановлення обставин антимонопольної справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку, оцінюється адміністративної колегією Відділення у взаємозв'язку, незалежно від фактично-доказової бази в частині кількості фактів (обставин), що свідчать про наявність умов для обміну інформацією між учасниками торгів.
Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, від 06.07.2023 у справі № 910/2025/20, від 08.11.2022 у справі № 910/3202/20.
Доводи позивача про неповноту дослідження обставин справи Відділенням мають надто загальний характер, який свідчить про незгоду позивача із висновками Комітету, а не про відсутність належного мотивування Рішення № 60/115-р/к як такого.
Водночас зміст Рішення № 60/115-р/к та матеріали справи підтверджують, що Відділення надало вичерпне обґрунтування своєї позиції та повно і об'єктивно з'ясувало обставини справи, з урахуванням доказів зібраних під час дослідження справи та/чи поданих сторонами.
Під час розгляду справи суд також надав оцінку доводам позивача щодо безпідставного тривалого розгляду справи Відділенням та строків притягнення до відповідальності.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Юридичними фактами, які мають значення для дослідження питання строків розгляду справи Відділенням є початок розгляду справи: - Розпорядження адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - КОТВ АМКУ) від 04.04.2014 № 26-р (далі - Розпорядження-1), яким розпочато розгляд справи № 818/26-р-02-07-14 щодо участі ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» у Процедурі закупівлі-1.
Розпорядження КОТВ АМКУ від 24.09.2015 № 63-р (далі - Розпорядження-2) розпочато розгляд справи № 922/63-р-02-07-14 щодо участі ТОВ «Веймер Гідравлік» та ТОВ «Фільтрон» у Процедурі закупівлі-2.
Розпорядженням КОТВ АМКУ від 29.09.2015 № 66-р (далі - Розпорядження-3) справи № 818/26-р-02-07-14 та № 922/63-р-02-07-14 було об'єднано в одну справу № 818/922/66-р-02-06-15. Розпорядження -3 не має жодного юридичного наслідку, окрім присвоєння номеру справі № 818/922/66-р-02-06-15.
Отже, зупинення перебігу строку притягнення до відповідальності відбулось: ·04.04.2014 щодо Процедури закупівлі-1 (проводилась березень 2012 року); 24.09.2015 щодо Процедури закупівлі-2 (проводилась червень 2012 року).
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 09.08.2023 № 3295-IX справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2024.(45) У свою чергу, строків розгляду справ законодавство про захист економічної конкуренції, що діяло на момент розгляду справи, тобто до 01.01.2024 року та підлягає застосування відповідно, не містило.
Ні Законом, ані Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5, не визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення.
Згідно з проведеними в антимонопольній справі № 818/922/66-р-02-06-15 процесуальними діями, що підтверджено достовірними та достатніми доказами у цій судовій справі, Відділення здійснювало розгляд в межах та відповідно до процесуальних засад діяльності органів Антимонопольного комітету України, що визначені спеціальним законодавством, яке не містить будь-яких норм права щодо строків такого розгляду або строків зупинення розгляду справ названих органів.
Натомість, частина 1 статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає строк притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що не є тотожним правому інституту - строку розгляду справ про захист економічної конкуренції.
Строк притягнення до відповідальності - сукупність правовідносин, передбачених законодавством, що встановлює період часу, за який до суб'єкта можуть бути застосовані примусові заходи з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб'єктом до осіб, які вчинили правопорушення, заходів впливу, реалізація яких юридично визнана.
Закон України "Про захист економічної конкуренції", а також Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення" та є дискреційними повноваженнями органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За принципом належного урядування влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб. З принципу "правової держави" витікає вимога законності та узгодженості діяльності її органів. Саме тому на рівні Основного закону закріплено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Більше того, проведення розслідування (розгляд справи) Відділенням не передбачає заходів впливу, примусу до дій, обмеження прав та свобод, у тому числі на здійснення господарської діяльності тощо.
Таким чином, не суперечить конституційним основам та статті 6 Конвенції припис частини 2 статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині зупинення строку притягнення на необмежений час, оскільки жодного негативного впливу на права та свободи осіб - відповідачів в антимонопольних справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції немає.
Судом також прийнято до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21, в якій, зокрема, встановлено:
- критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності, тощо;
- дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- хоча окремі розслідування можуть проводитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України так і принципу "належного урядування";
- проведення розслідування у такий строк (майже понад 9 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, ураховуючи строки притягнення до відповідальності, встановлені у статті 42 Закону № 2210 має бути обґрунтовано об'єктивними та поважними причинами, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи Відділенням АМК, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, АМК, тощо.
Проте, наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
Господарський процесуальний кодекс України та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння певних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Так, предметом позову у цій справі, є визнання недійсним частково Рішення № 60/115-р/к Відділення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Предметом перегляду в справі № 910/19008/21 було визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Проте в постанові № 910/19008/21 правові висновки щодо застосування норми права є загальними й універсальними при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень, адже кваліфікація правопорушення здійснена за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
У той же час, кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями.
Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині - постанова від 17.10.2024 зі справи № 904/6086/23.
Норми права, за якими Відділення здійснило кваліфікацію правопорушення (пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210), а також діяло в спосіб і межах норм названого Закону, про неправильне застосування яких зазначає ТОВ «Фільтрон», є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів.
Отже, не вбачається обов'язкового беззаперечного врахування судом зазначеної постанови Верховного Суду від 18.05.2024 року зі справи № 910/19008/21, як про це наголошує позивач.
Більше того, матеріалами справи Відділення підтверджується вчинення позивачем та іншим учасником Торгів порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Тривалий строк розгляду справи Відділенням не спростовує факту вчинення такого правопорушення та не свідчить про наявність конкуренції між учасниками під час участі в Торгах.
Тож, суд оцінює правомірність дій Відділення під час розгляду справи та постановлення Рішення № 60/115-р/к не лише через призму строків розгляду, а й доведеності складу правопорушення конкурентного законодавства.
Суд, за результатом детального аналізу матеріалів справи дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача та свідчили б про наявність підстав для визнання недійсним та скасування Рішення № 60/115-р/к від 15.08.2024.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Підсумовуючи вищенаведене, Відділенням повно та всебічно встановлено обставини, які мають значення для справи, Рішення № 60/115-р/к від 15.08.2024 прийняте з дотриманням вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", відтак підстави для визнання недійсним або скасування Рішення, передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відсутні. Позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фільтрон" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко