Номер провадження: 22вк/813/1/25
Справа № 4813/2108/24 09/2024/001
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сегеда С. М.
19.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Яроша С.В.,
опікуна ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Наверіані О.В.,
розглянувши матеріали справи в режимі відеоконференції за заявою ОСОБА_1 ,в інтересах якого діють адвокати Ярош Сергій Володимирович та Карпова Ольга Вікторівна, за дорученням опікунів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та Церетелі Джамбула Отарійовича, про скасування рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (суд AD HOC) від 24 вересня 2024 року, ухваленого у складі третейського судді Поліщука Дмитра Анатолійовича, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Рішенням третейського суду від 24.09.2024 року у справі №09/2024/001 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 80 000 000,00 грн.
Також стягнуто з ОСОБА_5 витрати по сплаті винагороди третейського судді у розмірі 80 000,00 грн. (т.1, а.с.3-9).
24.09.2024 року ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду від 24.09.2024 року (т. 1 а.с.1-2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.09.2024 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (суд AD HOC) від 24.09.2024 року (т. 1 а.с.21).
15.11.2024 року від сина ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярош С.В., надійшла заява про оскарження рішення третейського суду від 24.09.2024 року у справі № 09/2024/001, а також витребування у ОСОБА_3 оригіналу договору позики № 09/12/2020 від 09.12.2020 року та оригіналу угоди про відступлення права вимоги боргу № 22/01/2021 від 22.01.2021 року (т.2, а.с.1-3).
Заява була мотивована тим, що ОСОБА_1 не був учасником у третейському спорі, однак оскаржуваним рішенням Третейського суду було вирішено питання про його права та обов'язки. Заявник зазначає, що ОСОБА_1 є рідним сином та єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст.ст. 1218, 1219 ЦК України ОСОБА_1 успадкував всі права та обов'язки померлого ОСОБА_5 , з огляду на що, кредитор ОСОБА_3 зобов'язаний був пред'явити свої вимоги до ОСОБА_1 як спадкоємця, а не до його померлого батька. Таким чином вважає, що оскільки оскаржуваним рішенням третейського суду від 24.09.2024 року було фактично вирішено питання про його права та обов'язки (наявність боргу перед кредитором), яке було прийняте без його участі, рішення третейського суду від 24.09.2024 року має бути скасовано.
Окрім того, в заяві заявник ставить під сумнів відповідність наданої позивачем копії договору позики №09/12/2020 від 09.12.2020 року, оскільки такий договір ніколи його батьком, ОСОБА_5 , не укладався, підпис в ксерокопії підроблений, з посиланням на те, що у первісного кредитора ( ОСОБА_6 ) була відсутня можливість надати відповідачу позику в розмірі 80 млн. грн. Також вказав, що застереження в договорі позики №09/12/2020 від 09.12.2020 року не містить правил третейського розгляду справ третейським суддею та відповідно не може розглядатися як третейська угода.
Дана заява була передана на розгляд судді Одеського апеляційного суду Громіку Р.Д. (т.2 а.с.6)
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.11.2024 року, під головуванням вказаного судді, заяву ОСОБА_1 про спільний розгляд заяви про скасування рішення третейського суду із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні було задоволено.
Справу №4813/2108/24 09/2024/001 (апеляційне провадження №22вк/813/2/24) за заявою ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (суд AD HOC) від 24 вересня 2024 року, ухвалене у складі третейського судді Поліщука Д.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики було об'єднано в одне провадження зі справою №4813/2108/24 09/2024/001 (апеляційне провадження №22ск/813/2/24) за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 24 вересня 2024 року у справі №09/2024/001 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами, єдиний унікальний номер справи: 4813/2108/24 09/2024/001.
Справу №4813/2108/24 09/2024/001 (апеляційне провадження №22ск/813/2/24) за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 24 вересня 2024 року у справі №09/2024/001 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами передано судді Одеського апеляційного суду Сегеді С.М. (т.2, а.с.12).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2024 року провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду від 24.09.2024 року було зупинено до набрання законної сили ухвалою суду, якою відмовлено в задоволенні заяви про скасування оскаржуваного рішення третейського суду від 24.09.2024 року у справі №09/2024/001. Витребувано у ОСОБА_3 оригінал договору позики № 09/12/2020 від 09.12.2020 року та оригінал угоди про відступлення права вимоги боргу № 22/01/2021 від 22.01.2021 року (т.1, а.с.96).
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не брав участі у справі. Як на підставу для скасування рішення третейського суду від 24.09.2024 року, представники заявника посилаються на те, що він не був учасником у третейському спорі, однак оскаржуваним третейським рішенням суду було вирішено питання про його права та обов'язки, оскільки на час ухвалення рішення третейського суду його батько помер, а він є єдиним спадкоємцем всіх його прав та обов'язків, а тому має відповідати у тому числі і по боргам свого батька.
Частиною 3 ст. 457 ЦПК України визначено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
За змістом ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
У відповідності до ч. 2 ст. 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
При цьому, вирішуючи питання про скасування рішення третейського суду, суд не перевіряє законність та обґрунтованість останнього, врахування під час його винесення правових позицій Верховного Суду, а лише з'ясовує чи підвідомча справа, рішення по якій оскаржується, третейському суду, чи передбачено умовами третейської угоди можливість вирішення даного спору третейським судом, чи є чинною третейська угода, чи відповідав склад третейського суду закону, чи не вирішував третейський суд питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Перелік підстав для скасування рішення третейського суду, передбачених Законом України «Про третейські суди» та ЦПК України, є вичерпним, і тягар доведення наявності зазначених підстав покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування рішення третейського суду.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 01/08/2017 (провадження № 61-12686ав21).
Рішенням третейського суду встановлено, що 09 грудня 2020 року між ОСОБА_6 (позикодавецем) та ОСОБА_5 (позичальником) було укладено договір позики №09/12/2020, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальникові грошові кошти у розмірі 80 000 000,00 грн. (вісімдесят мільйонів гривень 00 копійок), а позичальник зобов'язувався прийняти позику і повернути позику позикодавцеві у визначений договором строк. Договір позики вважався безвідсотковим. Сторони дійшли згоди про відсутність відсотків, комісій та інших платежів за користування позикою.
Також вищевказаним судом встановлено, що 22 січня 2021 року між ОСОБА_6 (первісним кредитором) та ОСОБА_3 (новим кредитором) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №22/01/2021, відповідно до якого до ОСОБА_3 перейшло право вимоги за договором позики №09/12/2020 від 09 грудня 2020 року.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 зобов'язань за вищевказаним договором позики, ОСОБА_3 звернувся до третейського суду для вирішення конкретного спору (суд AD HOC) із позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.
Як було вказано вище, рішенням третейського суду для вирішення конкретного суду (суд AD HOC) від 24.09.2024 року у справі №09/2024/001 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 80 000 000,00 грн. Також стягнуто з ОСОБА_5 витрати по сплаті винагороди третейського судді у розмірі 80 000,00 грн. (т.1, а.с.3-9).
Разом з цим, із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть №5632, який надійшов на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 07.11.2024 року (т.1, а.с.101-102).
Тобто рішення третейського суду від 24.09.2024 року було ухвалено відносно боржника ОСОБА_5 , який помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більше ніж 3,5 років тому назад, чого не було враховано третейським суддею Поліщуком Д.А.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином, померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.04.2013 року (т.1, а.с. 34).
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23.05.2024 року над ОСОБА_1 встановлено опіку та призначено йому опікунів, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.46-49).
05 липня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1071, відповідно до якого спадкоємцем на все майно ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1, а.с.60).
З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 успадкував усі права та обов'язки свого батька як позичальника за договором №09/12/2020 від 09 грудня 2020 року.
Тобто, оскаржуваним рішенням від 24.09.2024 року, третейський суд фактично вирішив питання про наявність у ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_5 , боргу перед кредитором свого померлого батька.
Таким чином, оскільки третейський суд вирішив питання про права і обов'язки ОСОБА_1 , однак розглянув справу без його участі (який не був учасником справи), ухвалене третейським судом у цій справі рішення від 24.09.2024 року, підлягає скасуванню на підставі п. 5 ч. 2 ст. 458 ЦПК України.
Натомість, не заслуговують на увагу доводи представників заявника щодо його сумнівів відповідності наданої позивачем копії договору позики №09/12/2020 від 09.12.2020 року його оригіналу, з посиланням на те, що договір ніколи його батьком ОСОБА_5 не укладався, підпис в ксерокопії підроблений та тим, що у первісного кредитора ( ОСОБА_6 ) була відсутня можливість надати відповідачу позику в розмірі 80 млн. грн., з огляду на те, що в даному випадку суд апеляційної інстанції враховує, що позов був пред'явлений до особи, яка більше ніж за 3,5 років до цього померла, а її спадкоємець не був залучений до участі у справі.
Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що третейська угода була визнана судом недійсною, доказів на підтвердження цього ОСОБА_1 , в інтересах якого діють адвокати Ярош С.В. та Карпова О.В., не надано.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_8 задовольнити частково та рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (суд AD HOC) від 24.09.2024 року у справі №09/2024/001 скасувати.
Часткове задоволення заяви полягає у тому, що не всі її доводи стали підставою для скасування третейського суду від 24.09.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що заява про скасування рішення третейського суду фактично підлягає задоволенню, то у відповідності до п.4 ст.1 Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 457, 458 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діють адвокати Ярош Сергій Володимирович та Карпова Ольга Вікторівна, за дорученням опікунів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , про скасування рішення третейського суду - задовольнити частково.
Рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (суд AD HOC) від 24.09.2024 року у справі №09/2024/001 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда