Справа № 502/2627/24
31 березня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Масленикова О.А.
за участю секретаря судового засідання - Скрипкної А.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами
цивільну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС»
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості за договором позики
ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за договором позики.
Позов мотивує тим, що 1 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" і фізичною особою - ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 3529770424.
Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику Кредит на суму у розмірі: 6000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього Договору, його додатків.
Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п.2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п.2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 01.04.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; п. 2.6.2. Знижена процентна ставка 0.8% в день та застосовується відповідно до наступних умов.
На підтвердження укладання договору Позики між Кредитодавцем та Позичальником у додатку до позовної заяви позивач додає роздруківку з електронної пошти позивача - support@finsfera.ua, з якої відправлено на електронну пошту відповідачу - olgakolisnichenko81@gmail.com одноразові ідентифікатори для підпису договору позики № 3529770424 та паспорту споживчого кредиту. Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у Договорі позики та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.
Позичальник свої зобов'язання відповідно умов договору Позики не виконав, в той час як Позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 6 000 гривень.
Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику № 3529770424 від 01.04.2024 р. складала 35 964 гривень 00 копійок: - 6 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; - 29 964 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами (6000*2,2%*227). 6 000 - тіло позики 2,2 % - процентна ставка 227 - кількість днів прострочення.
Разом з тим Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведено часткову сплату за Договором про надання грошових коштів у позику № 3529770424 від 01.04.2024 р. на загальну суму 3 960 гривень 00 копійок, з якої даним зарахуванням погашено частину процентів.
Отже, станом на дату підготовки позовної заяви поточна сума заборгованості з урахуванням проведених Відповідачем сплат складає: 32 004 гривень 00 копійок, з яких: - 6 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; - 26 004 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами (проценти нараховувалися по 14.11.2024 року включно).
Зважаючи на вищевикладене, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі - 32 004 грн. та стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області 03.02.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
19.02.2025 р. представником відповідача було надано відзив, в якому він зазначив, що станом на день подачі відзиву, відповідач носить прізвище « ОСОБА_1 ». Заявляючи вимогу про стягнення кредитної заборгованості, стороною позивача не надано доказів на підтвердження її існування, тобто до позову не долучено розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку відповідачки. При цьому, за відсутності розрахунку заборгованості за договором позики, суд позбавлений можливості перевірити інформацію, щодо існування боргу, оцінити в сукупності та взаємозв'язку проведений розрахунок, у разі його долучення до позову, з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Зазначене призводить до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості позичальниці перед ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та дійсний розмір такої заборгованості, у разі її наявності.
Отже, позивачем не доведено вимог, заявлених в позові, що є його, а не відповідачки, процесуальним обов'язком (ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України), а тому підстави для задоволення позову - відсутні.
Зважаючи на викладене, представник відповідача просив в задоволенні позову ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 1 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" і фізичною особою - ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 3529770424.
Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п.2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п.2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 01.04.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; п. 2.6.2. Знижена процентна ставка 0.8% в день та застосовується відповідно до наступних умов.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Отже, положення ст. 549 ЦК України (штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України (3% річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Заявляючи вимогу про стягнення кредитної заборгованості, стороною позивача не надано доказів на підтвердження її існування, тобто до позову не долучено розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку відповідачки. При цьому, за відсутності розрахунку заборгованості за договором позики, суд позбавлений можливості перевірити інформацію, щодо існування боргу, оцінити в сукупності та взаємозв'язку проведений розрахунок, у разі його долучення до позову, з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року за №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року за №75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідачки за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року у справі за №200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі за №554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі за №204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі за №209/3046/20, від 26.10.2022 року у справі за №333/5483/20.
Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі за №61-28582ск18.
Зазначене призводить до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості позичальниці перед ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та дійсний розмір такої заборгованості, у разі її наявності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. ч 5, 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 5 ст.177 ЦПК України визначено обов'язок позивача надати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, позивачем не доведено вимог, заявлених в позові, що є його, а не відповідачки, процесуальним обов'язком (ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України), встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором неможливо, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.
За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ТОВ «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников