Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/9569/24
28 березня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю :
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100070001248 від 08.06.2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Свєча, Наровлянського району, Гомельської області, Республіки Білорусь, пенсіонера, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив :
07.06.2024 року, приблизно о 09 год. 55 хв., ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вулиці Івана Виговського зі сторони вулиці Стеценка в напрямку вулиці Північно - Сирецької в місті Києві.
Рухаючись у вказаному напрямку ОСОБА_4 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1/5.38.2 ПДР України і дорожньої розміткою 1.14.1 ПДР України.
В цей час, на вказаний пішохідний перехід вийшла пішохід ОСОБА_5 , яка звичайним темпом розпочала переходити дорогу по вищевказаному пішохідному переходу та рухалася умовно справа наліво відносно автомобіля марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Використовуваний ОСОБА_5 нерегульований пішохідний перехід - це ділянка проїзної частини, призначена для забезпечення безпечного руху пішоходів через дорогу. На цих ділянках пішоходи мають перевагу перед автотранспортом і не повинні враховувати можливість порушення Правил дорожнього руху України водіями транспортних засобів та іншими учасниками руху.
Під час руху ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 18.1 Правил дорожнього руху України:
- п.1.3: Правил дорожнього руху України (учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими);
- п.1.5: Правил дорожнього руху України (дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальної
шкоди...);
- п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразились в тому, що він, керуючи технічно-справним автомобілем, рухався по вищевказаній проїзній частині, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_5 .
А саме, ОСОБА_7 не урахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.38.1/5.38.2 ПДР України і дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України, які інформували його про наявність цього переходу, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_5 , яка перебувала на пішохідному переході.
Внаслідок чого ОСОБА_4 на нерегульованому пішохідному переході, який розташований по вулиці Івана Виговського, поблизу будинку №14, що у місті Києві, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1146-2024 від 24.07.2024, отримала тілесне ушкодження: забійні рани, верхньої губи справа, лобної ділянки справа, множинні садна м?яких тканин обличчя, забійна рана в ділянці правого колінного суглобу; закрита травма тазу: розрив лобкового зчленування, розрив крижово-клубового зчленування справа; закрита травми правої столи: перелом проксимальної фаланги 1-го пальця.
Рентгенологічні дані і дані комп?ютерної томографії вказують на наявність розривів лобкового зчленування, крижово-клубового зчленування справа, перелому проксимальної фаланги 1-го пальця, що дозволяє стверджувати, що як відновлення їх анатомічної цілісності так і власно функції даних анатомічних ділянок, буде перевищувати 21 добу (звичайні строки консолідації таких ушкоджень та відновлення функції травмованої ділянки перевищують 21 добу), а саме цей строк враховувати при визначенні тривалості розладу здоров?я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості.
Вивчена медична документації свідчить про відсутність явищ, небезпечних для життя, після спричинення вказаного тілесного ушкодження. Механізм утворення вказаних тілесних ушкоджень дозволяє оцінювати їх у сукупності.
Тому є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження, вказане у п. а) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться у прямому причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди - ділянка проїзної частини, яка розташована неподалік будинку №14, по вулиці Івана Виговського, що територіально відноситься до Подільського району міста Києва.
Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження щодо нього з підстав п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 46 КК України у зв'язку з тим, що він з потерпілою ОСОБА_5 примирилися, претензій до нього остання не має.
Обвинувачений зазначив, що розуміє наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, роз'яснені йому судом, не оспорює обставини, викладені в інкримінованому йому обвинуваченні, повністю визнає свою провину.
Потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що з обвинуваченим примирились, претензій до нього вона не має, шкода їй відшкодована, тому не заперечує проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 46 КК України.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію потерпілої.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з наведених вище підстав.
Заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками до нього, інші матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
В своїй постанові від 05.10.2021 у справі №715/2106/20 (провадження №51-3613км21) колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що під примиренням як однією з умов звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України слід розуміти примирення як кінцевий результат усіх попередніх примирних процедур та домовленостей між винним та потерпілим, який полягає, з одного боку, у добровільному волевиявленні потерпілого, яке проявляється у його проханні (клопотанні) про звільнення винного від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України або у відсутності заперечень щодо такого звільнення, а з іншого у відсутності заперечень щодо такого звільнення з боку самого підозрюваного, обвинуваченого.
Обов'язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим», відповідно до положень ст. 46 КК України, під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з'ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою.
При вирішенні клопотання суд враховує те, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, скарг за місцем проживання не надходило, одружений, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні нетяжкого необережного злочину, з потерпілою ОСОБА_5 примирився, потерпіла претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 немає. Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що звільнення від кримінальної відповідальності з підстав примирення не є реабілітуючою обставиною.
Крім того, суд переконався в тому, що обвинувачений та потерпіла за вище викладених обставин дійсно примирилися.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням із потерпілою.
Цивільний позов відсутній.
Речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Так, згідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат належать витрати, пов'язані із залученням експертів.
Як встановлено судом, витрати на залучення експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи № 2820-Е від 24.07.2024 року становлять 7 572 грн. 80 коп.
Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначеної експертизи в сумі 7 572 грн. 80 коп.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст. 46 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1 ст. 285 КПК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням із потерпілою.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100070001248 - закрити.
Речові докази:
- Автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 - залишити у власника.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 7 572 грн. 80 коп. (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві грн. 80 коп.).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1