Номер провадження: 33/813/303/25
Номер справи місцевого суду: 522/10045/24
Головуючий у першій інстанції Лагода К. О.
Доповідач Копіца О. В.
20.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С., за участі захисника Ворсуляка О.В., в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2024 стосовно:
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, на неї накладено стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 год. та стягнуто судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 сплачує аліменти, щомісячно, але частково у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно виконавчого провадження АСВП № 63303820, відкритого 22.10.2020 з примусового виконання судового наказу № 522/10443/20 виданого 13.10.2020 Приморським райсудом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.07.2020 до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а саме до заборгованості у сумі 67 442 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, який складено державним виконавцем станом на 01.06.2024 та заявою стягувача.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із постановою суду 1-ої інстанції захисник Ворсуляк О.В. подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з огляду на такі обставини:
- поза увагою суду залишилося, що станом на 31.07.2023 та на 01.02.2024 у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується відповідними довідками. Згідно перерахунку заборгованості державного виконавця Романовської О.Л. у березні 2024 ОСОБА_1 заборгованість, що утворилася миттєво, склала 63 621,75 грн. Однак, очевидно, що така різка зміна розрахунків, коли заборгованість у лютому 2024 року відсутня, а у червні 2024 складає більше 60 000 гривень, може бути обумовлена помилками, допущеними державною виконавчою службою, що не може ставитися у провину ОСОБА_1 як боржнику у виконавчому провадженні. Аналізом наявного у справі розрахунку встановлено, що державні виконавці помилково застосували при розрахунку положення ч. 1 ст. 195 СК України замість ч. 2 зазначеної норми СК України. Оскільки ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, то мала, відповідно до положень ч. 2 ст. 195 СК України, сплачувати суму аліментів щомісячно у розмірі 3240 гривень, як від заробітної плати по Одеському регіону. Разом із тим, ОСОБА_1 сплачувала суму від свого реального доходу, не знаючи про правила обрахунку аліментів, і добросовісно вважаючи, що сплачує аліменти правильно, оскільки розрахунок аліментів є обов?язком державного виконавця;
- поза увагою суду залишилися аргументи захисника з приводу істотних порушень при складанні протоколу, які виразилися у тому, що виклик ОСОБА_1 до держаного виконавця не був їй вручений, доказів його направлення відповідно до вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень рекомендованим листом із повідомленням про вручення матеріали справи не містять, що позбавило її права надати відповідні пояснення по справі.
Посилаючись на наведені обставини, захисник Ворсуляк О.В. просить скасувати постанову суду від 30.08.2024 та провадження у справі закрити, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник Ворсуляк О.В. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас ОСОБА_1 до апеляційного суду не з'явилася причини неявки суду не пояснила.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника Ворсуляка О.В., апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
За приписами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Так, з матеріалів справи вбачається, Приморським районним судом м. Одеси 08.09.2020 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.07.2020 до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , по якому постановою Державного виконавця Першого Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) від 22.10.2020 було відкрито виконавче провадження АСВП № 63303820, з примусового виконання вказаного судового наказу.
З долученої до матеріалів справи довідки-розрахунку №93216, складеної державним виконавцем Романовською О.Л. від 03.06.2024. ОСОБА_1 станом на травень 2024 має борг зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір якого складає 67442 грн., що перевищує сукупний розмір відповідних платежів за шість місяців.
Обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд 1-ої інстанції послався на наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення № 63303820 від 03.06.2024, довідку-розрахунок №93216, складений державним виконавцем Романовською О.Л. від 03.06.2024, судовий наказ Приморського райсуду м. Одеси від 08.09.2020, постанову Державного виконавця Першого Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) від 22.10.2020 про відкриття виконавчого провадження АСВП № 63303820, з примусового виконання судового наказу, заяву ОСОБА_1 від 28.10.2020, яка була адресована ВДВС про видачу їй довідки про отримання (неотримання) аліментів сплачених нею на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 у період з 01.07.2020 по 01.11.2020, викликом державного виконавця Домніної Н.С. № 68316 від 06.05.2024 про явку до виконавця щодо сплати боргу та ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, квитанцію Укрпошти про направлення ОСОБА_1 рекомендованого листа від 07.06.2024.
Однак, на переконання апеляційного суду зазначені докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП поза розумним сумнівом з таких підстав.
При дослідженні матеріалів провадження апеляційним судом встановлено, що станом на 31.07.2023 у ОСОБА_1 була переплата за аліментами, при цьому, станом на 01.02.2024 відповідно до розрахунку заборгованість по аліментам також була відсутня. Факт відсутності заборгованості станом на 08.02.2024 також підтверджується довідкою, виданою начальником Приморського ВДВС в м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) ОСОБА_6 .
Більш того, наявні в матеріалах справи доказ містять певні суперечності, зокрема з розрахунку, який долучений до протоколу у якості доказів наявності заборгованості у ОСОБА_1 вбачається, що розмір доходу/середня плата працівника для місцевості у 2023 для обрахунку аліментів складала 12960 грн. відповідно до розрахунку державного виконавця Приморського відділу ДВС в м. Одесі Романовської О.Л., тоді як відповідно до довідки того ж державного виконавця про відсутність заборгованості від 08.02.2024 розмір доходу/середня плата працівника для місцевості у 2023 для обрахунку аліментів складала 4330, 5130, 6780, 5630, 6080, 4900 грн..
Водночас, зміна грошової бази, з якої відбувається визначення частки від доходу на сплату аліментів по утриманню дитини, має важливе значення не тільки для особи, яка сплачує аліменти, але і для самої дитини, на користь якої сплачуються такі аліменти. Це пов'язано з тим, що своєчасне та належне інформування платника аліментів про зміну грошової бази для визначення розміру аліментів сприяє ефективному та належному виконанню останнім свого обов'язку зі сплати аліментів у належному новому розмірі. Крім того, своєчасне та належне повідомлення про зміну розміру аліментів дає можливість платнику аліментів реалізувати інші свої права - звернутися до суду з вимогою про зміну розміру аліментів тощо, щоб не допустити виникнення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
На додаток, у ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Відтак, у цьому контексті апеляційний суд вважає релевантним посилання захисника на правову позицію, яка міститься у постанові Великої палати ВС від 05.07.2023 по справі № 912/2797/21 відповідно до якої будь-які помилки державного органу не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що матеріалами, які містяться в справі, недоведена вина, ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, апеляційний суд доходить до висновку, про відсутність в її діях складу зазначеного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Ворсуляка О.В., в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП - скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца