Номер провадження: 33/813/517/25
Номер справи місцевого суду: 521/15596/24
Головуючий у першій інстанції Кузьменко Н.Л.
Доповідач Копіца О. В.
06.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С. розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу представника Одеської митниці Бєлошицької Л. на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2024 відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Велика Олександрівка Херсонської обл., громадянина України, працюючого на посаді контролера АТ «Херсонгаз», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про закриття провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 6 ст. 470 МК України на підставі п. 7) ч. 1 ст. 247 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції було закрито провадження у справі про порушення митних правил за ч. 6 ст. 470 МК України відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент надходження до суду справи строків, передбачених ч. 1 ст. 467 МК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник Одеської митниці Бєлошицька Л. вказує на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, оскільки правопорушення, передбачене ч.6 ст. 470 МК України є триваючим, ОСОБА_1 не вжив будь-яких заходів, спрямованих на вивезення транспортного засобу за межі митної території України, окрім того, жодним чином не цікавився процедурою здійснення провадження по справі, не подавав жодних доказів.
З огляду на викладені обставини представник митниці Бєлошицька Л. просить скасувати постанову суду від 10.12.2024 та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України та накласти на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу або накладення штрафу у розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Представник Одеської митниці Ревенко Т.А. направила на адресу апеляційного суду заяву, в якій просила розглядати апеляційну скаргу за її відсутності, викладені в апеляційній скарзі доводи підтримала у повному обсязі.
При цьому, оскільки у матеріалах справи відсутні контактні дані особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повідомити ОСОБА_2 про дату судового засідання не видалося можливим. Водночас, відомості про дату судового засідання були розміщені на сайті Судова влада, відтак зацікавленим особам була надана можливість дізнатися дату та час апеляційного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України (далі - МК України), завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
При цьому, відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З протоколу про порушення митних правил №0739/50000/24 від 10.07.2024 та доданих до нього документів вбачається, що 10.07.2024 о 02 год. 11 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Рені Джюрджюлешть», відділу митного оформлення № 4 митного поста «Придунайський» прибув легковий автомобіль, марки «MERCEDES-BENZ VITO 109, держ. номер НОМЕР_1 , VIN. НОМЕР_2 реєстр. України, під керуванням громадянина України ОСОБА_3 , з пасажиром ОСОБА_1 , який прямував з України (смт. Велика Олександрівка Херсонської обл.) в Болгарію (м. Варна).
В ході здійснення митного контролю за інформацією наявною в базі даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби та спрацювання АСУР встановлено, що 13.09.2018 о 16 год. 41 год. України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України в режимі «транзит» легковий автомобіль «OPEL VECTRA», держ. номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 реєстрації Польща, через пункт пропуску «Градинці - Незавертайлівка» митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС.
Документальне підтвердження факту звернення до митних органів України з приводу продовження строку доставки з 13.09.2018 по теперішній час (в тому числі за інформацією модуля «Заяви підприємств та громадян» АСМО «Інспектор») відсутні.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки транспортного засобу особистого користування «OPEL VECTRA», держ. номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 реєстрації Польща до митниці призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Зазначені дії, на переконання митного органу, мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 6 ст. 470 МК України, у зв'язку з чим 10.07.2024 уповноваженою особою митного органу відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0739/50000/24.
Водночас, на підставі аналізу наданих матеріалів, суд 1-ої інстанції прийшов до висновку про те, що на момент надходження справи про порушення митних правил до суду закінчилися строку накладення строків адміністративного стягнення.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду 1-ої інстанції з таких підстав.
Аргументи представника митниці з приводу того, що правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 470 МК України є триваючим апеляційний суд вважає обґрунтованими, водночас зауважує, що зазначена обставина також була констатована судом 1-ої інстанції на підставі аналізу наданих матеріалів.
Однак, у даному випадку, для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності має значення саме дати вчинення та виявлення правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Питання щодо строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил передбачені ст. 467 МК України, відповідно до ч. 1 якої, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Водночас, приписами ст. 38 КУпАП встановлені строки накладання адміністративного стягнення за вчинення різних складів адміністративних правопорушень передбачених КУпАП.
При цьому, системний аналіз ст. 38 КУпАП свідчить про те, що граничний строк накладання адміністративного стягнення становить два роки з дня його вчинення.
Частиною 1 ст. 320 МК України визначені форми та обсяги митного контролю, які обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або автоматизованою системою управління ризиками.
Особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені МК України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі визначені «Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012.
Зазначеним Порядком врегульовано питання щодо здійснення контролю за дотриманням вимог митного режиму та зокрема передбачено, що контроль за дотриманням умов митного режиму покладається на митницю оформлення. Для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі, а також обміну інформацією між митними органами стосовно таких товарів використовується ЄАІС.
Глава 77 МК України регулює взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно зі ч.1 ст. 558 МК України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.
Зокрема, положення ч. 7 ст. 558 МК України передбачено, що з метою контролю за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством, а також контролю за цільовим використанням та/або передачею транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, митні органи у автоматизованому режимі зобов'язані передавати органам Національної поліції інформацію щодо:
- транспортних засобів особистого користування із зазначенням строків їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту та із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли такі транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту;
- транспортних засобів особистого користування, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли ці транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту.
Із аналізу зазначених норм вбачається, що саме митні органи здійснюють контроль, в тому числі щодо виявлення порушення строків режиму «транзит» транспортних засобів з використанням ЄІАС та аналізу відомостей з цієї системи щодо завершення режиму «транзит», припинення такого режиму, та зобов'язані у разі такого виявлення повідомляти Державну прикордонну службу України та органи Національної поліції у випадках, коли особа, що порушила такі строки та не була присутня при складенні протоколу про порушення митних правил.
Тобто, протоколи про порушення митних правил, у разі виявлення митними органи порушення строку «транзиту», можуть складатись і за відсутності особи, і саме в таких випадках митний орган зобов'язаний самостійно виявляти та фіксувати такі порушення, а не лише під час перетину відповідною особою державного кордону (як в даній справі) під час перевірки наявності відомостей про ввезення такою особою на митну територію України транспортного засобу.
Проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що у митного органу при наявності доступу до ЄІАС та наявності в ній відомостей про строки ввезення транспортного засобу на митну територію України транспортного засобу в режимі «транзит», вже існувало беззаперечне право на внесення такого транспортного засобу до категорії ризикового та зобов'язувало надати таку інформацію до Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції, з метою якнайшвидшого встановлення місця знаходження транспортного засобу та ОСОБА_2 як особи, що його ввезла на митну територію України, та відповідно невідкладно скласти протокол про порушення митних правил за ст. 470 МК України.
Однак, митними органами таких дій вчинено не було, оскільки протокол про порушення митних правил №0739/50000/24 було складено лише 10.07.2024, під час перетину ОСОБА_1 державного кордону України, тобто більш ніж через 5 років з моменту порушення строку транзитного перевезення останнім автомобіля, що на переконання суду вказує на закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Апеляційний суд наголошує, що обрахунок строків накладення стягнення не може ставитися у залежність від внутрішньої організації роботи органів митниці. Митниця, як орган виконавчої влади зі значним штатом співробітників наділена відповідними можливостями щодо оперативного опрацювання відповідних документів.
Водночас, за приписами ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Фіксація правопорушень та можливість накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил розглядається в кожному окремому випадку в залежності від конкретних обставин справи.
Водночас, процесуальні строки як юридичні факти тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків учасників провадження.
За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на справедливий суд у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює, зокрема, право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Садоха проти України» від 11.07.2019 зазначив, що іншим питанням для вирішення судом є те, чи досягнуто внаслідок втручання у право власності потрібний справедливий баланс між захистом цього права та вимогами загального інтересу.
Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз'ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним.
Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику ЄСПЛ (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. theUnited Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
За таких обставин, апеляційний суд зауважує, що таке тривале встановлення обставин справи, з огляду зокрема на відсутність відомостей про її рух є недопустимим, таким, що безумовно порушує принципи розумності строків провадження, права особи та вимоги ЄСПЛ, у зв'язку з чим постанова суду 1-ої інстанцї щодо ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін, як законна та обгрунтована.
У відповідності до п. 1) ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 38, 247, 268, 285, 294 КУпАП, ст.ст. 465, 4467, 471, 527, 529 МК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Бєлошицької Л. - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2024, якою було закрито провадження у справі про порушенням ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч. 6 ст. 470 МК України на підставі п. 7) ч. 1 ст. 247 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца