СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-н/759/140/25
ун. № 759/6474/25
31 березня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , -
У березні 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Справа передана судді 28 березня 2025 року.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.
Питання, пов'язані із видачею судового наказу, врегульовано у розділі ІІ ЦПК України. Отже, при вирішенні питання щодо можливості видачі судового наказу, суд керується положеннями вказаного розділу ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Також суд звертає увагу, що вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.
Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.
Суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 заява не відповідає положенням ч. 2, 3 ст. 163 ЦПК України, зважаючи на наступне.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України встановлює правило, відповідно до якого до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Аналізуючи зміст поданої заяви, суд встановив, що заявниця посилається на те, що дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із нею і перебуває на її повному утриманні.
Натомість, до матеріалів заяви додано лише свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебуває на її утриманні, оскільки це не підтверджено жодними належними, допустимими та достатніми доказами.
Самі лише посилання заявника на те, що дитина проживає із нею, не можуть бути належним доказом, а тому не приймаються судом.
Суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 21 червня 2023 року у справі №645/5876/20 (провадження № 61-4756св23) в котрому зазначено, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Тому обставиною, яка підлягала встановленню судом при видачі судового наказу в справі, яка переглядається, є обставина спільного проживання дитини, на утримання якої пропонується стягнути аліменти, разом із матір'ю.
Із доданого до заяви свідоцтва про народження неможливо встановити, що дитина проживає із заявницею та перебуває на її утриманні. Відтак, обставина спільного проживання ОСОБА_1 разом із дитиною сторін - ОСОБА_4 , на утримання якої пропонується стягнути аліменти, не підтверджена жодними належними та достатніми доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, при поданні заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини заявнику необхідно надати докази проживання дитини, на утримання якої будуть стягуватись аліменти, разом із заявником.
Зазначеної вимоги ОСОБА_1 не виконала. Тому суд не має можливості встановити з ким із батьків проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого не вбачається виникнення у заявника права грошової вимоги у цій частині.
Однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність, яка проявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Отже, в цивільному судочинстві суд не може виходити за межі заявлених вимог та ухвалювати будь-які судові рішення на підставі припущень про дійсні обставини, на яких наголошує заявник.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наведені положенням ЦПК України та СК України, суд приходить до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п. 1, 8 ст.165 ЦПК України у зв'язку із тим, що зміст заяви про видачу судового наказу та долучені до неї документи не відповідають вимогам п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України в частині не долучення до заяви доказів на підтвердження заявлених заявником фактів проживання разом із нею спільної із боржником дитини, внаслідок чого із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-167, 260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Ухвалу суду разом із заявою та додатками до неї надіслати заявнику, роз'яснивши право звернення з тими самими вимогами у порядку позовного провадження.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено 31 березня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко