25 березня 2025 року місто Київ.
Справа №756/2762/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7615/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Поливач Л.Д.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровичана ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року (ухвалено у складі судді Ткач М.М.)
за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чертока Олександра Федоровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчими листами №756/2762/23, які були видані 22.09.2023 Оболонським районним судом м. Києва.
В обґрунтування подання зазначено, зокрема, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5, до складу якого входить виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №756/2762/23 від 22.09.2023, який був виданий Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 173868,35 грн та виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа №756/2762/23 від 22.09.2023, який був виданий Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 2684,00грн. 09.10.2023 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття зазначених виконавчих проваджень і одночасно винесено постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанови про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження. Зазначені постанови направлені боржнику рекомендованим листом № 0303917116248, який на адресу приватного виконавця не повертався, а отже був отриманий боржником. 09.10.2023 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень, а також 09.10.2023 винесені постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника. Виконавцем направлено запити до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби, отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиною реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_2 . 11.11.2024 виконавцем на підставі ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розшук майна боржника. З моменту відкриття виконавчого провадження боржником не було здійснено жодних дій, направлених на погашення боргу за виконавчими документами. Під час виконання рішення суду боржником було придбано рухоме майно, однак жодної інформації про майно, на яке можливо звернути стягнення, відповідно до вимог Закону, для виконання виконавчого документа та пояснень про причини невиконання рішення суду, боржник не надав. З моменту відкриття виконавчого провадження виконавцем регулярно направлялися вимоги та запити до банківських установ з метою отримання інформації стосовно наявності відкритих рахунків боржника та наявності коштів на рахунках. 06.11.2024 виконавцем до банківських установ направлено черговий запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю. Згідно наданої відповіді з банківських установ у боржника відкриті рахунки в АТ «Універсал Банк», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на яких відсутні кошти для погашення заборгованості. Боржнику неодноразово (15.07.2024, 06.08.2024, 25.09.202) направлялись виклики з вимогою з'явитися до приватного виконавця, але в назначений день та час боржник до приватного виконавця не з'явилася, пояснення не надала. 06.11.2024 приватним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , але провести виконавчі дії не виявилось можливим, оскільки двері квартири не відчинили, про що складено відповідний акт та залишено вимогу приватного виконавця. Згідно із відповіді Державної міграційної служби України на ім'я боржника оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 17.12.2012, органом видачі - 2301, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданий 25.10.2017, органом видачі - 8030. Відповідно до матеріалів подання визначена до стягнення виконавчим листом сума заборгованості боржника - ОСОБА_2 складає 195409,58 грн., яка є достатньою для виникнення у боржника бажання залишити територію України, тому виконавець вважає, що виникла потреба щодо вжиття заходу примусового виконання - тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, до належного виконання нею зобов'язань за виконавчими листами, виданими Оболонським районним судом міста Києва № 756/2762/23 від 22.09.2023.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року у задоволенні подання відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник скаржника - Коваль Р.О. 30 січня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що матеріали справи містять докази підтвердження обізнаності боржника про наявність відкритого виконавчого провадження. Так, 09.10.2023 року приватним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження до банківських установ, які підключені до електронного обміну в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
31.10.2023 до виконавця від боржника надійшли довідки та виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до яких на рахунок и НОМЕР_3 надходять соціальні виплати та пенсія.
Того ж дня виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів.
29.11.2023 боржник повторно звернувся з приводу зняття арешту з коштів та надав довідку з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Разом з тим, з моменту відкриття виконавчого провадження боржником не було здійснено жодних дій направлених на погашення боргу за виконавчим документом.
Вказує, що за наявною інформацією у відповіді боржник також має заборгованість перед іншим банком (АТ «Універсал Банк») у розмірі 40489,71 грн. що також свідчить про ухилення боржником від виконання своїх зобов'язань перед кредиторами.
Щодо ухилення від виконання рішення суду скаржник звертає увагу, що воно має прояв переважно саме в пасивній поведінці боржника.
Ухвалою Київського апеляційного судувід 21 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
У судовому засіданні учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причину неявки не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №756/2762/23 задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за тілом кредиту 146150,88 грн; заборгованість за нарахованими відсотками 7307,50 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 20409,97 грн, судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
22.09.2023 Оболонським районним судом м. Києва на виконання вказаного рішення видано виконавчі листи №756/2762/23.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. від 09.10.2023 відкрито виконавчі провадження ВП НОМЕР_6 та ВП № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчих листів №756/2762/23 від 22.09.2023.
09.10.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. було винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
11.11.2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. винесено постанову про розшук майна боржника.
06.11.2024 приватним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не вжито усіх заходів щодо примусового виконання рішень, не надано доказів факту належного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадженнята не обгрунтовано, в чому є крайня необхідність застосування обмеження виїзду боржника за кордон.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 вказаного Закону України встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України.
Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. перебуває виконавче провадження НОМЕР_6 та виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчих листів №756/2762/23 від 22.09.2023.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 9 жовтня 2023року направлялася на адресу ОСОБА_2 , зазначену у виконавчому листі: АДРЕСА_2 (а.с. 119).
А відтак, боржник вважається належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, відповідно до приписів частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В подальшому, приватний виконавець надсилав на адресу ОСОБА_2 виклики, які боржник отримувала особисто, що підтверджується трекінгом з сайту Укрпошти (а.с. 181-183).
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 06.11.2024 року боржник немає відкритих рахунків в банківських установах.
Згідно відповіді Державної податкової служби України боржник не працює, отримує соціальну допомогу.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 04.09.2024 року боржник не працює, отримує пенсію, на яку тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану в Україні, припиняється стягнення.
Згідно повідомлення Міністерства внутрішніх справ України від 09.10.2023 року за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником відсутні зареєстровані об'єкти нерухомого майна.
11.11.2024 року виконавцем ухвалено постанову про розшук майна боржника.
Згідно Акту від 08.102.024 року приватним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника, але провести виконавчі дії не виявилось можливим, оскільки двері квартири не відчинили.
У результаті здійснення виконавчих дій, грошові кошти та/або майно боржника, на які можливо звернути стягнення не виявлено.
Підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку, що боржник ОСОБА_2 обізнана про відкриття виконавчого провадження та стягнення з неї боргу, однак з її боку не вчинено жодних дій задля його погашення, тоді як приватним виконавцем вчинені усі заходи задля примусового виконання рішення.
Щодо необхідності застосування тимчасового обмеження виїзду боржника за кордон, апеляційний суд зазначає наступне.
Зокрема, у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено частиною 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення статті 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» («Горнсбі проти Греції»).
Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату цього боргу і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України»).
Водночас свобода пересування особи гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень частини 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення суду від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв'язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
При цьому у пункті 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» (п. п. 78-82).
Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.
Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/1293/17 (провадження № 61-11718св19).
У відповідності до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що боржник обізнаний про відкриття виконавчого провадження відносно нього та необхідність виконати рішення суду, однак доказів, що ним вчинялися дії по його виконанню, матеріали справи не містять. Тоді як виконавцем були здійснені всі заходи по виконанню рішення суду, а тому, зважаючи на значну суму заборгованості (195 409,58 грн), тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України залишилося єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення та впливу на боржника для виконання ним законних обов'язків.
Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов'язання, а саме, до виконавця не прибув, не надав своєчасно у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення не надав, а виконавець зі свого боку вчинив всі дії передбачені законом, в такому разі, обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України та вчинення інших дій передбаченим Законом.
Суд також враховує, що боржник до виконавця спрямовувала лише заяви про зняття арешту з соціальних виплат, проте не надала обґрунтованих пояснень, за рахунок якого майна вона може та зобов'язана виконати рішення суду. В квартиру для опису майна боржника виконавець потрапити не зміг.
Відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ від 30.01.2018 N 256/5/65 "Про затвердження Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.02.2018 за № 133/31585 (далі - спільний Порядок), а саме пункту 5 розділу IV, інформація про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, вилучається з бази даних у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, обмеження у праві виїзді за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржника до виконання боргових зобов'язань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання належних коштів.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання приватного виконавця.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Черток Олександра Федоровича.
Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон (за межі України) боржника громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , без вилучення паспортних документів на строк до повного виконання зобов'язань за виконавчими листами №756/2762/23 від 22.09.2023 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_5 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Черток Олександр Федорович.
Копію постанови направити для виконання до Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, 26).
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 31 березня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Поливач