Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5962/2025
31 березня 2025року місто Київ
справа № 755/20063/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 07 серпня 2018 року, яка виникла станом 09 травня 2024 року у розмірі 274422,71грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що monobank - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Вказував, що 07 серпня 2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Зазначав, що положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Вказував, що відповідно до договору відповідачу буловстановлено кредитний ліміт у сумі 45000 грн. на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Посилався на те, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ«УніверсалБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 серпня 2018року у розмірі 274422,71 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УніверсалБанк» суму заборгованості за договором про надання банківських послуг від 07серпня 2018 року в розмірі 45000 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що твердження позивача про те, що заборгованість відповідача складається виключно з боргу за тілом кредиту в розмірі 274422,71 грн. є таким, що не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з доданих, до апеляційної скарги, знімків з екрану додатка «монобанк», відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 45000 грн. Тобто, відповідач фізично не міг отримати кредитних коштів більше ніж 45000 грн., оскільки це максимальний розмір кредиту, який був доступний останньому.
Вказував, що відповідачу також було встановлено кредитний ліміт на купівлю товарів в розстрочку, в розмірі 45000 грн. (загальний ліміт 90000 грн.), однак даним лімітом на купівлю товарів в розстрочку ОСОБА_1 не користувався та товари в розстрочку не купував, а тому вказаний ліміт не береться до уваги.
Зазначав, що не зрозуміло як могла виникнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 274422,71 грн., якщо розмір кредитного ліміту складає 45000 грн.
Вважає, що така заборгованість могла виникнути виключно в разі незаконного збільшення позивачем розміру тіла кредиту за рахунок нарахованих процентів, які не узгоджені з відповідачем та штрафних санкцій.
Посилався на те, що в даному випадку кредитний договір є дійсним виключно в частині передання відповідачу коштів в розмірі 45000 грн., а всі інші нарахування не можуть вважатися кредитними коштами, оскільки вони відповідачу банком не надавалися.
Вказував, що відповідач заперечує факт отримання ним кредиту у розмірі 274422,71 грн., а в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження надання банком позичальнику кредиту, не надано виписки з особового рахунку відповідача, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання кредиту.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», шляхом застосування цифрового підпису.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на їїім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Відповідач, підписавши вказану заяву погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором (п.6).
На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви було надано: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 07 серпня 2018 року за період з 06 січня 2021 року по 09 травня 2024 року, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, копію паспорту відповідача.
Відповідач в апеляційній скарзі не заперечував, що йому було встановлено кредитний ліміт в розмірі 45000 грн., на підтвердження чого останнім до апеляційної скарги було додано знімок з екрану додатка «монобанк». При цьому, вказував на те, що не зрозуміло як могла виникнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 274422,71 грн., якщо розмір кредитного ліміту складає 45000 грн. Вважає, що така заборгованість могла виникнути виключно в разі незаконного збільшення позивачем розміру тіла кредиту за рахунок нарахованих процентів, які не узгоджені з ним та штрафних санкцій. Однак щоб перевірити нарахування, банком не було додано виписку по рахунку.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до змісту ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом з тим, виписки по рахунку відповідача за договором №б/н від 07 серпня 2018 року, позивачем до позовної заяви надано не було.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази встановлення кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем умов стягнення відсотків та/або штрафних санкцій.
Анкета-заява від 07 серпня 2018 року, яка підписана відповідачем, не містить умов щодо розміру відсотків.
Оскільки відповідач не заперечує, що йому було встановлено кредитний ліміт в розмірі 45000 грн., яким він користувався та не заперечує, що у нього наявна заборгованість у розмірі використаного кредитного ліміту, а позивач не надав належних доказів наявності у відповідача заборгованості у розмірі 274422,71 грн., виходячи з принципу диспозитивності, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 45000 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, які надані позивачем затверджені протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року та набувають чинності з 27 листопада 2021 року, а анкета-заява відповідачем була підписана 07 серпня 2018 року.
Тарифи чорної картки monobank, які були надані позивачем датовані 08 грудня 2022 року, паспорт споживчого кредиту датований 01 січня 2023 року, тобто також після підписання відповідачем анкети-заяви.
А відтак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані позивачем на підтвердження своїх вимог докази, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову АТ «Універсал Банк».
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним пропорційно до задоволеної частини позовних вимог стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 675,08 грн., а з банку на користь відповідача підлягає стягненню 4315,34 грн. судових витрат понесених ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 45000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору понесені в суді першої інстанції у розмірі 675 грн. 08 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 суму судового збору у розмірі 4315 грн. 34 коп. понесені відповідачем ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий:
Судді: