справа №362/6649/24 головуючий у суді І інстанції Дорошенко В.М.
провадження №33/824/1311/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
25 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, жителя АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 30 грудня 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року, скасувати постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що про наявність оскаржуваної постанови дізнався 26 грудня 2024 року безпосередньо у Васильківському міськрайонному суду Київської області. Будь-яких судових повісток, смс-повідомлень про розгляд справи не отримував, а тому вважав такі обставини поважними причинами пропуску процесуального строку.
По суті апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
Зауважив, що огляд на стан сп'яніння проведено поліцейськими без залучення свідків.
Також, судом не взято до уваги права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 право на правову допомогу та юридичний захист.
Після тесту на алкоголь апелянт попросив пройти повторний огляд, однак поліцейські йому відмовили.
У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 02 лютого 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Щодо строку на апеляційне оскарження
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, в тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2024 року ОСОБА_1 надав Васильківському районному суду Київської області згоду на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою смс-повідомлення.
Проте, судові повістки-повідомлення, направлені судом на адресу ОСОБА_1 повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», доказів направлення смс-повідомлень ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Тобто, докази повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в матеріалах справи відсутні. Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, тому його клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2024 року о 21:22 год. у смт. Гребінки Білоцерківського району Київської області по вул. Білоцерківська, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan NV200, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510» ARMF-0338, результат становить 0,79 ‰. Від проходження огляду у медичному закладі відмовився, з результатом згоден, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП..
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- фактичними відомостями викладеними в протоколі серії ААД №563358 від 14 вересня 2024 року;
- даними результатів приладу «Alcotest- 7510», тест №970 від 14 вересня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено 0,79 ‰;
- даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя ОСОБА_1 , проведено огляд за допомогою приладу Alcotest 7510, результат - 0,79 ‰, у графі з результатами згоден зазначено « ОСОБА_1 » та проставлено короткий підпис;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 вересня 2024 року;
- даними відеозапису події правопорушення, що відображена на електронному диску, долученому до матеріалів справи і переглянутому в судовому засіданні, на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керування водія ОСОБА_1 . Надалі працівники поліції повідомляють водія ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі. Водій погоджується пройти такий огляд на місці зупинки. Проходить огляд, результат - 0,79 ‰ Надалі зафіксовано оформлення адміністративного протоколу та додатків до нього, з подальшим ознайомленням з ними водія ОСОБА_1 без зауважень.
Суд першої інстанції вважав, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння за його згодою проведено поліцейським у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а тому наданими доказами підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено наступне.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння (п. 5).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. (п. 6, 7).
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що роздруківка з результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу засвідчує результат тесту, проведеного з використанням приладу «Drager Alcotest 7510» 0,79 проміле, який перевищує гранично допустиму норму встановлену п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735.
Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За даними відеозапису, який долучено поліцейськими до протоколу про адміністративне правопорушення і який безперервно фіксує процедуру огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та містить дату, час та становить цілісну, логічну картину події, останній сам обрав трубку для задуву, перед початком процедури огляду, на пропозицію поліцейського оглянув прилад та мав можливість перевірити його справність.
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію». Відеозапис події відповідає вимогам статті 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення, який є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не висловив заперечень щодо процедури огляду, однак не погодився з його результатами та просив повторити огляд за допомогою приладу Драгер.
Однак, як зазначено вище, Порядок №1103 від 17 грудня 2008 року не передбачає можливості повторного огляду на стан сп'яніння з використанням приладу Драгер, а особа має бути направлена поліцейськими для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Долучене до матеріалів справи про адміністративне правопорушення нереалізоване направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 вересня 2024 року, свідчить, що ОСОБА_1 огляду в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп'яніння не пройшов.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів неправомірних дій співробітників поліції, апелянт не долучив доказів, що він оскаржував такі дії працівників поліції чи звертався до уповноваженого органу з дисциплінарною скаргою, тощо.
Крім того, апелянт, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що працівники поліції не роз'яснили йому його права та обов'язки.
З цього приводу варто зазначити, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився. Разом з тим, не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №563358 від 14 вересня 2024 року міститься підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 263 КУпАП України (а.с.1).
Тому апеляційний суд доходить висновку про дотримання права на захист ОСОБА_1 та усвідомлення ним суті інкримінованого йому діяння.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
В той же час, апеляційний суд не встановив в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання апелянта на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №563358 від 14 вересня 2024 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко