61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
про передачу справи до іншого суду
31.03.2025 № 905/300/25
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Франка Івана, буд.24)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Креакон» (01001, м. Київ, вул. Центральна, буд. 21)
про визнання договору оренди недійсним
Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Креакон» про визнання недійсним Договору оренди №02-12/2024-КЛ від 02.12.2024, укладеного між відповідачами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на фіктивне складання Товариством з обмеженою відповідальністю «Креакон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» Договору оренди майна №02-12/2024-КЛ від 02.12.2024, що направлене на формування недійсних первинних документів, які можуть слугувати документами податкового обліку, націлені на формування штучного податкового кредиту, що було встановлено внаслідок здійснення перевірки комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Тотожні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в статтях 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як зазначено в постановах Верховного Cуду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
З позовної заяви вбачається, що позивач звертається з вимогою про визнання недійсним договору оренди №02-12/2024-КЛ від 02.12.2024, предметом якого є нерухоме майно, розташоване за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, 16, а також навантажувачі, необхідні для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, а саме: - Складське приміщення площею 993,6 кв.м., земельна ділянка площею 0,32 га, навантажувач вилковий MHT-X 790 ST3A, навантажувач вилковий MHT-X 10135 ST3A, навантажувач ковшовий Manitou MT-X 1440A,навантажувач ковшовий Hyundai HL 770 2019, іменовані далі Об'єкт оренди.
Оскільки спір у справі №905/300/25 є спором про визнання договору оренди недійсним, то цей позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (за місцезнаходженням нерухомого майна), а тому підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду Київської області
У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, матеріали позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Креакон» про визнання договору оренди недійсним, разом з доданими до неї документами підлягають передачі за підсудністю до Господарського суду Київської області.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20, 27, 29, 30, 31, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Креакон» про визнання договору оренди недійсним з доданими до неї матеріалами передати за підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108).
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова