номер провадження справи 34/5/25
31.03.2025 Справа № 908/228/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/228/25
за позовом: Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Героїв 37-батальону, 53, м. Запоріжжя, 69089; ідентифікаційний код 0290997325) в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 43877338)
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Космічна, 35, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 45632138)
про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
До Господарського суду Запорізької області 27.01.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) з вимогами до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а саме:
1. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Космічна, 35, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи: 45632138) на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 27 759,03 грн (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 03 копійок) на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43877338), зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA588999980314010544000008501, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с.Степне/24060300, код бюджетної класифікації - 24062100, банк отримувача: Казначейство України.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034) в особі Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Чумаченка, 15-В, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний код юридичної особи: 45027174) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури міста Запоріжжя (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2422,40 грн.
Позов обгрунтовано тим, що посадовими особами Філії, всупереч вимогам ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, п. п. 2, 4 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належне використання лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні, що призвело до незаконної порубки дерев, чим заподіяно шкоду на загальну суму 27 759,03 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справу № 908/228/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали позовної заяви, 28.01.2025 суд ухвалив прийняти справу № 908/228/25 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 28.01.2025.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі позовною заявою, під час досудового розслідування встановлено, що 20.09.2023 працівниками Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку лісових насаджень невстановленими особами на території кварталу 2 Запорізького лісництва на території Степненської ОТГ Запорізького району Запорізької області, що входять до складу Державного лісового фонду України та перебувають у постійному користуванні Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України». За вказаним фактом 28.09.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12023082230000584 за ч. 1 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування. Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 10.09.2024 сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев складає 27 759,03 грн, які на даний час не відшкодовані. В ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу залишається не відшкодованою. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на території кварталів 2 та 3 Запорізького лісництва на території Степненської ОТГ Запорізького району Запорізької області, що входять до складу Державного лісового фонду України має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДП «Ліси України» з огляду на те, що зазначені земельні ділянки в межах кварталів 2 та 3 Запорізького лісництва, перебувають у його постійному користуванні. Посадовими особами Філії, усупереч вимогам ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, п. п. 2, 4 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належне використання лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні, що призвело до незаконної порубки дерев, чим заподіяно шкоду на загальну суму 27 759,03 грн. Таким чином, шкода, яка завдана державі внаслідок незаконної рубки лісових насаджень у розмірі 27 759,03 грн підлягає стягненню з постійного лісокористувача ДСГП «Ліси України». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.
У письмових поясненнях по справі Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) вважає, що позивачем в особі першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області до Господарського суду Запорізької області надано достатню кількість доказів, що підтверджують вину відповідача і дають достатні підстави для задоволення позовних вимог по справі. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на території кварталів 2 та 3 Запорізького лісництва на території Степненської ОТГ Запорізького району Запорізької області, що входять до складу Державного лісового фонду України в сумі 27 759,03 грн має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДП «Ліси України» з огляду на те, що зазначені земельні ділянки в межах кварталів 2 та 3 Запорізького лісництва, перебувають у його постійному користуванні, обов'язок з охорони лісу працівниками відповідача визначено чинним законодавством та доведено належність відповідача по справі, а відтак позов заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області підтримує в повному обсязі.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
31.03.2025 судом ухвалено рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
Піднаглядним Запорізькій окружній прокуратурі слідчим відділенням відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023082230000584 від 28.09.2023 за ч.1 ст.246 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР відділенням відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за результатами опрацювання інформації Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Під час досудового розслідування встановлено, що 20.09.2023 працівниками Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку лісових насаджень невстановленими особами на території кварталу 2 Запорізького лісництва на території Степненської ОТГ Запорізького району Запорізької області, що входять до складу Державного лісового фонду України та перебувають у постійному користуванні Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України».
За вказаним фактом 28.09.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12023082230000584 за ч. 1 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування.
Під час досудового розслідування з метою підтвердження фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та розміру завданих державі збитків, слідчим із залученням представників Держекоінспекції Південного округу та Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» проведено огляд місця події та виявлені незаконні порубки наступних дерев: 08.05.2024 під час проведення огляду виділу 9 кварталу 2 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 3 дерева породи «акація біла»; 08.05.2024 під час проведення огляду виділу 10 кварталу 2 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 4 дерева породи «акація біла»; 08.05.2024 під час проведення огляду виділу 4 кварталу 3 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 1 дерева породи «дуб»; 08.05.2024 під час проведення огляду виділу 12 кварталу 3 виявлено порубку до ступеня припинення зросту 3 дерева породи «ясен».
Вказані огляди місця події (місця, де невстановленими особами було здійснено самовільне вирубування дерев) проведено за участі представника Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та заміри пнів здійснювались з використанням вимірювальної рулетки металевої (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-0859-22 від 10.11.2022 (чинне до 10.11.2024).
Вищевказані лісосмуги знаходиться на земельних ділянках, які відповідно перебувають у користуванні Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 10.09.2024 сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев складає 27 759,03 грн, які на даний час не відшкодовані.
В ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу залишається не відшкодованою.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 27 759,03 грн на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA588999980314010544000008501, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с.Степне/24060300, код бюджетної класифікації - 24062100, банк отримувача: Казначейство України було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною другою статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Згідно із частиною третьою, четвертою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною першою статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов'язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі статтями 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 19 та ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Саме власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебувала у постійному користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, тобто до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. З'ясовано, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.09.2021 № 509 діяльність ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» припинено шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Пологівське лісомисливське господарство». Пунктом 7 Наказу визначено, що ДП «Пологівське лісомисливське господарство» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (далі - ДСГП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Разом з тим, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 961 припинено ДП «Пологівське лісомисливське господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України».
Пунктом 8 Наказу визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Пологівське лісомисливське господарство».
Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань у складі ДСГП «Ліси України» діє Філія «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі по тексту Філія), код ЄДРПОУ ВП: 45027174, місцезнаходження: Україна, 69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Чумаченка, 15-В.
Відповідно до п. 7.1 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі по тексту - Положення про Філію), Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, якими наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії.
Таким чином, правонаступником майна, прав та обов'язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» є Філія «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до п. 10.5.6. Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 № 42, зазначено, що їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.
У відповідності до п. 2.1 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Основним напрямом діяльності Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», серед інших, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (п. 2.2.2 Положення). Водночас, відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 №695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Таким чином, правонаступником майна, прав та обов'язків Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі -Філія).
Саме на Філію покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень. Таким чином, посадовими особами Філії, усупереч вимогам ст. ст. 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев у кварталах 3 (виділи 4,12) та 2 (виділи 9,10) Запорізького лісництва, чим заподіяно шкоди на суму 27 759,03 грн.
Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17.
Оскільки, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, суд доходить висновку про стягнення з відповідача завданої шкоди.
У аналогічному спорі за позовом Керівника Новогорад-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Курненської сільської ради та Мартинівської сільської ради до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Верховний Суд дійшов таких же висновків відповідно до постанови від 09.12.2019 у справі № 906/133/18.
Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 420/2910/22 визначено, що абзацом другим розділу І Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» першопричинами екологічних проблем України визначено, зокрема неефективну систему державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та регулювання використання природних ресурсів, зокрема неузгодженість дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, незадовільний стан системи державного моніторингу навколишнього природного середовища; незадовільний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та незабезпечення невідворотності відповідальності за його порушення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, закріплений обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв'язку з закріпленим в законі принципом щодо обов'язковість додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
Крім того, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеним у дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 111/2021, наголошено на тому, що високий рівень ризиків для природних екосистем та здоров'я населення, зумовлений, зокрема значним забрудненням довкілля через техногенне навантаження, нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу, значні обсяги накопичених в Україні відходів.
Згідно з положеннями про цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають також нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів (державної лісової охорони) охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається незаконне вирубування дерев (пошкодження дерев).
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 927/238/17, від 19.12.2019 у справі № 906/133/18, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.
Відповідно до статей 73, 74, 76 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Прокурор довів правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано належними доказами відсутність підстав для відшкодування збитку.
При цьому, суд враховує, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2022 №230, Держекоінспекція в області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 19.10.2020 № 378, Державна екологічна інспекція Південного округу наділена повноваженнями щодо звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття “Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.
Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зазначених в позовній заяві, є Держекоінспекція Південного округу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналізом судової практики встановлено, що судами використовується наступне тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави:
“Нездійснення захисту» - має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином» - має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
З урахуванням викладено, прокурор при зверненні до суду повинен, на ряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає “Нездійснення захисту» або “Здійснення захисту неналежним чином», як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Запорізькою окружною прокуратурою до Держекоінспекції Південного округу скеровано листи від 22.11.2024 №24-10154ВИХ-24, від 19.12.2024 №54-10997ВИХ-24 щодо надання інформації про відшкодування завданої шкоди ДП «Ліси України», вжитті з цього приводу заходи реагування. Держекоінспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листами від 16.12.2024 №5568/10-08/06/2-34, від 30.12.2024 №5731/10-08/06/2-34 повідомлено, що заходи реагування на стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, не вживались та на даний час не плануються.
Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов'язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.
З 08.05.2024 (дата огляду земельних ділянок, на яких здійснювалась незаконна порубка дерев) по теперішній час Держекоінспекцією Південного округу не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з ДП «Ліси України» у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Слід також зазначити, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Держекоінспекція неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Зазначене свідчить, що неналежне здійснення Держекоінспекцією Південного округу захисту інтересів держави і відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» стало підставою для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури шляхом пред'явлення позову про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки лісових насаджень.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом відноситься на відповідача.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Космічна, 35, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи: 45632138) на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 27 759,03 грн (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 03 копійок) на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43877338), зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA588999980314010544000008501, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с.Степне/24060300, код бюджетної класифікації - 24062100, банк отримувача: Казначейство України. Видати наказ.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034) в особі Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Чумаченка, 15-В, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний код юридичної особи: 45027174) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури міста Запоріжжя (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок). Видати наказ.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 31.03.2025.
Суддя А.О. Науменко