справа №369/12760/24 головуючий у суді І інстанції Омельченко М.М.
провадження №33/824/1693/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
25 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко Максим Юрійович 29 жовтня 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
Вважає, що працівниками поліції не було відповідно до вимог закону зафіксовано факт відмови гр. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме в установленому порядку. Наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівниками поліції ОСОБА_1 належним чином роз'яснено не було.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко Максим Юрійович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 11 березня 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керував мопедом «Suzuki Lets», р/н НОМЕР_2 , по вул. Загородній в с. Забір'я Фастівського району Київської області з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, відмова водія від проходження огляду зафіксована на відео технічними засобами. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №681702 від 21 липня 2024 року; даними відеозапису, який був досліджений в судовому засіданні та який узгоджується з іншими доказами у справі: працівники поліції зупиняли мопед «Suzuki Lets», р/н НОМЕР_2 , оскільки водій ним керував без мотошолому, водій залишив мопед біля будинку, а сам поспіхом зайшов на подвір'я, де проводились будівельні роботи, при перевірці документів було встановлено, що мопедом керував ОСОБА_1 , у якого працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, чоловіки, які перебували на подвір'ї будинку, пояснили, що ОСОБА_1 їздив за продуктами, почали вести перемовини з працівниками поліції з приводу надання неправомірної вигоди задля нескладення протоколу та були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України.
Суд першої інстанції вважав, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не була вимушеною чи спровокованою з боку працівників поліції. Оскільки, водієві було роз'яснено його обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу інспектора патрульної поліції та наслідки відмови від проходження огляду, та з відео вбачається, що водій добровільно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 причини зупинки (керування мопедом без мотошолому), його права, зазначили наявні ознаки сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, однак апелянт відмовився пройти такий огляд вказавши, що пив пиво годину тому, а тому сенсу робити огляд немає бо «по-любому покаже» (по таймінгу відео 12:28 та 12:30 год.), також поліцейським було чітко озвучено водієві підстави та спосіб проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також повідомлено наслідки відмови від проходження такого. Після того як поліцейські повідомили ОСОБА_1 про наявність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення, останній втік у двір приватного будинку.
За таких обставин, оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання водія на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №681702 від 21 липня 2024 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко