Номер провадження: 33/813/776/25
Номер справи місцевого суду: 523/759/25
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Сегеда С. М.
26.03.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Толпиго Денис Миколайович, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з неї на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 05.01.2025 року о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz S500L» у м. Одесі, по вулиці Фонтаська дорога, біля будинку №71, із ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2025 рокупро визнання винною і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.16-17).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 28.02.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Толпиго Д.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.105-116).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки:
«…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи».
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.13.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
Як було вказано вище, згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2025 року, розгляд справи відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП відбувся без її участі.
В матеріалах справи наявна судова повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання суду першої інстанції на 18.02.2025, а також розрахунковий чек з АТ Укрпошти з № 6500144849765 на підтвердження відправлення зазначеної повістки (а.с.15-15-А).
Разом з тим, відповідно до трекінгу з Укрпошти за №6500144849765 судовий виклик в судове засідання на 18.02.2025 не був доставлений адресату, у зв'язку з чим, 01.03.2025 зазначений конверт був повернутий відправнику «за закінченням терміну зберігання».
Тобто, на час винесення оскаржуваної постанови, у суду першої інстанції були відсутні відомості про завчасне (за три доби до дня розгляду справи в суді) та належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення від 21 травня 2015 року у справі «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, пункт 70; рішення від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, пункт 8).
Із зазначеного вбачається, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , яка при цьому відповідно до вимог ч. 1 ст. 277-2 цього Кодексу не була належним чином повідомлена про дату і місце розгляду справи, а тому її доводи в апеляційній скарзі про порушення права на захист в суді, є обґрунтованими.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, що зобов'язує суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції і прийняти нову, як того вимагає п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП.
Щодо суті правопорушення апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а, зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у скоєнні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№213713 від 05.01.2025 року, згідно до якого встановлено те, що 05.01.2025 року о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz S500L», у м. Одесі, по вулиці Фонтаська дорога, біля будинку №71, із ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовилась.
- направленням про огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.01.2025 року.
- відеозаписами долученими до матеріалів адміністративної справи.
Однак, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступних підстав.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Вимогами ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 3 Порядку огляд проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
- лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що у разі не проходження огляду за допомогою технічних засобів, відмови в його проходженні, або незгоди з результатом проходження водію має бути запропоновано пройти такий огляд в закладах охорони здоров'я.
Лише після відмови від проходження огляду у закладах охорони здоров'я можна констатувати наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.
Разом з тим, оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку, пункт 6 розділу ІХ Інструкції).
Тобто, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я.
Апеляційним судом досліджені відеозаписи з бодікамер, які додані до матеріалів справи. З вказаних відеозаписів вбачається, що працівниками поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора драгер на місці зупинки транспортного засобу, проте остання не давала чіткої відмови від проходження огляду на місці зупинки та заперечувала перебування її в стані сп'яніння.
При цьому, з досліджених нагрудних камер поліцейських не вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі (усно) та шляхом вручення письмового направлення для проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я, також і не зафіксовано відмови останньої від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Навпаки, із вищевказаних відеозаписів вбачається, що особи, які спілкувались із працівником поліції, неодноразово пропонували і наполягали на проведенні перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, однак працівник поліції відмовляв їм у цьому.
В цій частині апеляційний суд зауважує, що сама по собі наявність в матеріалах справи письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я не свідчить про виконання працівниками поліції обов'язку щодо запропонування водієві пройти огляд в медичному закладі.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів відмови останньої від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та заслуговують на увагу.
Виходячи з викладеного, працівниками поліції при складанні адміністративних матеріалів не дотримано вимоги адміністративного законодавства щодо обов'язку доказування, який лежить на особі, що висуває адміністративне звинувачення, не надано суду достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги недостатність доказів у справі та їх суперечність один одному, залишено поза увагою норми матеріального права, якими встановлено процедуру фіксації адміністративного правопорушень, зокрема за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в його постанові від 10.07.2020 року у справі №420/647/19, адміністративне провадження №К/9901/32880/19, сам по собі тільки протокол про адміністративне правопорушення і рапорт поліцейського не може слугувати достатніми доказами доведеності винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які повинні бути вчинені відповідно до вимог закону.
Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та її вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі та в оскаржуваній постанові суду.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з вищевикладеного, вважаю за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, оскаржувану постанову скасувати і прийняти постанову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі її доводи були прийняті судом апеляційної інстанції до уваги і стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Толпиго Денис Миколайович, задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда