Єдиний унікальний номер справи 333/6933/24
Номер провадження 2/333/437/25
іменем України
27 березня 2025 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ДОБРОБУТ-ЗАПОРІЖЖЯ» (вул. Автозаводська, буд. 12, м. Запоріжжя, 69118) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості зі внесків на утримання будинку, -
24 вересня 2024 року, позивач - ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «РАДУГА-2016» звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суми заборгованості зі внесків на утримання будинку в сумі 7 760,40 грн та, крім того, судовий збір та виплат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 створено Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-Запоріжжя».
20.03.2021р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2021, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, згідно кошторису внесків та витрат, що є додатком до вищезазначеного протоколу, затверджено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (I-IX поверхи).
29.01.2022р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2022, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, пунктом 5 порядку денного встановлено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (II-IХ поверхи).
29.01.2023р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2023, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, пунктом 5 порядку денного встановлено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (II-IX поверхи).
21.01.2024р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2024, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, пунктом 4 порядку денного встановлено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (II-ІХ поверхи) з 01.01.2024р. по 31.03.2024р. та 7,00 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (I-IX поверхи) з 01.04.2024р. по 31.12.2024р.
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_3 та відповідно до ст. І Закону є співвласником багатоквартирного будинку.
З травня 2021р. Відповідачі багатоквартирного будинку, вибірково сплачують внески на утримання внаслідок чого станом на 31.07.2024р. утворилась заборгованість у розмірі 8 688, 22 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 вересня 2024 року прийнято в провадженні судді Стоматова Е.Г. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2025 року витребувано з відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 березня 2025 року надійшла копія актового запису про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 27 березня 2025 року закрито провадження за вимогою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі внесків на утримання будинку.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності; позовні вимоги підтримують в повному обсязі; у разі повторної неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомила. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Заперечень стосовно позовних вимог позивача суду не надала.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалою від 27 березня 2025 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що співвласниками будинку АДРЕСА_4 , створено ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ДОБРОБУТ-ЗАПОРІЖЖЯ».
Відповідно до відповіді з Департаменту адміністративних послуг № 06.4-06/02/8663 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 з 17 лютого 1986 року.
20.03.2021р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2021, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, згідно кошторису внесків та витрат, що є додатком до вищезазначеного протоколу, затверджено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (I-IX поверхи).
29.01.2022р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2022, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, пунктом 5 порядку денного встановлено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (II-IХ поверхи).
29.01.2023р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2023, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, пунктом 5 порядку денного встановлено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (II-IX поверхи).
21.01.2024р. рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1-2024, було затверджено розмір внесків щодо управління будинком.
Так, пунктом 4 порядку денного встановлено наступний розмір внесків на управління будинком: 5,94 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (II-ІХ поверхи) з 01.01.2024р. по 31.03.2024р. та 7,00 грн. на місяць за 1 м2 площі приміщення, що належить співвласнику (I-IX поверхи) з 01.04.2024р. по 31.12.2024р.
Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до п.5 та п.10 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, рішення загальних зборів є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
У ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник у багатоквартирному будинку, зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту: приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об'єднання; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; тощо.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ вправі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтних фондів.
Статтею 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік і розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, установлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства і статуту об'єднання.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання та ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває в спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідач з травня 2021 року не виконують передбачений статутом об'єднання обов'язок по сплаті внеску на витрати з утримання багатоквартирного будинку, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість станом на 31 липня 024 року у розмірі 8 688,22 грн.
Виходячи із вищевказаних норм відповідні внески і платежі співвласники платять не на підставі договору, а на підставі рішення загальних зборів об'єднання та/або статуту ОСББ «Добробут-Запоріжжя», жодних договорів зі співвласниками щодо внесків і платежів до фондів об'єднання укладати не зобов'язане.
В рішенні ВССУ №212/4917/15-ц, 05.04.2017 року сказано, що відповідно положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч.ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч.4 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об'єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів».
Відповідно до Статуту ОСББ «Добробут-Запоріжжя» та ст. 15 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» обов'язки співвласника: Співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 13 Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Наданий стороною позивача в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок заборгованості складений з чітким зазначенням суми заборгованості за кожен місяць отримання споживачем послуг з управління багатоквартирним будинком, а тому приймається судом та покладається в основу рішення, оскільки будь-якого іншого розрахунку чи обґрунтованого заперечення проти зазначеного розрахунку відповідачем не надано.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 3000,00 грн.
Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 липня 2024 року, між ОСББ «Добробут-Запоріжжя» та адвокатом Вишняковим Д.О. було укладено вищезазначений Договір.
Відповідно до акту про приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 липня 2024 року, 3 000 грн за підготовку та подання позовної заяви.
Відповідно до довідка про отримання грошових коштів від 20 лютого 2025 року ОСББ «Добробут-Запоріжжя» було сплачено адвокату Вишняков Д.О. 3 000 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Враховуючи обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ОСББ «Добробут-Запоріжжя» задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут-Запоріжжя» 3 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Аналізуючи перелічені норми матеріального права, дослідивши письмові докази по справі, надані стороною позивача, та перевіривши їх відповідність вимогам ЦПК України, взявши до уваги письмову заяву представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСББ «Добробут-Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на витрати на управління багатоквартирним будинком на загальну суму 12 622,49 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням основної вимоги, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 612, 615 ЦК України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»,
Позов ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ДОБРОБУТ-ЗАПОРІЖЖЯ» (вул. Автозаводська, буд. 12, м. Запоріжжя, 69118) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості зі внесків на утримання будинку - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ДОБРОБУТ-ЗАПОРІЖЖЯ» (юридична адреса: вул. Автозаводська, буд. 12, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 44135920) заборгованість по внескам на утримання будинку - 8688 гривень 22 копійки, 3% річних - 3271 гривні 67 копійок, інфляційні витрати - 702 гривні 60 копійок, у загальному розмірі 12 622 гривні 49 копійок /дванадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні сорок дев'ять копійки/.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ДОБРОБУТ-ЗАПОРІЖЖЯ» (юридична адреса: вул. Автозаводська, буд. 12, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 44135920) судовий збір в розмірі по 3 028 гривень 00 копійок /три тисячі двадцять вісім гривень нуль-нуль копійок/ та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень 00 копійок /три тисячі гривень нуль-нуль копійок/.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 27 березня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов