Справа №577/5848/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/116/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
25 березня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 577/5848/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, оскільки її підзахисний не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування і суду, вину визнав повністю, повернув викрадений мобільний телефон, вибачився перед потерпілою, має намір працевлаштуватися для відшкодування заподіяних збитків. Крім того, підозрюваний має батьків похилого віку, постійне місце проживання, що свідчить про відсутність ризиків, на які вказував слідчий.
13.01.2025 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, погодженим із прокурором Конотопської окружної прокуратури, звернувся слідчий СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК.
23.10.2024 до ЄРДР за № 12024200450001120 внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК, 24.12.2024 ОСОБА_7 вручене повідомлення про підозру про вчинення цих кримінальних правопорушень, а 30.12.2024 постановою слідчого останній оголошений у розшук.
13.01.2025 ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області надано дозвіл на затримання ОСОБА_7 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на виконання якої 13.01.2025 ОСОБА_7 був затриманий.
Зважаючи, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, існують ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2025 до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою і визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, у разі її внесення. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що повідомлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою, існують ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, запобігти яким можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_9 надійшли письмові заяви про розгляд провадження у їх відсутність, а від підозрюваного ОСОБА_7 будь-яких клопотань, у тому числі і щодо забезпечення його безпосередньої участі в судовому засіданні, до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши клопотання слідчого та задовольнивши його, слідча суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку про застосування до ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, а не будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотрималася вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК, існування ризиків, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Зокрема, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, серед іншого, тяжкого кримінального правопорушення, за які законом передбачене покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування, суду та вчинити інше правопорушення, і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризиків.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Викладені в клопотанні фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 правопорушень, додані до клопотання матеріали, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обгрунтованість вказаних вище висновків слідчого судді.
Таким чином, наявні на теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінальних правопорушень є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому, незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_7 в силу тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_7 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, зважаючи на кількість епізодів злочинної діяльності, наявність не знятих та не погашених судимостей у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності.
Враховує колегія суддів і стадію провадження, на якій перебуває дана кримінальна справа, а відтак ймовірність того, що підозрюваний може вдатися до спроб перешкоджання кримінальному провадженню існує і є вагомою.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються підозрюваному, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, тому приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування і суду, є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною особою та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Обґрунтовуючи актуальність вказаного ризику слідча суддя цілком обгрунтовано послалася на встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема те, що ОСОБА_7 було відомо про розпочате кримінальне провадження за фактом вчинення ним 19.10.2024 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК, але незважаючи на це, він змінив місце свого проживання, не повідомивши про це орган досудового розслідування, внаслідок чого постановою слідчого був оголошений у розшук.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Колегія суддів, вирішуючи питання про ув'язнення ОСОБА_7 враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, тому вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на теперішній час не може забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчим суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 має батьків похилого віку, постійне місце проживання, хоч і мають місце, але повинні враховуватись разом з іншими обставинами у справі у їх сукупності. До того ж, колегія суддів враховує і те, що наведені захисником обставини не стали стримуючими факторами від протиправних дій згідно повідомленої ОСОБА_7 підозри.
Відтак, доводи апеляційної скарги про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, тому колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на теперішній час не може забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчим суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Згідно ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК).
Слідча суддя, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, цілком обгрунтовано визначила достатню суму застави для забезпечення підозрюваним виконання своїх обов'язків, передбачених КПК.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів приходить висновку про залишення судового рішення без змін, а поданої апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2025 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4