18 березня 2025 року місто Київ.
Справа №753/5226/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6565/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поливач Л.Д.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року (у складі судді Осіпенко Л.М., інформація щодо дати складання повного тексту оскаржуваного додаткового рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації,
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11.04.2024 року позов ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник адвокат Завойко Дмитро Іванович до ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн., у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У зазначеному рішенні судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, яке підлягає вирішенню у порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України шляхом ухвалення додаткового рішення.
16.04.2024 року представником позивачки ОСОБА_2. подано клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивачки з відповідача ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до клопотання додано: - копію договору про надання правової допомоги від 10.06.2021 року; - копію додаткової угоди від 15.03.2023 року до договору про надання правової допомоги; - копія акту приймання-передачі виконаних робіт з надання правової допомоги від 11.04.2024 року; - детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 11.04.2024 року; - копія витягу з ЄДРПОУ стосовно ФОП ОСОБА_3 ; - копія витягу з ЄДРПОУ стосовно ЗАТ «КЕДР».
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2024року узадоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача - ОСОБА_4 7 січня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, та таким, що винесено з порушенням норм процесуального права.
Звертає увагу, що позовна заява містила посилання на те, що попередній розмір судових витрат, що підлягають сплаті, становить 15 000 гривень. В подальшому розмір витрат на правову допомогу був збільшений, і це збільшення було обґрунтовано відповідними доказами, доданими до заяви представника позивача про стягнення цих витрат.
Не погоджуючись з посиланням суду на відсутність направлення учасникам справи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначає, що відповідач отримував позовну заяву з орієнтовним розрахунком витрат. Також звертає увагу, що обов'язкове надіслання копії вказаної заяви іншим учасникам справи нормами процесуального права не вимагається.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
Вказану ухвалу, судову повістку та апеляційну скаргу ОСОБА_3 направлено 21 лютого 2025 року.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Неявка сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивачкою були заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 , які судом першої інстанції задоволено частково.
В позовній заяві зазначено, що попередній розмір судових витрат, що підлягають стягненню становить 15 000,00 грн., а також судовий збір (а.с. 5). Питання про розподіл судового збору було вирішено під час ухвалення рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11.04.2024 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не було заявлено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу та не надіслано учасникам справи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, докази на підтвердження понесених витрат, були подані до суду лише з клопотанням про ухвалення додаткового рішення.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У позовній заяві позивачем було заявлено попередній розмір судових витрат, що підлягають задоволенню, а саме 15 000 грн, а тому суд дійшов помилкового висновку про не зазначення позивачем орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача до суду першої інстанції були подані належним чином засвідчені копії наступних документів: копія договору про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 року (а.с. 146); Додаткова угода від 15.03.2023 року, відповідно до якої гонорар адвоката ОСОБА_4 на надання правової допомоги по цій справі становить 25 000 грн (а.с. 147); акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.04.2024 року (а.с. 148); детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 16.04.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_4 надав ОСОБА_2. такі послуги: підготовка та подання позовної заяви (5 годин; 10 000 грн), участь у судових засіданнях (5 годин; 15 000 грн) (а.с. 149); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копія ордеру на надання правничої допомоги.
У Рішенні по справі «Белоусов проти України» (Заява №4494/07) ССГІЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені:
«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, пан Вущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважав витрати «фактично понесеними».
Такий же висновок ЄСПЛ викладений у рішенні по справі «Савін проти України» (Заяви №34725/08):
«96. Суд зазначає, що, хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов'язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов'язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому мас право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними».
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 вказано «чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.»
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката Завойко Дмитра Івановича.
Безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що представником позивача на адресу відповідача не було направлено заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу разом із відповідними доказами понесення таких витрат.
Касаційний цивільний суд у постанові від 29 липня 2020року у справі № 2033/5916/12 зробив висновок про те, що до заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, сторона не зобов'язана додавати докази направлення такої заяви та доказів до неї іншій стороні, оскільки у разі зазначення попереднього розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу у заявах по суті, інша сторона обізнана про існування таких витрат та має можливість подати свої заперечення або клопотання про їх зменшення.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача слід стягнути витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 750 грн, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог. Так, позивач заявив дві вимоги. Задоволено було частково майнову вимогу на 6%; (розрахунок: 25 000 : 2 х 6% = 750 грн.)
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви, а тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення заяви відповідача.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2024року - скасувати та ухвалити нове, про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 750 грн гривень 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий О.В. Желепа
Судді А.М. Стрижеус
Л.Д. Поливач