Справа № 521/12593/24
Провадження № 2/521/914/25
25 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Ганошенка С.А.,
при секретарі судового засідання Довгань Ж.А.,
за участю:
представника позивача - адвоката Канікаєва Ю.О.,
представника відповідача - адвоката Сєдової Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному порядку в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення коштів,-
Позивач 08.08.2024 року звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, у якій позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 762 380,00 грн. та судові витрати у розмірі судового збору та витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним чином, позивачці - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) належав автомобіль BMW X5, 2009 р.в., № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ - НОМЕР_3 , видане ТСЦ 5152 від 30.12.2021 року). У травні 2022 року, скориставшись безпорадним станом позивача, яка була на останніх строках вагітності, ОСОБА_2 попросив оформити на нього довіреність на автомобіль, щоб він мав можливість його використовувати. 19.05.2022 року позивачка оформила довіреність на Відповідача, якою уповноважила його бути її представником з питань експлуатації та розпорядження власним автомобілем. У той же день, Відповідач переоформив вказаний автомобіль на свою колишню дружину - ОСОБА_3 , про що позивача не повідомив. На даний час, він мешкає з ОСОБА_3 і фактично володіє цим автомобілем з нею. Про те, що автомобіль вибув з її власності, Позивачка дізналась випадково. Жодних грошових коштів, які сплачувались покупцем під час придбання автомобіля, вона не отримала. Крім цього, Позивачка просить стягнути з Відповідача середню ринкову вартість автомобілю на момент відчуження, оскільки вважає, що оскільки відчуження відбулося в межах однієї родини, то ціна вказана в договорі є завідомо заниженою, з метою ухилення від сплати податкових зобов'язань та зменшення розміру зобов'язань довіреної особи перед позивачкою. Згідно незалежної оцінки, середня ринкова вартість такого автомобілю, на момент його відчуження, становила 762 380,00 грн. З огляду на це, позивачка змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути вказану суму.
Ухвалою суду від 21.08.2024 року позов залишено без руху.
22.08.2024 року представник позивача надіслав заяву про усунення недоліків по ухвалі суду від 21.08.2024 року.
Ухвалою суду від 28.08.2024 року провадження по справі відкрито в загальному позовному порядку та призначено підготовче судове засідання на 24.09.2024 року.
23.09.2024 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Сєдової Л.П. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син, ОСОБА_5 . У актовому записі про народження він вписаний батьком дитини. 30 серпня 2022 року між ним та позивачкою був зареєстрований шлюб, який був розірваний рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року (справа №521/26885/23). Позивачем наданий суду доказ, а саме договір купівлі-продажу транспортного засобу. Позивачем наданий суду договір купівлі-продажу транспортного засобу у якому немає інформації про модель, колір, VIN , номерний знак , дати реєстрації автомобілю, ціни транспортного засобу та дати реєстрації самого договору. Крім того, зафарбовані підписи сторін та є помітка анульовано. Позивачем наданий суду доказ, а саме заява від 19.05.2022 року, яка не містить номерного знаку, кольору транспортного засобу, виду платежу та інших відомостей. Позивачем наданий суду доказ, а саме довіреність від 19.05.2022 року. У вказаному доказі немає інформації про місце проживання представника і особи, яку представляють та щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). Крім того, зафарбований підпис на довіреності. Таким чином, позивачем надані суду неналежні та недостовірні докази в обґрунтування своїх позовних вимог (а.с. 37).
Ухвалою суду від 31.10.2024 року клопотання представника позивача - адвоката Канікаєва Ю.О. про витребування доказів по цивільній справі №521/12593/24 - задоволено.
Витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській області відомості про транспортні засоби, зареєстровані на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , у період з 01.01.2021 по 01.01.2023 року, у вигляді інформаційної довідки, що включатиме такі відомості:
- інформацію про марку, модель об'єм двигуна, рік випуску, VIN-код; інформацію про дату та підстави реєстрації/перереєстрації транспортних засобів, на підставі яких документів здійснювалось відчуження належного ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , транспортного засобу моделі BMW Х5, 2009 р.в., № кузова НОМЕР_1 ;
- відомості про те, хто подавав та підписував документи від імені ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу (ТЗ), при відчуженні ТЗ моделі BMW Х5, 2009 р.в., № кузова НОМЕР_1 як її представник, а також надати завірену копію довіреності, що була пред'явлена.
27.11.2024 року на електронну адресу суду з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській області надійшли відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС за період з 01.01.2021 - 01.01.2023 (а.с.64-65).
16.12.2024 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Сєдової Л.П. клопотання про доручення доказів до матеріалів справи (а.с.78-86).
Ухвалою суду 17.12.2024 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) по цивільній справі № 521/12593/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ухвалою суду від 23.01.2025 рок закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
03.03.2025 року на адресу суду від позивачки письмові пояснення (а.с.105-106).
24.03.2025 року від представника відповідача - адвоката Сєдової Л.П. надійшла заява в якій представник просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 16400 грн.
У судове засідання 25.03.2025 року з'явились: представник позивача - адвокат Канікаєв Ю.О., відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сєдова Л.П., третя особа - ОСОБА_3 до суду не з'явилася, повідомлена вчасно та належним чином,письмових заяв та клопотань від неї не надходило.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Відповідач та його представник адвокат Сєдова Л.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні 17.02.2025 року суду пояснила, що дійсно проживала раніше з відповідачем однією сім'єю, дійсно відповідач звернувся до неї з пропозицією придбати автомобіль позивачки за 100 000 гривень, які вона передала особисто у руки позивачки на території АЗС. Письмових доказів сплати у неї немає, розписок не брала, оскільки не вважала за доцільне.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був укладений 30.08.2022 року, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини та чоловіка « ОСОБА_7 », про що зроблено відповідний актовий запис №1932, серія НОМЕР_6 від 30.08.2022 року (а.с. 40).
В спільному шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 917, серія НОМЕР_7 від 20.09.2022 року (а.с. 39).
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2024 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано (справа № 521/26885/23) (а.с. 41-42).
Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС ТСЦ МВС №5142 №31/30/5142-202 на № 521/12593/24 від 01.11.2024 року, яка надана на виконання ухвали суду від 31.10.2024 року, за ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 у період з 01.01.2021 по 01.01.2023 років були зареєстровані наступні транспортні засоби:
-02.09.2021р. зареєстрований автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 110 CDI, 1996 року випуску, об'єм двигуна 2299 куб.см., VIN НОМЕР_8 , на підставі договору купівлі-продажу № 5141/2021/2773604, укладеному 02.09.2021р. в ТСЦ № 5141 між продавцем ОСОБА_10 та покупцем ОСОБА_1 ;
-23.12.202Ір. зареєстрований автомобіль BMW 3351, 2006 року випуску, об'єм двигуна 2979 куб.см., VIN - НОМЕР_9 , на підставі договору купівлі-продажу № 6413/21/01741 від 17.12.2021р., та договору комісії № 6413/21/1/012161 від 16.12.2021р., укладених у суб'єкта господарювання - Перша філія ПП «КОРІНТІЯ»;
-17.01.2024р. даний автомобіль перереєстрований на іншого власника, на підставі договору купівлі-продажу № 5141/2024/4262193, укладеному 17.01.2024р. в ТСЦ № 5141 між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_11 . 3. - 30.12.2021р. зареєстрований автомобіль BMW Х5, 2009 року випуску, об'єм двигуна 4799 куб.см., VIN - НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 5152/2021/454458444, укладеному 30.12.2021р. в ТСЦ № 5152 між продавцем ОСОБА_12 та покупцем ОСОБА_1 ;
-20.05.2022р. даний автомобіль перереєстрований на ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на підставі договору купівлі-продажу № 5142/2022/3182207, укладеному 20.05.2022р. у ТСЦ № 5142 між покупцем ОСОБА_3 та представником продавця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , згідно доручення НСА-085070 виданого 19.05.2022 року приватним нотаріусом Медведенко Г. В. (а.с. 74-75).
Звітом №9223/08/23 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 визначена вартість об'єкту оцінки - 762 380 грн. станом на 05.08.2024 року (а.с. 9).
Відповідно до довіреності від 19.05.2022 року ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником з питань експлуатації та розпорядження транспортним засобом марки BMW Х5, 2009 року випуску, об'єм двигуна 4799 куб.см., VIN - НОМЕР_1 , загальний легковий універсал, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. за зареєстрованим номером в реєстрі №698 (а.с.76).
Згідно заяви ОСОБА_1 поданої приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В., остання скасовує довіреність подану від свого імені від 19.05.2022 року за реєстраційним № 698 на ім'я ОСОБА_2 , вказана заява зареєстрована за № 1379 від 08.12.2023 р. (а.с. 10).
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Частинами першими статтей 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зі ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, ч. 1 ст. 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ч. 1 ст. 1001 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення (ч. 1 ст. 1009 ЦК України).
В процесі судового розгляду відповідач не заперечував факт передачі йому автомобіля марки BMW Х5, 2009 року випуску, об'єм двигуна 4799 куб.см., VIN - НОМЕР_1 , який позивачка передала йому за довіреністю від 19.05.2022 року під час вагітності, однак суму, яку він отримав за продаж автомобіля своїй колишній дружині ОСОБА_3 , відповідач не надав ОСОБА_1 .
Суд критично відноситься до тверджень відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 , щодо передачі 100 000 гривень за проданий автомобіль, оскільки даний факт не підтверджується жодним доказом.
З огляду на те, що на час розгляду справи судом грошові кошти не сплачені відповідачем та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню суми боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, тому позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 762 380,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір у справі складає 6099,04 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с. 5), а тому підлягає стягненню з відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Керуючись, ст.ст. 15, 16, 237,238,244,525, 526, 628, 629, 638, 1000, 1001, 1004, 1006, 1009 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошові кошти у розмірі 762 380,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 6099,04 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31 березня 2025 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО