61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
31.03.2025р. Справа №905/1187/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул.Січових стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ: 42086719, електронна пошта 42086719@mail.gov.ua)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Руденка Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 80 155,38 грн., з яких: 71 518,30 грн. - заборгованість, 7 413,27 грн. - пеня, 451,35 грн. - 3% річних, 772,46 грн. - інфляційні нарахування, -
без повідомлення (виклику) представників сторін
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Руденка Юрія Анатолійовича про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 80 155,38 грн., з яких: 71 518,30 грн. - заборгованість, 7 413,27 грн. - пеня, 451,35 грн. - 3% річних, 772,46 грн. - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №506А від 01.01.2019 в частині неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 71 518,30 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 7 413,27 грн. пені, 451,35 грн. - 3% річних, 772,46 грн. - інфляційних нарахувань.
Ухвалою суду від 05.09.2023р позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11.12.2023 змінено місцезнаходження позивача на нову адресу 49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, б.4Д.
Ухвалою суду від 20.03.2024 зупинено провадження у справі №905/1187/23 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи №911/1359/22.
Ухвалою суду від 03.12.2024 провадження у справі №905/1187/23 поновлено.
Щодо повідомлення відповідача.
Відповідно до ч.5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
08.09.2023 копія ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі направлялась поштовим відправленням на адресу відповідача відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань однак, поштовий конверт повернуто органом поштового зв'язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Як вже зазначалося, ухвалою суду від 03.12.2024 було поновлено провадження у справі та витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи Руденка Юрія Анатолійовича з огляду на те, що згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, м. Краматорськ, в якому зареєстрований відповідач, є територією можливих бойових дій з 24.02.2022, тому суд звернувся до компетентного органу з відповідним запитом про надання відомостей про реєстрацію Руденка Юрія Анатолійовича як внутрішньо переміщеної особи.
12.02.2025 на адресу суду від Міністерства соціальної політки України надійшов лист, згідно якого станом на 10.12.2024 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна така інформація щодо запитуваної особи: Руденко Юрій Анатолійович був зареєстрований та фактично проживав: АДРЕСА_2 ; фактично проживає та адреса для листування з 29.05.2023: АДРЕСА_3 .
Враховуючи викладене, судом було здійснено 12.02.2025 направлення копії ухвали від 03.12.2024 відповідачу на адресу для листування у м. Богуслав Обухівського району Київської області рекомендованим листом з повідомленням №0601111830987. Разом із тим, поштовий конверт повернуто органом поштового зв'язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, ухвали суду по даній справі направлялись відповідачу на електронну пошту (urraa@icloud.com), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Також в матеріалах справи наявна телефонограма від 12.02.2025, зроблена секретарем судового засідання Полукаровим Д.Е., згідно якої 12.02.2025 передано Руденко Ю.А. особисто (телефон НОМЕР_2 ) інформацію про рух справи №905/1187/23.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так, у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд
встановив
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі - Позивач, Постачальник), яке створене у результаті здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абзацом четвертим пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон).
Згідно п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно ч.4 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
На сайті ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» https://www.dn.yasno.com.ua/ розміщено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції до нього.
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та ФОП Руденко Юрій Анатолійович (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №506А (договір) на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (додаток №2 до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплати першого рахунку на попередню оплату, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Для проведення розрахунків ТОВ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" було відкрито відповідачу особовий рахунок № 506А.
Цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку до цього договору.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору (п.5.1.Договору).
Згідно п.5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
У розділі 4, 5 Комерційної пропозиції, яка є Додатком 2 до договору, визначено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даним комерційного обліку. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії минулих періодів.
Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в сервісі «Особистий кабінет». За умовами цієї комерційної пропозиції споживач має обов'язок зареєструватись в сервісі «Особистий кабінет» та користуватися відповідним сервісом.
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Відповідно до п. 5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно п.п. 1 п. 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п.9.1.Договору).
Відповідно до п.13.1 договору, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Як зазначає позивач, на виконання вищезазначеного договору, позивачем поставлено відповідачу електричної енергії за договором у квітні 2023 року - 6904 кВт/г на суму 45 108,91 грн. з ПДВ., в травні 2023 - 5328 кВт/г на суму 31774,52 грн. з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) відповідно за квітень-травень 2023.
Також позивачем було виставлено відповідачу рахунки №506а від 03.05.2023 на суму 45 108,91грн в тому числі ПДВ грн., №506а від 05.06.2023 на суму 31 774,52 грн в тому числі ПДВ.
Зазначені акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) з боку відповідача підписані не були.
Листом №67/11276-вих від 07.08.2023 оператор системи розподілу ДТЕК Донецькі електромережі підтвердив фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем який склав у квітні 2023 року - 6904 кВт/г, в травні 2023 - 5328 кВт/г.
Таким чином за розрахункові періоди квітень-травень 2023 відповідачем було спожито електричної енергії на загальну суму 76883,43 грн.
Позивач зазначив, що після погашення нарахувань за попередній розрахунковий період який не увійшов до позовного в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період квітень 2023 зараховано надлишок оплати у розмірі 5 365,13грн.
Таким чином за позивачем наявна заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 71 518,30 грн.
02.08.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №24/6274 з вимогою сплатити заборгованість за договором, проте зазначена претензія залишена без задоволення.
Оскільки відповідач встановлений договором обов'язок з оплати поставленої електричної енергії у передбачений договором строк виконав не в повному обсязі, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за укладеним договором.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст. 63 ЗУ «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно з п.п. 1.2.8., 1.2.15. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору. Укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Як встановлено судом, між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 506А від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції «Універсальна».
Як свідчать фактичні обставини справи, позивачем, на виконання умов Договору, поставлено відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та листом Оператора системи розподілу про фактичний обсяг споживання по точках комерційного обліку відповідача в наступному обсязі: у квітні 2023 року - 6904 кВт/г на суму 45 108,91 грн. з ПДВ., в травні 2023 - 5328 кВт/г на суму 31774,52 грн. з ПДВ
Факт отримання послуг з постачання електричної енергії за спірний період відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося, у розділі 5 Комерційної пропозиції визначено, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Умовами спірного договору (п. 5.10) передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен бути здійснений протягом 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду при цьому обов'язок здійснити оплату спожитої електричної енергії у відповідача виникає незалежно від отримання рахунку.
Отже, враховуючи умови договору про постачання електричної енергії споживачу, строк оплати за спожиту електроенергію за квітень-травень 2023 є таким, що настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, з урахуванням зарахованого надлишку оплати у розмірі 5 365,13грн за квітень 2023, за відповідачем залишилась сума боргу в розмірі 71 518,30 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 71 518,30 грн., оскільки позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в загальній сумі 451,35 грн. за спожиту електричну енергію за період з 12.05.2023 по 10.08.2023 та інфляційні нарахування за загальний період з 01.05.2023 по 30.06.2023 в сумі 772,46 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є вірним, тому вимоги про стягнення 3% річних у сумі 451,35 грн є такими що підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично вірним, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі 772,46 грн.
Як встановлено судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 17.12.2024 здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з ч.8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Разом з цим, згідно з згідно з п.6 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Тобто, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
З огляду на викладене, суд стягує з відповідача основну заборгованість в сумі 71 518,30 грн., 3% річних в сумі 451,35грн, інфляційні нарахування в розмірі 772,46 грн, яка виникла під час здійснення ним підприємницької діяльності, саме як з фізичної особи.
Щодо стягнення пені
Пунктом 5.11 Договору передбачено, що у разі, якщо споживач порушив строки оплати Постачальник має право вимагати сплату пені за кожен прострочений день оплати за цим Договором.
На підставі вищенаведеного пункту Договору позивачем було нараховано пеню на загальну суму боргу за період з12.05.2023 по 10.08.2023 у сумі 7 413,23 грн.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо стягнення нарахованої позивачем суми пені, суд враховує наступне.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У подальшому законами України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджувались відповідні укази Президента, якими строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента № 4220-IX від 15.01.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
За приписами ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 1 ч.2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332.
26.04.2022 Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 доповнено пунктом 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених
договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.
Постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
Враховуючи викладене, а також приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції постанови, чинній на момент спірних правовідносин), яка є обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 7 413,27 грн, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до Фізичної особи-підприємця Руденка Юрія Анатолійовича про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 80 155,38 грн., з яких: 71 518,30 грн. - заборгованість, 7 413,27 грн. - пеня, 451,35 грн. - 3% річних, 772,46 грн. - інфляційні нарахування - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Руденка Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців 4Д; код ЄДРПОУ: 42086719, електронна пошта 42086719@mail.gov.ua) суму боргу у розмірі 71 518,30 грн, 3% річних в сумі 451,35 грн., інфляційні втрати в сумі 772,46 грн., судовий збір в сумі 1948,61грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2025.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман