Номер провадження: 11-кп/813/540/25
Справа № 947/17499/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про відмову в повторному дослідженні доказів
17.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 про повторне дослідження доказів в межах розгляду її апеляційної скарги та апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2024 року в кримінальному провадженні №12023162480000419 від 19.03.2023 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Красноокнянського району, Одеської області, громадянки України, із середньою освітою, заміжньої, яка має на утриманні 2 неповнолітні дитини, працює монтером колії 2-го розряду КП "ОМЕД", яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та їй призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченій відраховується з 19.03.2023 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування призначеного покарання ОСОБА_8 зарахований період її перебування під вартою з 19.03.2023 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишений без змін.
Вироком суду вирішено питання стосовно долі речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок та закрити провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Захисник вважає, що показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не є прямими доказами, які доводять винуватість обвинуваченої, оскільки вони не були очевидцями нанесення потерпілому тілесного ушкодження, від якого наступила його смерть.
Інші зазначені у вироку фактичні дані, які містяться у документах, висновках експертиз та речових доказах, також не можна віднести до прями чи непрямих доказів, оскільки вони не підтверджують факт причетності ОСОБА_8 до інкримінованих дій.
Обвинувачена ОСОБА_8 також просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Під час апеляційного розгляду обвинувачена просить повторно допитати в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також дослідити документи та висновки експерта, на які суд послався у вироку в обґрунтування доведеності її вини.
Заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали клопотання про повторне дослідження доказів; думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої; перевіривши матеріали кримінального провадження; колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 22 КПК України (далі - КПК) передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.6 ст.22 КПК, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Колегія суддів зауважує, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони обвинувачення з письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів.
Наведена позиція апеляційного суду кореспондується з висновком Верховного Суду в постанові від 10.02.2021 року (справа №127/14811/17).
У постанові від 21.12.2022 року (справа №759/5737/17) Верховний Суд також зазначив, що на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
Отже, відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку суд дав оцінку всім доказам, на неправильну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов'язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК.
Тому за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Таким чином, положення ч. 3 ст. 404 КПК зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушенням. Сама по собі незгода учасників кримінального провадження з висновками, зробленими на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів, апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК.
Також колегією суддів враховується правова позиція Верховного Суду в постанові по справі №712/2341/15-к, відповідності до якої, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання, щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій
Як вбачається з мотивувальної частини вироку суду, а також журналів судових засідань, судом першої інстанції в присутності всіх учасників судового провадження були досліджені письмові докази сторони обвинувачення в повному обсязі, а також бути допитані всі свідки, які обвинувачена ОСОБА_8 просить повторно допитати під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
Під час надання стороною обвинувачення доказів та дослідження їх судом, сторона захисту не заявляла про будь-які обставини, що могли вказувати на необхідність їх перевірки, неповноту дослідження таких доказів або на порушення під час їх дослідження.
Колегія суддів, оцінюючи доводи клопотання обвинуваченої щодо повторного дослідження доказів зазначає, що обвинувачена не вказує про існування будь-яких підстав для повторного допиту свідків та дослідження письмових доказів. Зокрема, обвинувачена та захисник не посилаються на неповноту дослідження будь-яких доказів судом першої інстанції, або не дослідження частини доказів, що надавало б суду апеляційної інстанції підстави для їх повторного дослідження.
Крім того, обвинувачена та захисник не конкретизували, які, на їх думку, порушення допущені судом першої інстанції під час дослідження доказів, які могли вплинути на законність прийнятого рішення.
Апеляційний суд наголошує, що декларативні доводи про невідповідність висновків суду дослідженим доказам, не надає підстав для повторного їх дослідження.
Апеляційний суд також зауважує, що в постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 18.07.2022 року (справа №698/937/13) викладена правова позиція, відповідно до якої для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
На думку колегії суддів, в даній справі, клопотання обвинуваченої про повторний допит свідків фактично зводиться до незгоди із оцінкою місцевим судом їх показань, які викладені у вироку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обвинувачена та захисник не заперечують правильність викладення показів свідків у вироку, які останні надали місцевому суду під час їх допиту.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенням ч.3 ст.404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів закріплених в положеннях зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав, які в розумінні положень ст.404 КПК, дають можливість суду апеляційної інстанції повторно дослідити письмові докази та допитати свідків, у зв'язку з чим клопотання обвинуваченої задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.24, 332, 350, 370, 404, 405, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 про повторне дослідження доказів в межах розгляду її апеляційної скарги та апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2024 року в кримінальному провадженні №12023162480000419 від 19.03.2023 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4