Справа № 157/118/25
Провадження № 2/157/236/25
(заочне)
25 березня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі головуючого - судді Ходачинського Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До Камінь-Каширського районного суду Волинської області 22.01.2025 надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-9802675 від 10.10.2023 у розмірі 23500 грн та судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 10 жовтня 2023 року ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та відповідач уклали договір кредитної лінії № 00-9802675 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 500 грн. 10.10.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно з вищезазначеним договором безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Таким чином первісний кредитор виконав свої зобов'язання згідно з договором, однак відповідач всупереч умовам договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 23500 грн, яка складається з заборгованості по кредиту - 10500 грн та заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 13000 грн.
22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9802675 від 10.10.2023. Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 750 грн.
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та позивач уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9802675 від 10.10.2023. Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23500 грн. В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором право вимоги за договором №00-9802675 від 10.10.2023 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 23500 грн. Також зазначив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді від 27.01.2024 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив справу розглянути без участі представника позивача. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не подав.
Враховуючи норми ст. 280 ЦПК України, суд вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до часткового задоволення.
Щодо укладення договору:
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 10 жовтня 2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9802675, який підписаний відповідачем його електронним підписом, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора G6381, тобто у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 14-18). Зазначеним ідентифікатором відповідачем також був підписаний графік платежів.
За умовами договору ТОВ «Качай гроші» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит, а останній зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4.2, 1.5 - 1.8 договору сума кредитного ліміту складає 10000 грн, тип кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії 120 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 07 лютого 2024 року або достроково. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 09 грудня 2023 протягом дії кредитної лінії. Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти на кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами. Тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка становить 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Стандартна процентна ставка складає 2,50% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом по день повернення кредиту. За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що складає 500 грн. Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в останній день повного погашення кредиту. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору становить 5936,38%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає 38500 грн.
Відповідачем його електронним підписом, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора L1238, також підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 34-35).
Таким чином, в укладеному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) G6381, який був надісланий на зазначений ним номер телефону, що вбачається з довідок про ідентифікацію (а.с. 36, 37). Цей кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.
Також до договору долучено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» (а.с. 19-33).
ТОВ «Качай гроші» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 гривень. Зазначена обставина підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 204/09 від 09.09.2024 (а.с. 38) та додатком до цієї довідки (а.с. 40-41).
Суд вважає доведеним факт укладення договору кредитної лінії та виконання ТОВ «Качай Гроші» свого зобов'язання щодо надання позики у сумі 10000 грн.
Щодо переходу права вимоги:
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
22.01.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (Фактор) та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (Клієнт) укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» переходить ТОВ «МАКС КРЕДИТ» право вимоги до боржників з моменту підписання ними відповідного акта прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 48-52).
Згідно з розділом 1 договору факторингу борг - суми грошових коштів, належні до сплати Клієнту Боржниками за Кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом та будь-які інші суми, що належать до сплати Клієнту за Кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим Договором зобов'язальної сили. Під правом вимоги розуміється всі права вимоги Клієнта до Боржника за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників на дату відступлення Прав Вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав та/або настане в майбутньому згідно умов укладених між Клієнтом та Боржником договорів.
Дата відступлення прав вимоги - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі реєстру боржників.
Згідно з п. 2.3 договору факторингу з дати відступлення прав вимоги, клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників та набуває всіх прав за ним.
Відповідно до Акту приймання-передачі до договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024, витягу з Реєстру боржників від 22.01.2024 за кредитними договорами, укладеними між Боржниками та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9802675 від 10.10.2023 на загальну суму 21750 грн, з яких 10000 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 11250 грн заборгованість по звичайним відсоткам (а.с. 56, 57 зворот - 58).
Тобто щодо конкретних правовідносин - набуття договором факторингу зобов'язальної сили відбулось 22.01.2021 у день підписання між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» акту приймання передачі Реєстру боржників, у якому за № 10504 зазначений ОСОБА_1 .
Починаючи з 31 січня 2024 року до 06 лютого 2024 року, відповідно до п. 1.4.2 умов договору кредитної лінії № 00-9802675 від 10.10.2023 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5%, оскільки ОСОБА_1 і надалі не сплачував заборгованість. Нарахування підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «МАКС КРЕДИТ», згідно з яким заборгованість становить 23500 грн, з яких 10000 грн - тіло кредиту, 13000 грн - відсотки та 500 грн - комісія (а.с. 47).
Суд вважає таке нарахування відсотків ТОВ «МАКС КРЕДИТ» безпідставним, оскільки згідно з розділом 1 та п. 2.1 договору факторингу з ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» від 22.01.2024, до Фактора перейшло право вимоги на Борг, тобто зобов'язання перед Клієнтом, яким є ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», а не Фактора ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Подальше нарахування Фактором відсотків, тобто збільшення Боргу, не передбачено умовами договору факторингу.
16.08.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно з умовами якого право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного акта прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 60-64).
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024, реєстру боржників від 16.08.2024 за кредитними договорами, укладеними між Боржниками та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 підписаних між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» на виконання договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, укладеного між ними, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9802675 від 10.10.2023 на загальну суму 23500 грн, з яких 10500 грн заборгованість по тілу кредиту та 13000 грн заборгованість по простроченим відсоткам (а.с. 69, 70-71).
Аналогічно з укладенням Договору факторингу між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» - перехід права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відбувся у день підписання Акту прийому-передачі Реєстру боржників 16.08.2024, згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняло Реєстр боржників від 16.08.2024, у якому за № 4522 зазначений ОСОБА_1 .
Проте, у зв'язку тим, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» безпідставно нарахувало на первинний Борг щодо Клієнта ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відсотки за користування кредитом, то розмір зобов'язання ОСОБА_1 в Реєстрі боржників від 16.08.2024 визначений неправильно. Фактично до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги на суму 21750 грн, з яких 10000 грн заборгованість по основному боргу, 11250 грн заборгованість по відсотках та 500 грн заборгованість за комісією, згідно з детальним розрахунком заборгованості сформованим ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (а.с. 46).
З огляду на зазначене, суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, але не на всю суму позовних вимог.
Щодо стягнення заборгованості за комісією:
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Пунктом 1.5 договору кредитної лінії № 00-9802675 від 10.10.2023 передбачено сплату комісії, пов'язаної з наданням кредиту, - 5 % від суми кредиту, що складає 500 грн. 1.5.1. Позичальник зобов'язаний сплатити комісію за надання кредиту в останній день повного погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов'язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, умови договору кредитної лінії № 00-9802675 від 10.10.2023 щодо сплати комісії, пов'язаної з наданням кредиту, в розмірі 500 грн є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 500 грн задоволенню не підлягають.
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Суд відхиляє здійснений позивачем у виписці з особового рахунка за кредитним договором № 00-9802675 від 10.10.2023, розрахунок заборгованості в частині заборгованості за комісією в сумі 500 грн.
Щодо розміру зобов'язання (позовних вимог):
Відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув надані кошти в строк, передбачений договором № 00-9802675 від 10 жовтня 2023 року.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання та/або порушення умов договору (що не були усунені позичальником) має наслідком виникнення у банку права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
Враховуючи зазначене вище, з урахуванням наведених обставин та підтверджуючих дані обставини документів, з огляду на норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом у розмірі 10000 грн та процентів у розмірі 11250 грн.
Щодо розподілу судових витрат:
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивач надав копії договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024 року (а.с. 72-73), протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (а.с. 73 зворот), додаткової угоди № 10 до договору про надання правничої допомоги (а.с. 74-75) та копію акту прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024 року (а.с. 76), згідно з яким вартість послуг з надання правничої допомоги становить 7000 гривень.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 4000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, задовольняючи позов частково, суд покладає судові витрати, які складаються із судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено на 90,43% (21250 х 100% : 23500), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2190,58 грн (2422,40 грн х 90,43%) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3617,20 грн (4000 грн х 90,43%).
Керуючись статтями 12, 76-78, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 512, 514, 516, 525, 526, 611, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9802675 від 10.10.2023 у сумі 21250 (двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2190 (дві тисячі сто дев'яносто) гривень 58 копійок судового збору та 3617 (три тисячі шістсот сімнадцять) гривень 20 копійок витрат за надання професійної правничої допомоги.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складений 28.03.2025 року.
Головуючий Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ