справа №377/5/25 головуючий у суді І інстанції Бабич Н.С.
провадження №33/824/1395/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
25 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ставутського міського суду Київської області від 16 січня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовицю в/ч НОМЕР_1 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Ставутського міського суду Київської області від 16 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 28 січня 2025 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Ставутського міського суду Київської області від 16 січня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
Зауважила, що поліцейські не повідомили її про причину зупинки транспортного засобу та не зафіксували порушення нею ПДР України, не встановили ознаки сп'яніння.
Вказала, що відмовилася від проходження огляду за допомогою приладу Драгер, оскільки не довіряла працівникам поліції. Останні не роз'яснили ОСОБА_1 право на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Крім того, вказує, що з 20 грудня 2024 року почала використовувати медичний препарат «Хепілор», який містить у своєму складі етанол.
Просила врахувати, що є військовослужбовицею і використання транспортного засобу необхідне їй для проходження служби, а тому є підстави не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік.
У судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_1 - адвокат Красківський Віталій Петрович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 17 лютого 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2024 року о 02 годині 16 хвилин у м. Славутич, Поліський квартал, 21, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «ВАЗ 211140», днз НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та почервоніння обличчя. На законну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також пройти такий огляд у найближчому медичному закладі відмовилась. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- протоколом про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, серії ЕПР 1 № 202348 від 22 грудня 2024 року, в частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, анкетних даних особи, яка його вчинила та ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким вона керувала;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним поліцейським СРПП ВП №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Сичевським М.П., відповідно до якого 22 грудня 2024 року о 02:22 ОСОБА_1 було направлено на огляд до КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, яка від проходження огляду відмовилась;
- запитом начальника ВП №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області №2334/109/1503/01-2024 від 04 квітня 2024 року до КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області та відповіддю генерального директора КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №341 від 08 квітня 2024 року, копії яких долучені до справи, про те, що КНП «Славутицька міська лікарня» включена до Переліку закладів охорони здоров'я Київської області, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Для проведення медичних оглядів на стан алкогольного сп'яніння в КНП «Славутицька міська лікарня» СМР використовується газоаналізатор «Drager Alkotest 6810», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки та повірений Державним підприємством «Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» відповідно до вимог чинного законодавства;
- рапортами інспектора СРПП ВП №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Тарасенка О. та поліцейського СРПП ВП №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Сичевського М. від 22 грудня 2024 року, відповідно до яких 21 грудня 2024 року о 02:16 під час патрулювання на службовому автомобілі м. Славутича вони помітили автомобіль «ВАЗ 21140», днз НОМЕР_3 , що рухався під час дії комендантської години, тому його було зупинено біля будинку №21 Поліського кварталу м. Славутича. Після зупинки транспортного засобу встановлено, що ним керувала ОСОБА_1 , в якої під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, тому їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест 6810», але ОСОБА_1 відмовилась. Від проходження огляду на стан сп'яніння в найближчому медичному закладі, що входить до переліку МОЗ України, а саме у Славутицькій міській лікарні, ОСОБА_1 також відмовилась, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейських. В подальшому ОСОБА_1 було роз'яснено права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 268 КУпАП, та статтю 63 Конституції України, складено адміністративний матеріал за порушення п. 2.5 ПДР України за частиною 1 статті 130 КУпАП;
- посвідченням водія серії НОМЕР_4 , копія якого долучена до справи, згідно з яким ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами категорії «В». Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202348 від 22 грудня 2024 року вказане посвідчення водія у неї було вилучено;
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , копія якого долучена до справи, з якого вбачається, що власником транспортного засобу «ВАЗ 211140», днз НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 ;
- відеозаписами з автомобільного та нагрудного відеореєстратора поліцейських, на яких зафіксовано як 22 грудня 2024 року о 02:15 поліцейські рухаються на службовому автомобілі, назустріч їм рухається легковий автомобіль «ВАЗ 211140», днз НОМЕР_3 . Поліцейські зупиняють вказаний автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 та запитують причину керування транспортним засобом у пізній час, в період комендантської години. Вона повідомляє, що являється військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 та їздила по службовим обов'язкам. Під час спілкування поліцейський повідомляє водію ОСОБА_1 про наявність у неї ознак алкогольного сп'яніння, запитує чи вживала вона алкогольні напої сьогодні або вчора, на що вона відповідає, що вживала вчора. Поліцейський пропонує водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest 6810», на що водій відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Поліцейський пропонує водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі. Водій ОСОБА_1 також відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі. Поліцейський повідомляє водію, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснює водію права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП, та статтю 63 Конституції України.
Суд першої інстанції вважав, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не була вимушеною чи спровокованою з боку працівників поліції. Оскільки, водієві було роз'яснено її обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу інспектора патрульної поліції та наслідки відмови від проходження огляду, та з відео вбачається, що водій добровільно відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 причини зупинки (керування транспортним засобом під час комендантської години - 02:00 год. ночі), її права, зазначили наявні ознаки сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук) та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, однак апелянт в категоричній формі відмовилася пройти такий огляд за допомогою приладу драгера (по таймінгу 02:18 год); на пропозицію поліцейського пройти огляд у медичному закладі відповіла «давайте не будемо».
В ході розмови з поліцейськими ОСОБА_1 повідомила, що «вчора вживала». Після того як поліцейські почали складати протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 почала прохати їх протокол не складати та не повідомляти в/ч НОМЕР_1 (у якій працює) про факт правопорушення.
За таких обставин, оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до доводів апеляційної скарги, апелянт не довіряла показникам приладу «Драгер», однак, фабула частини першої статті 130 КУпАП не передбачає виключень та поважних причин для відмови від огляду.
За даної правої конструкції та складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не має правового значення чи вживала остання алкоголь чи приймала спиртовмісні лікарські препарати, адже склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП утворила саме відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.
З приводу посилань апелянта на нероз'яснення ОСОБА_1 її прав працівниками поліції, апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім того, з відеозапису долученого поліцейськими до протоколу встановлено, що о 02:19 год. 22 грудня 2024 року поліцейські права ОСОБА_1 роз'яснили.
Щодо незастосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 8 КУпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначено такі: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Статтею 22 КУпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено такою приміткою: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
Відповідно до ст. ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Враховуючи, що ст. 8 КУпАП не відносить до обставин, які пом'якшують покарання перебування особи на військовій службі, а ОСОБА_1 інкриміновано вчинення немалозначного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, місцевий суд правомірно наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання водія на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову Ставутського міського суду Київської області від 16 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202348 від 22 грудня 2024 року) та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ставутського міського суду Київської області від 16 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко