справа № 366/3901/23
головуючий у суді І інстанції Гончарук О.П.
провадження № 22-ц/824/4502/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
31 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним кредитного договору, стягнення моральної шкоди, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Іванківського районного суду Київської області із позовом до АТ КБ «Приватбанк», у якому просила суд:
зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на особистому картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 19 червня 2023 року (на рахунку кошти у сумі 206 641 грн);
визнати недійсним кредитний договір б/н від 19 червня 2023 року про надання кредитних коштів у сумі 48 231 грн 24 коп. між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», відновивши залишок кредитних коштів на особистому картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 19 червня 2023 року (0 грн) та списати нараховані у зв'язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції;
стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 01 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про зобов'язання вчинити певні дії, до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства (кримінальне провадження №12023111150001224 від 21 червня 2023 року).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що кримінальне провадження №12023111150001224 безпосередньо стосується правовідносин, які є спірними у цій розглядуваній цивільній справі, та безпосередньо стосується предмету спору, а тому розгляд справи є неможливим до розгляду указаного кримінального провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року та направити справу до Іванківського районного суду Київської області для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відомості про кримінальне провадження № 12023111150001224 внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про шахрайські дії невідомих (невстановлених) осіб, які призвели до викрадення з її карткового рахунку (картки), який був відкритий в АТ «КБ «Приватбанк», грошових коштів на загальну суму 255 831 грн. Розслідування у вказаному кримінальному провадженню провадиться і на теперішній даний час; особи, дії яких призвели до викрадення у мене грошових коштів, не встановлені.
Позивач вважає, що наявність кримінального провадження за її заявою про викрадення у неї коштів суттєво не впливає на розгляд та ухвалення рішення у цивільній справі, оскільки у своєму позові вона ставить питання про винуватість відповідача (АТ «КБ «Приватбанк») у недотриманні діючого законодавства при викраденні моїх коштів, а тому встановлення (чи не встановлення) конкретних фізичних осіб, які здійснили вказані кримінальні правопорушення не впливає на цивільні правові (договірні) відносини між сторонами.
При встановленні осіб, причетних до викрадення коштів позивача, АТ «КБ «Приватбанк» буде мати право стягнути з них викрадені кошти позивача.
Саме банк у порядку цивільного провадження повинен довести, що позивач, як користувач карткового рахунку (картки), своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала б змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин , які безспірно б свідчили про те, що я як користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала б змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача (тобто мене) у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
За частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства (пункт 10 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на особистому картковому рахунку до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій, визнання недійсним кредитного договору та списання нарахованих у зв'язку з цим відсотків, пені, штрафних санкцій; стягнення моральної шкоди.
З урахуванням предмету позову у цій справі встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені.
З підстав, викладених в обґрунтуванні позову, 20 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області. Відомості про вчинення злочину внесено до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 12023111050001224 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України.
Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції зупинив провадження у справі № 366/3901/23 до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства (кримінальне провадження №12023111150001224 від 21 червня 2023 року).
Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, належним чином не обґрунтував, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без встановлення певних обставин у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023111150001224 за частиною 3 статті 190 КК України
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2019 року у справі № 662/397/15-ц зазначено, що наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи (кримінального провадження) та припущення про те, що рішення (вирок) в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська