18 березня 2025 року місто Київ.
Справа №752/17779/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4149/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді (судді-доповідача) Желепи О.В.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поливач Л.Д.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року (у складі судді Хоменка В.С.) та на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» про відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити дії
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, просить: стягнути солідарно на його користь з членів правління ОСББ «Затишна оселя 17/31А», а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мінімальну заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 754 125,00 грн; зобов'язати ОСББ «Затишна оселя 17/31А» усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності приміщеннями та надати погодження на укладання договорів з комунальними підприємствами м. Києва, з метою підключення до електро та водопостачання, а також забезпечити безперешкодний доступ шляхом надання ключів для вільного проходу і демонтажу штучних перегородок, встановлених перед входом у нежитлове приміщення № НОМЕР_1, розташоване у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що він є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_1 зазначає, що 14.03.2019 року уклав з ОСББ «Затишна оселя 17/31А» Договір на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території № НОМЕР_1, предметом якого є забезпечення ОСББ реалізації прав співвласників на володіння та користування належним їм на праві власності спільним майном багатоквартирного будинку, місцезнаходження якого є АДРЕСА_1 , а також належне утримання зазначеного багатоквартирного будинку та його прибудинкової території та забезпечення співвласником оплати житлово-комунальних послуг.
Позивач зауважує, що з метою надання освітніх послуг своїм неповнолітнім донькам, привів вказане нежитлове приміщення до належного стану, після чого, починаючи з липня 2019 року, до нього почав заходити представник відповідача з пропозицією про безоплатну передачу цього приміщення на користь ОСББ «Затишна оселя 17/31А», в іншому випадку погрожував унеможливити вільний доступ до приміщення, відключити комунікації, та забрати приміщення через суд, а 23.10.2019 року за участі технічного працівника, здійснив напад на охоронника приміщення, намагаючись замінити замки у дверях, про що ним повідомлено працівників поліції.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач заборонив йому знаходитися на прибудинковій території, а також повністю позбавив доступу до належного йому нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , встановивши перегородки та забравши ключі для проходу до вказаного приміщення.
Позивач вказує, що правління ОСББ «Затишна оселя 17/31А» продовжує незаконно блокувати доступ до нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , на його звернення щодо забезпечення доступу до цього приміщення та підключення до інженерних мереж, не реагує, а такими діями йому також завдано і матеріальної шкоди в розмірі 754 125,00 грн, в якості наявної вартості нерухомого майна та вірогідної ставки оренди нежитлового приміщення, які підлягають солідарному стягненню з членів правління ОСББ «Затишна оселя 17/31А».
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року задоволено позов частково.
Зобов'язано об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» усунути перешкоди у користуванні належним позивачу на праві приватної власності нежитловим приміщенням № НОМЕР_1, яке розташоване у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 та забезпечити безперешкодний доступ шляхом надання ключів для вільного проходу у зазначене нежитлове приміщення.
Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
17.09.2024 року представник відповідача ОСОБА_7. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та клопотанням про відшкодування судових витрат, в яких просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Затишна оселя 17/31А» витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та клопотання про відшкодування судових витрат, в яких ОСОБА_1 просить відмовити представнику ОСББ «Затишна оселя 17/31А» і прийняти відповідне рішення з урахуванням втраченої ним вигоди в сумі 64 250,00 грн за вчиненими незаконними діями ОСОБА_7 .
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року заяву представника відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» - ОСОБА_7 Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» про стягнення заподіяної матеріальної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 11 листопада 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що сторона відповідача перешкоджає йому у доступі до належного приміщення шляхом встановлення стін та перегородок, а тому ОСОБА_1 просив прибрати два квадратні метри в гіпсовій картонній перегородці, дозволити встановити двері, а не надати йому ключі до приміщення.
Зазначає, що з 2019 року у спірному приміщенні ОСББ відключило світло, воду та тепло, бажаючи отримати приміщення безоплатно. Зазначає, що такі дії з боку відповідачів зумовили у ОСОБА_1 , та його дітей моральні страждання та вважає, що такі дії є катуванням його неповнолітніх дітей. Крім того зазначає, що через відсутність тепла та світла псується ремонт, проведений позивачем за власні кошти та з'являється пліснява, що спричиняє позивачу матеріальні збитки та моральні страждання, у нього почалися серйозні проблеми із серцево-судинними захворюваннями.
Вказує, що відповідач не надає згоду , та дозвіл, без яких він не може укласти договори з надавачами комунальних послуг.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 11 листопада 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що додаткове рішення є упередженим, необґрунтованим та незаконним. Звертає увагу, що позивач у суді першої інстанції подавав заперечення на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Звертає увагу, що надані представником відповідача додатки не засвідчені у встановленому законом порядку. Крім того, Договір на правову допомогу ОСОБА_7 із ОСББ підписаний неуповноваженою на це особою - ОСОБА_8 , який є «самопризначеним» членом правління, сам себе називає «управляючим будинком» і він не має права підпису.
Зазначає, що жодного відношення до адвоката ОСОБА_7. не має, жодні послуги він позивачу не надавав, а тому ОСОБА_1 не зобов'язаний сплачувати йому послуги на правничу допомогу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача - ОСОБА_7. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 63,5 кв. м на підставі Договору купівлі-продажу від 14.03.2019 року (т. 1, а.с. 33-35).
Також з'ясовано, що власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , з метою забезпечення та захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством і Статутом, створено ОСББ «Затишна оселя 17/31А».
14.03.2011 року між сторонами в справі укладено Договір № НОМЕР_1 утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення ОСББ реалізації прав співвласників на володіння та користування належним їм на праві власності спільним майном багатоквартирного будинку, місцезнаходження якого є АДРЕСА_1 , а також належне утримання зазначеного багатоквартирного будинку та його прибудинкової території та забезпечення співвласником оплати житлово-комунальних послуг (утримання прибудинкової території, опалення, забезпечення холодною водою, водовідведенням, електроенергією), належних внесків і платежів, у строк та на умовах, що передбачені цим Договором (т. 1, а.с. 143-143 зворот).
Відповідно до акту комісії у складі працівників ОСББ «Затишна оселя 17/31А» від 08.07.2019 року, в будинку АДРЕСА_1 виявлено несанкціоноване підключення нежитлового приміщення № НОМЕР_1, яке знаходиться на технічному поверсі будинку до зливних кранів водопровідної системи будинку. Проектно-технічна документація на підключення нежитлового приміщення № НОМЕР_1 до водопровідно-каналізаційної системи житлового будинку відсутня. В зв'язку з відсутністю проектно-технічної документації, проведено відключення нежитлового приміщення № НОМЕР_1 від водопостачання та встановлено пломбу № 4047963. Висновки комісії: власнику нежитлового приміщення № НОМЕР_1 замовити проектно-технічну документацію на підключення нежитлового приміщення до водопровідно-каналізаційної системи будинку АДРЕСА_1 . Згідно належно оформленого проекту провести підключення до водопровідно-каналізаційної системи житлового будинку та укласти прямий договір з ПАТ «АК «Київводоканал» на постачання холодної води та водовідведення (т. 1, а.с. 184).
Згідно з актом комісії у складі працівників ОСББ «Затишна оселя 17/31А» від 02.07.2019 року, виявлено несанкціоноване підключення до електропостачання приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться на технічному поверсі секції № 6. Проектно-технічна документація на підключення до електропостачання відсутня. Проведено відключення приміщення № НОМЕР_1 від електропостачання та встановлено пломбу № 4047962. Висновки комісії: власнику нежитлового приміщення № НОМЕР_1 замовити проектно-технічну документацію на підключення приміщення до електропостачання та провести підключення згідно наданих документів (т. 1, а.с. 185).
11.07.2019 року позивач звертався до ОСББ «Затишна оселя 17/31А» із заявою про надання дозволу на використання водопровідних та каналізаційних мереж в ПАТ «АК «Київводоканал» та підключення до систем електро- та теплопостачання (т. 1, а.с. 187).
Крім того, 18.07.2019 року та 29.07.2019 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про не перешкоджання користуватися приміщенням і повторно погодити проекти на водо та електропостачання (т. 1, а.с. 188).
З відповідей ОСББ «Затишна оселя 17/31А» № № 98, 99 від 11.07.2019 року позивачу, вбачається, що проектом будинку не передбаченого підключення нежитлового приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться на технічному поверсі будинку до внутрішньо-будинкових мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання те електропостачання. Для проведення переобладнання та перепланування даного нежитлового приміщення необхідно отримати дозвіл та замовити і розробити проектну документацію. ОСОБА_1 самовільно здійснено підключення до внутрішньо-будинкових мереж холодного водопостачання, до води/каналізації без проекту, що є втручанням в інженерну систему загального користування. Після надання до ОСББ «Затишна оселя 17/31А» розробленої та затвердженої проектної документації питання щодо надання дозволу на використання загально будинкових мереж водопостачання та водовідведення буде розглянуте (т. 2, а.с. 11-11 зворот, 12).
Також 24.07.2023 року позивач звертався до ОСББ «Затишна оселя 17/31А» із заявою про надання дозволу на підключення до електромереж та водопостачання (т. 1, а.с. 79).
З питань щодо забезпечення доступу та підключення до інженерних мереж нежитлового приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться на АДРЕСА_1 , позивач звертався до: Президента України, Офіс Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби Києва та Київської області, Дніпровського районного ВДВС у м. Києві, та Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (т 1, а.с. 80-82, 83-86, 87).
Також, як вбачається з рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2020 року в справі № 752/17171/19, що набрало законної сили, ОСББ «Затишна оселя 17/31А» зверталося до суду з позовом, в якому просило витребувати із чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 нежитлове приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться на горищі (15 поверх) 6 секції будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і скасувати запис про право власності номер 30686838 від 14.03.2019 на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_1 . Вказаним рішенням, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2022 року, в позові ОСББ «Затишна оселя 17/31А» відмовлено (т. 1, а.с. 51-63, 64-71).
Задовольняючи позовні вимоги частково, судом першої інстанції встановлено наявність перешкоджання позивачу в доступі до належного йому на праві власності нежитлового приміщення, оскільки до вказаного приміщення можна потрапити лише через одні двері, однак відповідач відмовляє позивачу в доступі до цього приміщення. Однак відповідно до доказів, наявних в матеріалах справи, перегородка, що заважає позивачу в доступі до нежитлового приміщення, відсутня. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині надання погодження на укладення договорів з комунальними підприємствами, виходив з того, що суду не надано підтверджень того, що відповідно до своєї діяльності в ОСББ «Затишна оселя 17/31А» наявний обов'язок щодо попереднього погодження договорів, укладених співвласником із виконавцями чи виробниками житлово-комунальних послуг, і що таке положення є прямою умовою, яка б встановлювала обмеження для позивача укладати договори з відповідними юридичними особами. Також суду не надано підтверджень про те, що позивачем отримувалися технічні умови, чи замовлялася, виготовлялася та узгоджувалася проектно-технічна документація щодо водопостачання та електропостачання належного йому нежитлового приміщення № НОМЕР_1.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні таких вимог, оскільки позивач мотивував їх завданням моральної шкоди конкретними фізичними особами, членами правління ОСББ, однак позивачем не заявлялось клопотання про залучення їх до участі в справі в якості співвідповідачів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до частини 1статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечують рівні умови здійснення прав.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач у апеляційній скарзі акцентує увагу, що відповідачем здійснюється перешкоджання у доступі до нежитлового приміщення № НОМЕР_1, яке належить йому на праві приватної власності, шляхом встановлення перегородок, які він просив дозволити демонтувати, або зробити отвір для встановлення дверей та проходу до нежитлового приміщення.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів незаконного встановлення перегородок, які б перешкоджала позивачу в доступі до приміщення, суду надано не було. Згідно відеозапису, наданого відповідачем, ніяких перешкод в доступі до приміщення, окрім труб, нема. Доказів, які б спростували такий відеозапис або які б могли конкретизувати, де саме знаходиться перегородка, яка перешкоджає позивачу в доступі до нежитлового приміщення, матеріали справи не містять. З пояснень позивача в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що до нежитлового приміщення в нього є доступ, проте не зручно заходити до приміщення по під трубами, а тому він просив дозвіл на демонтаж частини стіни для встановлення дверей та обладнання комфортного проходу до своєї власності.
Разом з тим позивач визнав, що жодною технічною. будівельною документацією такі двері передбачені не були, а коли він придбавав нежитлове приміщення, труби, які йому заважають вже були і він бачив де вони розташовані , проте розраховував . що в перспективі зможе встановити додаткові двері для комфортного проходу.
Твердження позивача, що задоволення позову, а саме зобов'язання об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» усунути перешкоди у користуванні належним позивачу на праві приватної власності нежитловим приміщенням № НОМЕР_1, яке розташоване у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 та забезпечити безперешкодний доступ шляхом надання ключів для вільного проходу у зазначене нежитлове приміщення, є безпідставним, оскільки позивач неодноразово наполягав на знесенні перегородки, а не видачу ключів, колегія суддів відхиляє, оскільки, як слідує з позовної заяви «…Чотири роки позивач був обмежений в доступі на територію багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , територія якого огороджена металевим парканом, а вхід на територію та до житлового будинку здійснюється шляхом використання електронного ключа, який у нього [позивача] було відібрано ще у 2019 році».
Судом встановлено, що такі обставини відповідачем не заперечуються, а тому суд дійшов до вірного висновку, задовольняючи позов у вказаній частині.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внутрішньо-будинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газо споживального обладнання, теплових агрегатів тощо); житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком, до якої належить забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
За змістом ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг (учасниками) є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
За змістом вказаних вище положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем саме на споживача, та на виконавця (виробника) цих послуг.
Як вірно визначено судом першої інстанції, суду не надано підтверджень про те, що позивачем отримувалися технічні умови, чи замовлялася, виготовлялася та узгоджувалася проектно-технічна документація щодо водопостачання та електропостачання належного йому нежитлового приміщення № НОМЕР_1, при цьому, бажання ОСОБА_1 мати відповідні інженерні мережі (постачання: води, електричної енергії) на підставі ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку), повинні відповідати встановленим технічним умовам і правилам, однак, позивач не надав доказів наявності технічних можливостей надання вказаних комунальних послуг у спірне нежитлове приміщення.
Натомість, згідно Акту про відключення від водопостачання приміщення НОМЕР_1 на технічному поверсі секції № 7 житлового будинку по АДРЕСА_1 від 8 липня 2019 року, було виявлено несанкціоноване підключення нежитлового приміщення № НОМЕР_1 до зливних кранів водопровідної системи житлового будинку. Проектно-технічна документація на підключення нежитлового приміщення № НОМЕР_1 до водопровідної-каналізаційної системи житлового будинку відсутня, у зв'язку з чим було проведено відключення від водопостачання та встановлено пломбу. За висновком комісії власнику нежитлового приміщення № НОМЕР_1 замовити проектно-технічну документацію на підключення нежитлового приміщення № НОМЕР_1 до водопровідної-каналізаційної системи житлового будинку. Згідно належно оформленого проекту провести підключення до водопровідно-каналізаційної системи житлового будинку та укласти прямий договір з ПАТ «АК Київводоканал» на постачання холодної води та водовідведення.
Згідно підпису ОСОБА_1 останній з вказаним актом ознайомлений.
Обґрунтованих доводів з доказами, які б спростували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду позивачем не надано доказів, що він звертався до надавачів послуг для укладення договорів на водо, електро, газо постачання, з розробленою документацією, а йому було відмовлено тільки, через те, що ОСББ не погодило таку документацію та підключення.
Посилання позивача на те, що іншим власникам нежитлових приміщень відповідач підключив всі комунікації, а лише йому чиняться перешкоди, колегія суддів не приймає, так як суд вірно виходив з того, що позивач не довів, що на час придбання нежитлового приміщення та за технічним, будівельним планом, воно мало бути підключено до всіх комунікацій, а відповідач провів безпідставне відключення.
Навпаки судом встановлено, що саме позивач не в установленому порядку, самовільно здійснив підведення води, каналізації та електрики до свого приміщення без розроблення технічних умов та без відповідних дозволів.
За таких обставин, суд дійшов вірного висновку, про недоведеність позивачем, порушення його прав відповідачем, щодо відключення нежитлового приміщення від вищенаведених комунальних послуг.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду.
З огляду на вищезазначені норми права та подані сторонами у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши об'єктивні та наявні у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку, про часткове задоволення позову.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, колегія суддів зазначає наступне.
17.09.2024 року представник відповідача ОСОБА_7. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та клопотанням про відшкодування судових витрат, в яких просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Затишна оселя 17/31А» витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником відповідача надано Договір про надання правової допомоги № 1/10/1/23 від 10.01.2023 року; акт виконаних робіт від 16.09.2024 року згідно Договору про надання правової допомоги № 1/10/1/23 від 10.01.2023 року з детальним описом наданих послуг, з визначенням часу витраченого на кожну з дій та вартістю години роботи, на загальну суму 12 000,00 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначений представником відповідача у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є співмірним зі складністю справи, та таким, що не суперечить принципу розподілу судових витрат і доведений належними доказами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 також судом зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Заперечуючи проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу відповідача, позивач посилається на те, що він не зобов'язаний сплачувати витрати на правничу допомогу на користь відповідача, оскільки ніяких правничих послуг від адвоката ОСОБА_7. не отримував. Однак, такі доводи колегія суддів відхиляє, оскільки вони не узгоджуються з положеннями ст. 137, 141 ЦПК України.
Посилання позивача на неприбуття представником відповідача на більшість судових засідань в суді першої інстанції також не спростовують висновки суду, оскільки відповідно до детального опису робіт, виконаних адвокатом, вбачається, що в розмір витрат на правничу допомогу враховано представництво відповідача адвокатом в судовому засіданні лише за 12.09.2024 року, в якому, відповідно до протоколу від 12.09.2024 року, адвокат ОСОБА_7. брав участь.
З огляду на розмір шкоди, яка була заявлена позивачем до стягнення, та з огляду на відмову позивачу у таких вимогах, розмір витрат є пропорційним, як з ціною позову так і зі складністю справи.
Апеляційним судом встановлено, що додаткове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення слід залишити без задоволення.
На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість чи обов'язок скасування або зміни рішення суду.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 28 березня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді А.М. Стрижеус
Л.Д. Поливач