Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2535/2025
11 березня 2025 року місто Київ
справа №359/12699/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Семенюти О.Ю., повний текст рішення складено 08 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області про скасування рішення та запису про зняття з реєстрації місця проживання, зобов'язання вчинити дії,-
В грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:
скасувати рішення та запис Виконавчого комітету Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 березня 2023 року про зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_3 ;
зобов'язати Виконавчий комітет Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області поновити реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог посилався на те, що приблизно з 2014 року він та ОСОБА_3 мали фактичні шлюбні відносини та вели спільне господарство, а 07 квітня 2014 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 , якій належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що на підставі згоди власника домоволодіння - ОСОБА_3 , він, як член сім'ї власника житлового будинку, вселився в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та його місце проживання у вказаному будинку було зареєстроване у встановленому законом порядку.
Посилався на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року шлюб між сторонами був розірваний.
Вказував, що наприкінці березня 2023 року ОСОБА_3 змінила дверні замки у житловому будинку, перестала впускати його до будинку.
Зазначав, що станом на 20 березня 2023 року він був знятий із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяви власниці житлового будинку ОСОБА_3 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не надав оцінку нормам спеціального законодавства та не врахував, що в Україні введено і наразі триває воєнний стан, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання, не змінюючи місце проживання у воєнний час та з моменту оголошення мобілізації без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вказував, що відсутність зареєстрованого місця проживання зачіпає інтереси позивача в багатьох сферах життя, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання з ним ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Зазначав, що в позивача з органом місцевого самоврядування, яким є Золочівська сільська рада Бориспільського району Київської області відсутній будь-який спір цивільно-правового характеру, а відтак сільська рада не є належним відповідачем.
27 січня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа виконавчий комітет Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Від третьої особи на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу у відсутність її представника.
А відтак, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2016 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №334582830 від 05 червня 2023 року.
07 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, зареєстрований в Печерському РВ ДРАЦС у м. Києві ГТУЮ у м. Києві, про що був складений актовий запис №640. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».
31 травня 2017 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №821678-2021 від 25 серпня 2021 року.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
20 березня 2023 року ОСОБА_3 подала до Золочівської сільської ради Бориспільського району заяву про зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно листа Золочівського сільського голови від 19 травня 2023 року, 20 березня 2023 року ОСОБА_1 був знятий з зареєстрованого місця проживання на підставі заяви власника житлового будинку ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що дії щодо зняття його із зареєстрованого місця проживання були проведені із порушенням вимог, встановлених законом.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилалася на те, що вона, як власниця житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 мала право на зняття позивача з зареєстрованого місця проживання у вказаному об'єкті нерухомого майна, оскільки після розірвання шлюбу позивач припинив бути членом сім'ї власника житла.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
З 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» №1871-IX, який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Згідно з пунктами 50, 61 Порядку декларування та реєстрація місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви установленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі №161/5576/23.
З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2023 року Золочівська сільська рада на підставі заяви ОСОБА_3 як власника житла зняла ОСОБА_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання було здійснене органом реєстрації за наслідком розгляду поданих власником житла ОСОБА_3 усіх необхідних для цього документів, а відтак при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії Золочівська сільська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації проживання в Україні» та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку нормам спеціального законодавства та не врахував, що в Україні введено і наразі триває воєнний стан, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання, не змінюючи місце проживання у воєнний час та з моменту оголошення мобілізації без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів відхиляє, оскільки Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не поширюється на спірні правовідносини.
При цьому, слід зазначити, що подання військово-облікового документа (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) передбачено лише для особи, яка ініціює зняття свого задекларованого/зареєстрованого місця проживання, і не є обов'язковим для подання власником житла.
Позивач, у позовній заяві також вказував на те, що поняття зняття з реєстрації нерозривно пов'язане з поняттям житлові права. Посилався на те, що в результаті протиправних дій відповідача, він не має зареєстрованої адреси місця проживання, чим порушено, в тому числі, його конституційне право на житло.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що за встановлення права користування позивачем житловим будинком ефективною є вимога про вселення, яка в повній мірі дозволяє відновити це право у разі його порушення.
У зв'язку з чим вимоги про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця проживання є неефективним способом захисту відповідного права.
З Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним вбачається, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 з позовом про усунення йому перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення та передання комплекту ключів від замка вхідних дверей.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року у справі №359/4637/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення та передання комплекту ключів від замка вхідних дверей відмовлено.
За таких обставин у задоволенні позову суду першої інстанції необхідно було відмовити із зазначених вище підстав.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову посилався на те, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем у даній справі в розумінні ст.51 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні, та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу. Органи реєстрації, що забезпечують формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи, або його посадові особі, не можуть виступати належними відповідачами у такому спорі. Такий орган лише зобов'язаний виконати відповідне рішення суду незалежно від того, чи був цей орган залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі №489/3691/20, від 20 березня 2024 року у справі №496/2584/21.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з помилкових мотивів, отже судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: