справа № 381/4103/24
головуючий у суді І інстанції Ковалевська Л.М.
провадження № 22-ц/824/3051/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
31 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнко Олександра Олексійовича на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «УМ Факторинг», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Жарчинський Олексій Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з указаним позовом, у якому просила суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 14405, вчинений 22 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази проведення будь-якої з виконавчих дії на території міста Фастова чи Фастівського району Київської області, а відповідач ТОВ «УМ Факторинг» знаходиться за адресою: вул. Зоологічна, 4а, місто Київ, тобто у Шевченківському районі міста Києва, тому позов підсудний Шевченківському районному суду міста Києва.
А також, суд першої інстанції врахував відповідь Виконавчого комітету Фастівської міської ради від 09 вересня 2024 року, згідно якого: позивач ОСОБА_1 12 вересня 2023 року була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та у Реєстрі Фастівської територіальної громади не значиться.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко О.О.подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року та направити справу до Фастівського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за вказаним позовом передбачена альтернативна підсудність та позивач має право за своїм вибором звернутися з позовом до стягувача за його місцезнаходженням або за місцем виконання. Вказує, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським О.А. виконавче провадження було відкрите за місцем проживання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тому позивач мав право пред'являти позов за місцем його виконання.
А також, апелянт вказує, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським О.А. здійснюються виконавчі дії, а саме:
16 січня 2021 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка спрямована для виконання до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, що знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, буд.8, м. Фастів, Київської області;
23 лютого 2021 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка спрямована для виконання до ФОП ОСОБА_2 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
На підтвердження доводів апеляційної скарги, апелянтом до апеляційної скарги додані постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 січня 2021 року та від 23 лютого 2021 року.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачем не заявлено клопотання про долучення указаних доказів, не обґрунтовано та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції у строк, передбачений частиною 2 статті 83 ЦПК України, з причин, що об'єктивно не залежали від неї, у зв'язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.
Інші учасники у визначений ухвалою суду строк, не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 1 статті 27 ЦПК України)
Частиною 12 статті 28 ЦПК України визначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів.
Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України).
Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Указані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 263/14171/19).
Визначення змісту місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин 1-2 указаної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Таким чином, у розумінні статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання виконавчого документу є місце проживання (перебування) боржника або місцезнаходження його майна.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинський О.А. від 15 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого напису № 14405, виданого 22 грудня 2020 року (а.с. 16).
У матеріалах справи відсутні докази як місцезнаходження будь-якого майна боржника на території міста Фастова чи Фастівського району Київської області щодо якого проводяться виконавчі дії, так і проведення будь-яких виконавчих дій щодо боржника на території міста Фастова чи Фастівського району Київської області.
Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Фастівської міської ради від 09 вересня 2024 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Знята з реєстрації 12 вересня 2023 року, у Реєстрі Фастівської територіальної громади не значиться (а.с. 31).
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підсудності справи Шевченківському районному суду міста Києва з огляду на місцезнаходження відповідача на території Шевченківського району міста Києва.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнко Олександра Олексійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська