Справа № 134/206/25
2/134/184/2025
Іменем України
20 березня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю: секретаря судового засідання Франко О.Г.
представника позивачки - адвоката Левицького О.В.
відповідача ОСОБА_1
його представника - адвоката Глушкової Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
встановив:
05 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи стягнення з дня звернення з відповідним позовом до суду і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що від спільного подружнього проживання вона та відповідач мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач уже тривалий час проживає окремо та не надає жодної допомоги на утримання дітей, не приймає участі у їх вихованні, ігнорує її звернення щодо надання допомоги дітям, тим самим переклав увесь тягар по забезпеченню їхніх спільних дітей на неї.
Зазначає, що у 2022 році їхній син ОСОБА_5 отримав травму голови, внаслідок якої стан його здоров'я погіршився, в подальшому він отримав статус дитини з інвалідністю. Дмитро переніс кілька оперативних втручань, проведених у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні та Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», йому встановлено основний діагноз: Віддалені наслідки неуточненої травми голови (Т90.9), а також він має інші діагнози, супутні захворювання та ускладнення: хронічна субдуральна гігрома праворуч. Стан після ЗВД імплантація резервуару Омайя. Перенесеного вентрикуліту. Арахноідальна кіста СЧЯ справа. Крововиливи в лівій лобній, тім'яній частці, правій лобній області головного мозку. Субкомпенсована гідроцефалія. Структурна епілепсія. Ізольований судомний напад на фоні органічного ураження центральної нервової системи.
З огляду на свій стан здоров'я ОСОБА_5 потребує стороннього догляду та подальшої терапії, проходження реабілітаційних заходів. Лікування сина та догляд за ним потребує значних коштів, тому необхідна матеріальна допомога від відповідача.
Діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Батько дітей не приймає участі у їх матеріальному утриманні, хоча має таку можливість, оскільки є здоровим та працездатним, інших осіб на утриманні не має.
Оскільки відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дітей не надає, тому просить в судовому порядку вирішити питання про стягнення з нього аліментів.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24 лютого 2025 року від представника відповідача - адвоката Глушкової Т.І. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому вона просить задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи стягнення з дня звернення з відповідним позовом до суду і до досягнення дітьми повноліття. Також просить зменшити витрати на правничу допомогу до 2000 грн.
В обґрунтування заперечень проти позову вказує, що відповідач дійсно припинив спільне проживання з позивачкою, однак це сталося через те, що вона зійшлася з іншим чоловіком та виїхала проживати в Канаду, забравши із собою дітей. Відповідач не самоусунувся від участі в житті дітей, він спілкується з ними в телефонному режимі, готовий їх матеріально забезпечувати та допомагати у лікуванні. Разом з тим, позивачка жодним чином не обґрунтовує правові підстави для стягнення аліментів у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку, тоді як сімейним законодавством чітко визначено, що розмір аліментів на двох дітей має становити 1/3 частину заробітку. В той же час стаття 185 Сімейного кодексу України визначає, що витрати на лікування є додатковими витратами, якщо надані відповідні докази. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Додаткові витрати на дитину - це витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Вказаний перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конкретному випадку. Зазначає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., заявлені позивачкою до стягнення, є явно завищеними та необґрунтованими, оскільки позовна заява є типовою, шаблонною по цим категоріям справ, тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн.
14 березня 2025 року до суду від представника позивачки - адвоката Левицького О.В. засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив, у якій він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що наявність інвалідності в дитини є тією обставиною, яка має бути врахована судом при визначенні розміру аліментів. З урахуванням того, що син сторін має стійке захворювання, у зв'язку з чим потребує догляду та має більше потреб ніж здорові діти, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на дітей саме у розмірі 1/2 частки його доходу (заробітку). Вказаний розмір аліментів спрямований на захист інтересів дітей та забезпечення матеріальної допомоги, необхідної для їх життєдіяльності. Крім того, такий розмір не становитиме надмірного тягаря для відповідача, з огляду на те, що він не має інших осіб на утриманні. Стягнення аліментів на утримання та стягнення додаткових витрат не є тотожним. Позивачка не заперечує свого права, закріпленого у ст. 185 Сімейного кодексу України, на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат, понесених нею на лікування сина. При цьому, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька, від виконання якого він також ухиляється. Лікуванням та доглядом хворого сина позивачка змушена займатись самостійно. Більше того, саме хвороба сина змусила позивачку тимчасово (а не для проживання, як стверджує відповідач) залишити Україну та везти його вдруге на лікування до Канади. Розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн., вказаний у позовній заяві, є орієнтовним, зазначеним на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. До стягнення ці витрати заявлені не були, відповідно, заперечення представника відповідача щодо них є передчасними.
Також 19 березня 2025 року від представника відповідача - адвоката Глушкової Т.І. через систему «Електронний суд» надійшло заперечення, у якому вона вказує, що відповідач жодним чином не ухиляється від несення витрат на лікування сина і має бажання надавати допомогу добровільно. Однак, як він вказує, позивачка забрала дітей і з новим чоловіком виїхала до Канади. Наразі ОСОБА_1 не має ні фінансової, ні фізичної можливості виїхати до Канади, щоб там проживати та доглядати сина, однак постійно спілкується зі своїми дітьми у телефонному режимі. Позивачка про будь-які витрати на лікування не повідомляє та не надає рахунки, вказуючи, що лікування покривається страховими виплатами. Крім того, стороною позивача до позовної заяви не долучалися будь-які рахунку, чеки на підтвердження того, що відповідачка за власні кошти здійснює лікування сина, хоча на ці обставини її представник посилається у відповіді на відзив. Необхідне лікування зможе забезпечити видужання сина сторін і ці витрати відповідач готовий нести в межах реально понесених або майбутніх витрат. Сімейний кодекс України, а саме ст. 185 СК України визначає, що витрати на лікування є додатковими витратами, якщо надані відповідні докази. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. При цьому на кожного з батьків покладається однакова відповідальність для створення умов дітям, необхідних для їх розвитку. Тому стягнення з батька дітей половини заробітку на сплату аліментів не буде справедливим.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Левицький О.В. підтримав позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Вказав, що позивачка не просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, в той же час просить присудити аліменти у заявленому нею розмірі.
Відповідач та його представник - адвокат Глушкова Т.І. просять врахувати доводи, наведені у відзиві та запереченні, і задовольнити позов частково. Відповідач вказав, що він працює на цукровому заводі в с. Городківка та його заробітна плата становить близько 15000 грн. в місяць.
Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони від спільного подружнього проживання мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з матір'ю - ОСОБА_2 та перебувають на її утримані.
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , повторно виданого 16.06.2022 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , повторно виданого 16.06.2022 року, копією довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Городківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області 18 грудня 2024 року за № 765.
Між сторонами відсутня домовленість щодо участі батька, який проживає окремо від дітей, у їх матеріальному утриманні.
Судом також встановлено, що малолітній син сторін ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю внаслідок травми голови, яку він отримав в результаті падіння в кінці 2022 року. Він проходив лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні та Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» м. Київ, де переніс оперативні втручання.
Зазначені обставини підтверджуються: копією виписки № 7216 із медичної карти стаціонарного хворого НДСЛ «Охматдит», копією консультативного висновку нейрохірурга НДСЛ «Охматдит» від 15.11.2024 року, копією консультативного висновку епілептолога лікувально-діагностичного центру неврології та епілептології «EpiDream» м. Ужгород від 27.11.2024 року, копією індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда № 19 від 09.01.2025 року КНП «ВОДКЛ ВІННИЦЬКОЇ ОР», копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні № 126 від 13.01.2025 року.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України передбачено, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
В силу ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 2563 гривні; дітей віком від 6 років до 18 років - 3196 гривень.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно положень ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Таким чином, якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Судом встановлено, що сторони в добровільному порядку не дійшли згоди щодо способу утримання їхніх малолітніх дітей, які проживають разом із матір'ю - позивачкою по справі, а тому питання щодо стягнення аліментів з відповідача, який проживає окремо від дітей та не приймає участі у їх матеріальному забезпеченні, підлягає вирішенню у судовому порядку.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує, що відповідач є здоровим та працездатним, частково визнав позовні вимоги, відомостей про свої доходи та про будь-яких інших осіб, які б перебували на його утриманні, суду не надав, лише в усній формі повідомив, що його заробітна плата становить 15000 грн. Суд зважає на рівність обов'язку батьків по утриманню дітей, а також враховує ту обставину, що малолітні діти сторін перебувають на утриманні матері, яка несе основний тягар по забезпеченню їм належних умов для життя, до того ж син сторін є дитиною з інвалідністю.
Враховуючи викладене, суд визначає аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом - 05 лютого 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
За обставин даної справи суд вважає, що аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача (по 1/6 частки його доходу на кожну дитину) будуть мінімально необхідними для потреб дітей та відповідатимуть можливостям батька надавати таку допомогу.
При цьому суд враховує, що згідно ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, сімейне законодавство визначає, що розмір частки доходу платника аліментів на утримання двох дітей становить 1/3. Саме такий розмір аліментів, на думку суду, є справедливим, відповідає вимогам закону та не порушує прав і інтересів як платника, так і одержувача аліментів.
Суд також враховує, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат, понесених у зв'язку із лікуванням їхнього сина.
Оскільки при подачі даного позову позивачка звільнялась від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому в силу ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 25 березня 2025 року.
Суддя