Справа № 303/1546/24
Іменем України
25 березня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
за участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пішковці Віктор Степанович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2024 року, ухвалене головуючою суддею Курах Л.В., повний текст рішення складено 17 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. На випадок смерті ОСОБА_3 залишив заповіт, однак про існування заповіту не знав, дізнався випадково в січні 2024 року. Вказує, що є студентом денної форми навчання Факультету бізнесу та економіки Чеського аграрного університету в Празі, переважну частину перебуває за кордоном. Оскільки він не мав права на спадщину за законом в першу чергу, а про існування заповіту не знав, тому не мав правомірних очікувань на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 . Спадкоємцем, який прийняв спадщину за померлим ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_1 , оскільки за його заявою була заведена спадкова справа. Всупереч вимогам закону, приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В., після заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_4 , не було закликано його до спадкування та не повідомлено про існування заповіту на його ім'я, а тому вважає, що ним пропущено строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причиню.
Письмову згоду на подання позивачем заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 не дає.
З врахування наведеного, ОСОБА_2 просив визначити додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2024 року позов задоволено.
Надано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк, тривалістю три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Початок строку рахувати з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211,20 грн. судового збору.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пішковці В.С., подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вважає, що необізнаність позивача про наявність заповіту не може бути поважною причиною для поновлення строку для прийняття спадщини. Зазначає, що нотаріус не могла повідомити його про відкриття спадщини з тих підстав, що їй не було відомо про відомості про місце проживання спадкоємця за заповітом.
Вказує, що позивач спілкувався з спадкодавцем ОСОБА_3 та був присутнім на його похоронах, а тому припускає, що ОСОБА_2 знав про наявність заповіту.
Так як позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.03.2023 року (а.с.6).
До дня смерті ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих осіб на день смерті одного з них (а.с.42).
Таким чином, спадкоємець ОСОБА_2 не проживав на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 .
Із змісту заповіту від 29 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Вімер В.І. за реєстром № 769 слідує, що померлий ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті, зробив заповітне розпорядження, яким належні йому земельні ділянки за кадастровим номером 2122785400:01:011:0085 та 2122785400:03:001:0044, заповів позивачу ОСОБА_2 (а.с.5).
До майна померлого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Барановою Ж.В. заведена спадкова справа №28/2023 (а.с. 7 - копія витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі).
З наявної в матеріалах спадкової справи №28/2023, відкритої за заявою спадкоємця другої черги за законом ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини за законом на користь племінника померлого ОСОБА_1 . Із заявою ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Баранової Ж.В. про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом другої черги.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період - це період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Встановлено, що відповідно до заповіту від 29 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Вімер В.І. за реєстром № 769, померлий ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті, зробив заповітне розпорядження, яким належні йому земельні ділянки за кадастровим номером 2122785400:01:011:0085 та 2122785400:03:001:0044, заповів позивачу ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Барановою Ж.В. заведена спадкова справа №28/2023 за заявою ОСОБА_1 .
За вимогами п. 7, 188, 209, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 на нотаріуса, чи осіб уповноважених на вчинення нотаріальних дій, покладено обов'язок щодо сповіщення спадкоємців.
Як зазначає позивач та слідує з наявних в матеріалах справи доказів, приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Барановою Ж.В., не було вчинено дій щодо сповіщення ОСОБА_2 про складений на його ім'я заповіт та не запрошено останнього до спадкування.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк прийняття спадщини за померлим ОСОБА_3 , позивачем пропущено з поважних причин.
Доводи апелянта про те, що нотаріус не повідомила позивача про наявність заповіту з тих підстав, що їй не було відомо про місце проживання спадкоємця ОСОБА_2 є безпідставним, так як адреса місця проживання спадкоємця, зазначена в самому заповіті.
Крім того слід зазначити, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004, нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Однак, нотаріусом не було вчинено таких дій щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про складений на його ім'я заповіт.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем підстави пропуску строку на прийняття спадщини є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки такі є переконливими і заслуговують довіри щодо правдивості таких тверджень.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пішковці Віктор Степанович, залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 березня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: