Додаткова Постанова
Іменем України
25 березня 2025 року
м. Київ
провадження №22-з/824/401/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
судді: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва"
про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі №754/5228/22
за позовом ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва",
третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" Карабаєв Даніель Таїрович,
про визнання незаконним та скасування наказу про переведення, стягнення різниці в заробітку та відшкодування моральної шкоди,
Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції від 12.09.2024 та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
19 лютого 2025 року відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" (далі - КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва") подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати на сплату судового збору в сумі 6 935,13 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 46 500 грн та поштові витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, в розмірі 1 011,94 грн.
24 березня 2025 року представник позивача - ОСОБА_2 подала письмові заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заперечень зазначила, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, а тому відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" відсутні підстави стягнення з неї витрат відповідача на сплату судового збору. Також вказувала, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 і поштових витрат відповідача, оскільки такі витрати не входять до складу тих, що підлягають розподілу за результатами судового розгляду.
Щодо вимог відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначила, що відповідач в апеляційній скарзі не зазначив про такі витрати та до закінчення судових дебатів не заявив про необхідність розподілу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
За наведених обставин просила повністю відмовити в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Представник заявника - Ушакова К. В. у судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити.
Позивачка та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували, просили залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Щодо витрат на сплату судового збору
Як вже вказувалося вище, постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року задоволено апеляційну скаргу відповідача та скасовано рішення суду першої інстанції з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Платіжними інструкціями №78635 від 18.11.2024, №78667 від 25.11.2024 підтверджується сплата відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 571,77 грн (том 5, а. с. 88-89). Згідно платіжної інструкції №78598 від 04.11.2024 відповідачем сплачено судовий збір в сумі 363,36 грн за видачу документів у справі (том 6, а. с. 36). Разом сума судового збору становить 6 935 грн 13 коп.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно Довідки до акта огляду МСЕК Серія 12 ААГ №255152 від 31.05.2023, ОСОБА_1 довічно встановлена друга група інвалідності (том 5, а. с. 70).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи, що в матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_1 довічно встановлено другу групу інвалідності, колегія суддів приходить до висновку, що понесені КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" витрати на сплату судового збору у розмірі 6 935,13 грн підлягають компенсації останньому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо поштових витрат
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів в межах розгляду даної справи заявником надано суду копії описів вкладення до цінних листів, поштових накладних, фіскальних чеків оплати поштових відправлень на суму 1011,94 грн (том 6, а. с. 41-64).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 011,94 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
В частині першій статті 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, з урахуванням принципу розумності:
у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
У даній справі, що переглядається, в апеляційній скарзі КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" не зазначено відомостей про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
11 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача задоволено та скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
20 лютого 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява відповідача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46 500 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення долучені договори про надання адвокатських послуг, акти виконаних робіт та платіжні інструкції (том 6, а. с. 6-35, 65).
Проте, обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів апеляційному суду до закінчення судових дебатів у справі, заява відповідача не містить (том 6, а. с. 1-5). В апеляційній скарзі також не наведено обґрунтувань неможливості подання до судових дебатів доказів про понесення КНП "КДЦ Дніпровського району м. Києва" витрат на професійну правничу допомогу. Більш того, в апеляційній скарзі взагалі не зазначено орієнтовного (попереднього) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, з моменту подання апеляційної скарги та до закінчення судових дебатів відповідач в особі свого представника а ні усно, а ні письмово не заявляв про витрати на професійну правничу допомогу та відповідно не вказував поважних причин неможливості подання доказів понесення таких витрат до закінчення судових дебатів.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зміст заяви про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 246, 268, 270, 389 ЦПК України
Заяву Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" - задовольнити частково.
Компенсувати Комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" за рахунок держави витрати на сплату судового збору в розмірі 6 935 (шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" судові витрати у розмірі 1 011 (одна тисяча одинадцять) грн 94 коп.
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст додаткової постанови складено 31 березня 2025 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
Л. Д. Поливач