Справа № 607/2160/25Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/379/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
18 березня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін: представника ОСОБА_1 -адвоката Снітинського Б.Є., представника ОСОБА_2 - адвоката Парубія М.М.,
приватного виконавця Мелиха А.І., представника стягувача АТ АКБ “Львів» - Філя Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/2160/25 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Снітинський Богдан Євгенович, ОСОБА_2 , на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року, постановлену суддею Братасюком В.М., у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про примусове проникнення до володіння особи, у якої знаходиться майно боржника,-
у січні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. звернувся в суд із поданням про примусове проникнення до володіння (нерухомого майна) особи, у якої знаходиться майно боржника, а саме ОСОБА_2 , на територію будинковолодіння (земельної ділянки), за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису та вилучення транспортного засобу AUDI, модель ТЗ А8 4.2 QUATTRO, номер кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог зазначає, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича перебуває виконавче провадження АСВП № 75783110 з примусового виконання наказу № 921/646/23, виданого 12.07.2024 Господарським судом Тернопільської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» заборгованості в розмірі 1 074 675,43 грн (944 443,70 грн заборгованість по кредиту та 130 231,73 грн заборгованість по відсотках) та судового збору у розмірі 16 120,15 грн.».
Даний виконавчий документ надійшов на адресу виконавця 12.08.2024 року.
В порядку ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем 12.08.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику 14.08.2024 рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому листі. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В ході виконання виконавчого провадження перевірено майновий стан боржника ОСОБА_1 , приватним виконавцем встановлено, що наявні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, а саме, автомобіль марки AUDI, модель ТЗ: А8 4.2 QUATTRO, категорія ТЗ: легковий, рік виробництва ТЗ: 2005, Номер кузова: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_2 , колір ТЗ: БЕЖЕВИЙ.
Керуючись ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 16.08.2024 винесено постанову про розшук майна боржника. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно.
В ході проведення виконавчих дій, 10.10.2024 виконавцем встановлено місце знаходження рухомого майна боржника, а саме транспортного засобу Марка ТЗ:AUDI, Модель ТЗ: A8 4.2 QUATTRO, Номерний знак: НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні в матері боржника ОСОБА_2 на території будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Виходом 10.10.2024 за вказаною адресою, на вимогу виконавця надати транспортний засіб боржника ОСОБА_1 , особа, яка назвалась матір'ю боржника - ОСОБА_2 , повідомила, що даний транспортний засіб зберігає за дорученням сина ОСОБА_1 та не може надати його виконавцю без дозволу сина.
Згідно відповіді ДМС України від 16.08.2024, боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Керуючись ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», 12.11.2024 на адресу боржника рекомендованим листом направлено виклик виконавця за Вих. №17384 із вимогою з?явитись до приватного виконавця 21.11.2024 о 10.00 та надати пояснення щодо невиконання рішення суду, а також надати інформацію про майно та доходи. Даний виклик направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією 12.11.2024. Згідно акта виконавця від 22.11.2024 боржник на вказаний виклик не відреагував, до виконавця не з?явився та про наявність поважних причин неявки не повідомив.
Вимогою виконавця за Вих. № 17385 від 12.11.2024 року, зобов?язано боржника надати арештоване майно - транспортний засіб AUDI, Модель ТЗ: 48 4.2 QUATTRO, Номерний знак: НОМЕР_2 для вчинення подальших виконавчих дій 21.11.2024 о 12.00. Дану вимогу направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією 12.11.2024. Згідно акта виконавця від 22.11.2024 боржник на вказану вимогу не відреагував, до виконавця не з?явився, арештоване майно - транспортний засіб не надав та про наявність поважних причин неявки не повідомив.
Станом на 27.01.2025 року заборгованість боржника ОСОБА_1 перед стягувачем АТ АКБ «ЛЬВІВ» становить 1090795,58 грн. Боржником не вчиняються жодні дії щодо погашення заборгованості згідно рішення суду, не виконуються обов?язки сторони боржника виконавчого провадження, передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість в діях боржника ОСОБА_1 вбачаються ознаки бездіяльності, що перешкоджають виконанню рішення суду, що набрало законної сили. Боржник ОСОБА_1 на вимоги та виклики приватного виконавця Мелиха А.І. ніяким чином не реагує. Вимоги приватного виконавця про надання майна на яке необхідно звернути стягнення для проведення виконавчих дій не виконуються, про що складені відповідні акти приватного виконавця. Не отримання боржником офіційної рекомендованої кореспонденції, надісланої приватним виконавцем Мелихом Л.І. за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, не може бути підставою для невиконання рішення суду, що набрало законної сили та виконання якого гарантується Конституцією України. Приватним виконавцем вживались всі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року подання задоволено.
Надано приватному виконавцю виконавчого округу Тернопільської області Мелиху Анатолію Івановичу дозвіл на примусове проникнення до володіння (нерухомого майна) особи, у якої знаходиться майно боржника, а саме ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме: території будинковолодіння (земельної ділянки), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису та вилучення транспортного засобу AUDI, модель ТЗ: A8 4.2 QUATTRO, номер кузова: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Снітинський Б.Є. та ОСОБА_2 подали на неї апеляційні скарги, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права, просять її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання приватного виконавця Мелиха А.І., на примусове проникнення до володіння (нерухомого майна) особи, у якої знаходиться майно боржника, а саме ОСОБА_2 , а саме: території будинковолодіння (земельної ділянки), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зокрема, вказують, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/10431/17 зазначив, що звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне: боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди; боржник ухиляється від проведення виконавчих дій; майно належить боржнику або він має право користування ним; боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.
Матеріали справи не містять доказів надсилання боржнику та отримання останнім постанови про відкриття виконавчого провадження та те, що боржник був обізнаний про намір приватного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останньому.
Приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій.
Крім того, звертають увагу, що ОСОБА_1 не проживає за адресою АДРЕСА_2 . Більше того, дане житлове приміщенння належить третім особам.
Непідтверджено належними доказами і знаходження майна боржника по АДРЕСА_1 . Наявні в матеріалах справи фото не можуть слугувати доказами в розумінні ст.79-80 ЦПК України.
Крім того посилання на спілкування із ОСОБА_2 в акті приватного виконавця від 10.10.2024 року, також не підтверджено жодними допустимими доказами.
Більше того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки, як вказано в частині 2 статті 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця. Проте в ухвалі не зазначено про присутність приватного виконавця.
Відзив на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Снітинський Б.Є. та представник ОСОБА_2 - адвокат Парубій М.М. апеляційні скарги підтримали, зіславшись на доводи викладені в них.
Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих АІ. та представник АТ АКБ “Львів» - адвокат Філь Б.М. у судовому засіданні заперечили проти апеляційних скарг, вважаючи їх безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи із такого.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник добровільно не виконує рішення суду, ухиляється від фактичного виконання рішення суду та не надає приватному виконавцю достовірних відомостей про наявність на праві власності рухомого майна, у зв'язку з необхідністю рішення суду, суд прийшов до висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. про примусове проникнення до володіння особи, у якої знаходиться майно боржника, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла боржника - фізичної особи чи до іншого володіння особи або особи, у якої знаходиться майно боржника, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла боржника - фізичної особи чи до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Як зазначено в п. 1 ч. 1ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Як передбачають пункти 4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла чи до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Частиною першою ст. 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення, за поданням державного виконавця.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича перебуває виконавче провадження № 75783110 з примусового виконання наказу у справі № 921/646/23, виданого 12.07.2024 Господарським судом Тернопільської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , 31.05.1994 р) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", (вул. Сербська, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 09801546) заборгованості в розмірі 1 074 675,43 грн (944 443,70 грн заборгованість по кредиту та 130 231,73 гри заборгованість по відсотках) та судового збору у розмірі 16 120,15 грн.
Даний виконавчий документ надійшов на адресу виконавця 12.08.2024 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. від 12.08.2024 відкрито виконавче провадження ВП №75783110 на підставі судового наказу №921/646/23, виданого 12.07.2024 Господарським судом Тернопільської області, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , 31.05.1994 р) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", (вул. Сербська, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 09801546) заборгованості в розмірі 1 074 675,43 грн (944 443,70 грн заборгованість по кредиту та 130 231,73 гри заборгованість по відсотках) та судового збору у розмірі 16 120,15 грн (а.с. 8).
14.08.2024 дану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75783110 від 12.08.2024 за визначеною виконавчим документом адресою: АДРЕСА_2 , направлено боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №0600952600670, що стверджується списком №106239( ф.103) згрупованих відправлень від 14.08.2024 (а.с.10-11).
Також, в межах виконавчого провадження ВП№75783110, приватним виконавцем винесено постанови: про арешт майна боржника від 12.08.2024, про арешт коштів боржника від 16.08.2024, якими накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належить божнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1200175,13 грн (а.с. 13-14).
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит №247237093 від 26.01.2025 приватного виконавця про наявні рахунки у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником-юридичною особою через відокремлені підрозділи боржник за вказаним у запиті податковим номером та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває (а.с. 16).
З відповіді на запит № 247237118 від 26.01.2025 приватного виконавця Мелиха А.І. до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нараховані податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця вбачається, що інформація щодо джерел та сум отримання доходів ДПС відсутня (а.с15).
Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 26.01.2025 на запит приватного виконавця Мелиха А.В., відсутні дані про отримання доходу боржником ОСОБА_1 (а.с.17).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно(а.с.25).
Згідно відповіді МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів на запит №220245678 від 12.08.2024, вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб, а саме: марка ТЗ: AUDI, модель ТЗ: А8 4.2 QUATTRO, категорія ТЗ: легковий, рік виробництва ТЗ: 2005, номер кузова: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_2 , колір ТЗ: бежевий (а.с. 18).
У зв'язку з виявленням майна боржника транспортний засіб AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 16.08.2024 приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника № 75783110(а.с. 24).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить будинок загальною площею 309,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).
Згідно з актом приватного виконавця АСВП №75783110 від 10.10. 2024 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І., за участю двох понятих та в присутності представника АТ АКБ “Львів» здійснено вихід за адресою можливого місцезнаходження транспортного засобу боржника AUDI, державний номерний знак: НОМЕР_2 за місцем проживання матері боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено наявність місцезнаходження даного автомобіля. Мати боржника повідомила, що даний транспортний засіб зберігає за дорученням сина ОСОБА_1 та не може надати його виконавцю без дозволу сина (а.с.26).
12.11.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. направлено виклик боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , для явки до виконавця 21.11.2024 о 10 год 00 хв. щодо сплати боргу за виконавчим документом або наданням підтверджуючих документів про сплату боргу(а.с.29).
12.11.2024 також, була направлена вимога приватного виконавця Мелиха А.І.від 19.06.2024, якою зобов?язано боржника надати арештоване майно, а саме автомобіль марки AUDI, Модель ТЗ: 48 4.2 QUATTRO, категорія :легковий, колір:бежевий, рік виробництва:2005, номер кузова: НОМЕР_3 , ДНЗ: НОМЕР_2 , 21.11.2024 о 12.00 для проведення виконавчих дій (а.с. 30).
Дані виклик та вимогу направлено на адресу зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_1 вказану у виконавчому документі, рекомендованою кореспонденцією 12.11.2024, номер рекомендованого відправлення № 0600982682514, № 060098268320 , що стверджується списком №14592( ф.103) згрупованих відправлень від 12.12.2024 (а.с.31- 32).
Згідно акту виконавця від 22.11.2024 боржник на вказаний виклик за вих №17384 та вимогу №17385 не відреагував, до виконавця не з?явився, арештоване майно автомобіль не надав та про наявність поважних причин неявки не повідомив.
Згідно акту від 23.01.2025 приватного виконавця Мелиха А.І. при виході за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено місце знаходження арештованого майна боржника, а саме автомобіля марки AUDI, ДНЗ: НОМЕР_2 на території будинковолодіння матері боржника ОСОБА_2 . На дзвінок в домофон та на стукіт у двері ніхто не відреагував (а.с. 35).
Таким чином, як вбачається з матеріалів подання, приватний виконавець, з метою опису та вилучення рухомого майна, що належить боржнику неодноразово виходив за місцем знаходження транспортного засобу, що стверджується актами приватного виконавця у ВП 75783110 від 10.10.2024, від 22.11.2024 та від 23.01.25, проте ані боржником ОСОБА_3 , ані власницею будинковолодіння (земельної ділянки) ОСОБА_2 , де знаходиться транспортний засіб доступу до транспортного засобу надано не було, що перешкоджає приватному виконавцю в проведенні виконавчих дій та виконанні рішення суду.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, приватним виконавцем надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність надання дозволу на примусове проникнення до володіння (нерухомого майна) особи, у якої знаходиться майно боржника, а саме ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на території будинковолодіння (земельної ділянки), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису та вилучення транспортного засобу AUDI, модель ТЗ: A8 4.2 QUATTRO, номер кузова: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 , як можливого способу виконання судового рішення.
Доводи апеляційних скарг, що матеріали справи не містять доказів надсилання боржнику та отримання останнім постанови про відкриття виконавчого провадження та те, що боржник був обізнаний про намір приватного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно відповіді ДМС України від 16.08.2024, боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що постанови: про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2024, виклик за № 17384 та вимогу за № 17385 від 12.11.2024 приватного виконавця направлялися боржнику ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого місця проживання, вказану у судовому наказі, а саме: АДРЕСА_2 , тобто у відповідності до приписів ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявники в апеляційних скаргах зазначають, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій, проте боржником і суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів того, що він у відповідності до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в добровільному порядку виконав покладений на нього обов'язок та допустив в установленому законом порядку виконавця до володіння (нерухомого майна) особи ОСОБА_2 , у якої знаходиться майно боржника транспортний засіб AUDI, модель ТЗ: A8 4.2 QUATTRO, номер кузова: НОМЕР_1 , державний номерний знак: НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 «А для проведення виконавчих дій.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять докази перешкоджання боржником вільному доступу приватного виконавця задля здійснення опису та накладення арешту на рухоме майно боржника, про що свідчать надіслана приватним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 вимога про надання приватному виконавцю арештоване майно від 12.11.2024 року, яка не була задоволена заявником ОСОБА_1 .
Крім того боржник, достеменно знаючи про існування рішення Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2024 року, яке набрала законної сили 28 червня 2024 року, не вчинив жодних дій для виконання рішення суду.
Також, не заслоговують на увагу посилання заявників на те, що подання було розглянуто судом першої інстанції без участі приватного виконавця, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця, яка передбачає можливу участь приватного виконавця, а не обов'язкову, та не порушує прав та обов'язків інших учасників судового процесу, тому порушень судом першої інстанції вимог ЦПК України не вбачається.
Таким чином, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання, з огляду на неможливості виконання рішення суду без примусового проникнення до володіння (нерухомого майна) особи, у якої знаходиться майно боржника, а саме ОСОБА_2 на території будинковолодіння (земельної ділянки), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису та вилучення транспортного засобу AUDI, модель ТЗ: A8 4.2 QUATTRO, номер кузова: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, наведені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростували, тому апеляційні скарги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Снітинський Богдан Євгенович, ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Снітинський Богдан Євгенович, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Повний текст судового рішення виготовлено 28 березня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома