Справа № 455/1431/19
Провадження № 1-кп/455/16/2025
Іменем України
27 березня 2025 року м. Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62018140000000016 від 20.12.2018 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, головного державного інспектора Львівської митниці, судимості немає, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України,
за участю: сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ;
сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
На розгляді Старосамбірського районного суду Львівської області суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
25.03.2025 до суду від захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Рух справи в суді
22.10.2019 року до Старосамбірського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду, було визначено головуючого суддю ОСОБА_6 .
Ухвалою судді від 24.10.2019 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 14 годину 00 хвилин 27.12.2019 року, яке неодноразово відкладалося.
Наказом №47-К від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_6 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв'язку з її смертю 07.07.2020 року.
З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_7 №171/07/2020 від 16.07.2020 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 06.08.2020 року кримінальне провадження прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 30 хвилин 31.08.2020 року.
Ухвалою суду від 31.08.2020 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_8 задоволено. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62018140000000016, про обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, направлено з поданням до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10.09.2020 року у задоволенні подання Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.09.2020 року відмовлено. Матеріали кримінального провадження №62018140000000016 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, повернуто на розгляд Старосамбірського районного суду Львівської області.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.04.2021 року призначено кримінальне провадження до судового розгляду на 11 годину 00 хвилин 04.10.2021 року, яке неодноразово відкладено.
20.03.2025 року до суду надійшов обвинувальний акт (із зміненим обвинуваченням) у кримінальному провадженні №62018140000000016 від 20.12.2018 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України
25.03.2025 до суду від захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження та письмова згода на закриття кримінального провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Суд звертає увагу на те, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України).
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, підтримання публічного обвинувачення в суді.
Також ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Засада диспозитивності, правила ст. 22 КПК вимагають від суду під час здійснення розгляду справи зберігати об'єктивність та неупередженість; функції суду та державного обвинувачення є несумісними.
Відповідно суд констатує, що судом, починаючи з 04.08.2020 року, коли справу було передано для розгляду судді ОСОБА_1 , у вказаній справі було призначено 44 судові засідання, з яких за клопотанням прокурора було відкладено 11 судових засідань та за клопотаннями захисника було відкладено 7 судових засідань.
Обґрунтування клопотання
Захисник мотивував клопотання тим, що п'ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення сплив, обвинувачений не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, а тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження №62018140000000016 від 20.12.2018 року - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали заявлене клопотання, просили суд клопотання задовольнити, заставу, а саме грошові кошти у розмірі 76840,00 гривень, які внесені 24.06.2019 року згідно квитанції №0.0.1391020243.1, відповідно до ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 22.06.2019 року у справі N9463/5082/19 перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України в Національному Банку України.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Також пояснив, що йому є зрозумілою суть обвинувачення, підстави його звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави. Зазначив, що раніше до кримінальної відповідальності в межах інших кримінальних проваджень не притягувався.
Прокурор ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 . Вважав за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, оскільки строк притягнення до відповідальності сплив. Просив скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді та вирішити питання щодо речових доказів.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Мотиви та висновки суду
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62018140000000016 від 20.12.2018 року ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за таких фактичних обставин:
ОСОБА_3 , будучи службовою особою - головним державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби, маючи звання, згідно наказу Львівської митниці ДФС № 548-о від 22.08.2018 року, радника податкової та митної справи ІІІ рангу, діючи у порушення вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, п. п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 22, 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, погодився на пропозицію та одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, за наступних обставин.
Так, 16.03.2019 року ОСОБА_9 повертаючись на власному автомобілі Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з республіки Польща в Україну через митний пост «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби, переміщуючи у автомобілі товар - сигаретні гільзи, які були упаковані у 6 картонних коробок, передав згідно попередньої усної домовленості паспорт громадянина України, виданий на ім'я останнього, з вкладеними у нього 1500 гривень ОСОБА_3 , який знаходився при виконанні службових обов'язків головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби та здійснював митний контроль та митне оформлення переміщуваного на митну територію України ОСОБА_10 товару.
У свою чергу ОСОБА_3 , використовуючи службове становище та надану владу, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, побачивши, у ході огляду переміщуваного ОСОБА_9 вантажу, у паспорті наданому останнім, грошові кошти у сумі 1500 гривень, погодився та отримав вказану неправомірну вигоду, зайшовши у службове приміщення відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби з паспортом ОСОБА_9 у якому знаходилось 1500 гривень, та додатково з рук ОСОБА_9 ще 200 гривень, тобто протиправно умисно одержав як неправомірну вигоду грошові кошти в загальній сумі 1700 гривень за безперешкодне проходження ОСОБА_9 митних формальностей та не створення штучних перешкод під час митного контролю переміщуваного ним через митний кордон України на територію України товару - сигаретних гільз.
У подальшому, 19.05.2019 року, ОСОБА_3 , маючи умисел на продовження вказаних неправомірних дій, перебуваючи при виконанні службових обов'язків головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби, здійснюючи митний контроль та митне оформлення переміщуваного на митну територію України автомобілем Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 товару - фурнітури до меблів (замки, ручки, кріплення), вагою близько 40 кілограмів, використовуючи службове становище та надану владу, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, скерувавши автомобіль під керуванням ОСОБА_9 із смуги руху до відповідного приміщення, провів біля нього поглиблений огляд транспортного засобу, тримаючи в руках переданий йому ОСОБА_9 паспорт, у якому знаходились грошові кошти у сумі 1500 гривень, після чого завершив проведення митних формальностей та, зайшовши у службове приміщення відділу митного оформлення №3 МАППП «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби з паспортом ОСОБА_9 у якому знаходилось 1500 гривень, протиправно умисно одержав як неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 1500 гривень за безперешкодне проходження останнім митних формальностей та не створення штучних перешкод під час митного контролю переміщуваного ним через митний кордон України на територію України товару - фурнітури до меблів.
Також, 21.06.2019 року, ОСОБА_3 , маючи умисел на продовження вказаних неправомірних дій, перебуваючи при виконанні службових обов'язків головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби, здійснюючи митний контроль та митне оформлення переміщуваного на митну територію України автомобілем Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 товару - фурнітури до меблів (завіси для дверей) та гумових мембран, вагою близько 50 кілограм, використовуючи службове становище та надану владу, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, отримав від ОСОБА_9 , на виконання попередніх домовленостей, паспорт громадянина України на ім'я останнього, в якому знаходилось 1500 гривень, та зайшовши у службове приміщення відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби, за адресою Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло, корпус 8 - 9, протиправно умисно одержав від ОСОБА_9 як неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 1500 гривень за безперешкодне проходження останнім митних формальностей та не створення штучних перешкод під час митного контролю переміщуваного ним через митний кордон України на територію України товару - фурнітури до меблів та гумових мембран, а також додатково 100 гривень для передачі військовослужбовцям прикордонної служби.
У подальшому, 21.06.2019 рокупід час проведення обшуку автомобіля Фольксваген Транспортер, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якому слідував ОСОБА_3 , у салоні транспортного засобу виявлено частину неправомірної винагороди в сумі 1100 гривень, яка була одержана ОСОБА_3 цього ж дня від ОСОБА_9 у вищевказаний спосіб, як неправомірна винагорода за безперешкодне проходження митних формальностей та не створення штучних перешкод під час митного контролю переміщуваного через митний кордон України товару - фурнітури до меблів та гумових мембран.
Частинами 2, 3 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
На час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення санкція ч. 1 ст. 368 КК України передбачала покарання у виді штрафу від однієї тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від трьох до шести місяців, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За таких обставин кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України, згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, визначеною ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Таке звільнення здійснюється виключно судом у порядку, встановленому законом.
Кримінальним кодексом України визначено, що закінчення строків давності є однією із підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так, п. 3 ч.1 ст.49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у ч. 1, 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК України давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності унормовано § 2 глави 24 КПК України.
Частинами 1, 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).
Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим ч. 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, у разі настання обставин, передбачених ч. 1, 2 ст. 49 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язком суду за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на таке звільнення. Водночас звільнення особи від кримінальної відповідальності є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
Зважаючи на викладене суд звільняє особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриває кримінальне проводження щодо неї за сукупності таких умов: (1) з дня вчинення особою кримінального правопорушення та до набрання вироком законної сили минув відповідний диференційований строк давності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, або ж загальний строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, (2) вчинене кримінальне правопорушення не входить до переліку злочинів, який міститься в ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, (3) особа надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Суд зауважує, що на обчислення строку давності впливають факти вчинення особою до закінчення зазначених у ч. 1, 2 ст. 49 КК України строків нового злочину (за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років), а також ухилення особи від досудового розслідування або суду. За таких обставин строк давності відповідно переривається та зупиняється.
Хоча положення ст. 49 КК України передбачають, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки, проте ст. 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к викладено такий висновок:
«відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК».
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі 204/4728/15-к, від 25.02.2021 року в справі №192/3301/16-к, від 10.06.2021 року в справі №640/11750/17, від 12.04.2023 року в справі №522/20663/17 та інших, що свідчить про усталену правову позицію з цього питання.
Також в ухвалі Верховного Суду від 14.09.2020 року в справі №493/1843/16-к викладена така правова позиція:
«Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».
З урахуванням того, що (1) стороною захисту порушено перед судом питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, що фактично свідчить про відмову обвинуваченої від свого права на повний судовий розгляд, (2) таке клопотання розглядається невідкладно, при його розгляді не передбачено встановлення винуватості особи у вчиненні певного кримінально караного діяння, (3) визнання своєї винуватості є правом, а не обов'язком особи, (4) звільнення від кримінальної відповідальності відбувається незалежно від визнання обвинуваченим вини, суд вважає, що встановлення наявності такої умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності як вчинення нею кримінального правопорушення обмежується лише фактом висунення їй обвинувачення. Більш широке тлумачення зазначеної умови на цій стадії кримінального провадження вочевидь суперечитиме засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Так в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 року в справі № 552/5595/18 викладена така правова позиція:
«Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.»
Згідно з обвинуваченням днем завершення вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, є 21.06.2019 року.
Матеріали справи не містять доказів того, що у період перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, ОСОБА_3 вчинив новий злочин. Отже, такий строк давності не переривався.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, не належить до злочинів перелік яких визначено в ч. 5 ст. 49 КК України. Тобто законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.
Враховуючи, що (1) строк давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, закінчився, (2) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, не входить до переліку злочинів, який міститься у ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, (3) обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження № 62018140000000016 від 20.12.2018 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Інші процесуальні питання
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Статтею 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Водночас ч. 1 ст. 126 КПК України унормовано, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Тобто суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Вказане твердження узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Згідно з матеріалами справи у кримінальному провадженні було проведено ряд експертиз, вартість яких склала 1727,00 грн. (а.с.210, том 4), 1256,00 грн. (а.с.216, том 4), 471,03 грн. (а.с.227, том 4), 157,01 грн. (а.с.6, том 5), 471,03 грн. (а.с.12, том 5), 471,03 грн. (а.с.18, том 5), 157,01 грн. (а.с.23, том 5), 471,03 грн. (а.с.44, том 5), 157,01 грн. (а.с.173, том 5), що разом складає 5338,15 грн.
Враховуючи позицію висловлену в постанові ОП ККС ВС від 02.12.2024 року у справі №686/1699/20, такі документально підтверджені витрати підлягають стягненню в порядку ст.124 КПК України.
Окрім того, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25.06.2019 року накладено арешт на майно.
Питання щодо долі речових доказів, слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Водночас, згідно зі ст. 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 22.06.2019 року застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, та після внесення застави 24.06.2019 року до обвинуваченого ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді застави, який діє до цього часу.
З огляду на вищевикладене, беручи до увагу, що кримінальне провадження №62018140000000016 від 20.12.2018 року підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави припиняє свою дію.
Окрім того, ч. 11 ст. 182 КПК передбачено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Під час судового розгляду судом не було встановлено даних про звернення застави у дохід держави.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_8 , як заставодавцем, подано клопотання про перерахування суми застави на спеціальний рахунок на підтримку Збройних Сил України. Вказану позицію підтримав також і сам обвинувачений.
Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Згідно з п. 7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 11.01.2012, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку (п. 8 Порядку).
Унаслідок воєнних дій з боку російської федерації наносяться ракетні та бомбові удари по воєнних та цивільних об'єктах, знищується інфраструктура населених пунктів, а оскільки діяльність Збройних Сил України спрямована на подолання збройної агресії, вони потребують, зокрема, термінової фінансової підтримки. З урахуванням ініціативи обвинуваченого та позиції заставодавця щодо розпорядження власними грошовими коштами шляхом негайного перерахування суми застави в якості допомоги на спеціальний рахунок в Національному Банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, суд уважає за можливе задовольнити таке прохання.
Керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, ст.ст.284, 314, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.368 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України - закрити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 25.06.2019 року на грошові кошти в сумі 1100 гривень, зокрема: банкноти номіналом 100 гривень (серії МД 2167144; КН 4822053; 33 5357817; УЄ 0981824; УЖ 0877430) та номіналом 200 гривень (ЄА 8524068, ВЖ 2263416, ТА 6591052); грошові кошти в сумі 8300 грн. номіналом 500 грн. - 12 штук, номіналом 200 грн. - 10 штук, 100 грн. - 3 штуки, а також 50 злотих, мобільний телефон Ірhоnе ІМЕІ - НОМЕР_3 із сім-карткою № НОМЕР_4 ; мобільний телефон SАМSUNG ІМЕІ - НОМЕР_5 із сім- карткою № НОМЕР_6 , сім-картку МТС № НОМЕР_7 та мобільний телефон SАМSUNG ІМЕІ - НОМЕР_8 та ІМЕІ - НОМЕР_9 із сім-карткою № НОМЕР_10 ; мобільний телефон NОКІА ІМЕІ - НОМЕР_11 та мобільний телефон NОКІА N73 ІМЕІ - НОМЕР_12 , грошові кошти в сумі 700 грн. та польських злотих, а саме: банкноти номіналом 500 грн, серії ВХ №2938418, 200 грн. серії ЄЯ №3669782, 100 польських злотих серії JO 8584618.
Речові докази, а саме:
грошові кошти в сумі 1100 гривень, зокрема: банкноти номіналом 100 гривень (серії МД 2167144; КН 4822053; 33 5357817; УЄ 0981824; УЖ 0877430) та номіналом 200 гривень (ЄА 8524068, ВЖ 2263416, ТА 6591052); грошові кошти в сумі 8300 грн. номіналом 500 грн. - 12 штук, номіналом 200 грн. - 10 штук, 100 грн. - 3 штуки, а також 50 злотих, які зберігаються в ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк" - конфіскувати в дохід держави
мобільний телефон ІМЕІ НОМЕР_13 із сім картою НОМЕР_14 , який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ТУ ДБР у м.Львові - повернути ОСОБА_3
мобільний телефон Ірhоnе ІМЕІ - НОМЕР_3 із сім-карткою № НОМЕР_4 ; мобільний телефон SАМSUNG ІМЕІ - НОМЕР_5 із сім- карткою № НОМЕР_6 , сім-картку МТС № НОМЕР_7 та мобільний телефон SАМSUNG ІМЕІ - НОМЕР_8 та ІМЕІ - НОМЕР_9 із сім-карткою № НОМЕР_10 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ТУ ДБР у м.Львові - повернути ОСОБА_11 ;
мобільний телефон NОКІА ІМЕІ - НОМЕР_11 та мобільний телефон NОКІА N73 ІМЕІ - НОМЕР_12 , які виявлені та вилучені у салоні автомобіля Тойота Кемрі, державний номерний знак НОМЕР_15 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ТУ ДБР у м.Львові - повернути ОСОБА_12
картонну коробку білого кольору на якій наявна бирка із написом «Маde in Italy DY SE.FA Srі 48020 S.А1berto (RAVENNA); МЕМВRANE 24LT ЕРDM D.90 (FOA0259) QUANTITY 35 MOULD D90 PRODUOKTION DATE 2019» та в якій містяться 35-ть гумових мембран, які є ідентичного розміру та форми, загальною вагою - 13,30 кг; картонну коробку білого кольору на якій наявна бирка із написом «Маde in Italy DY SE.FA Srі 48020 S.А1berto (RAVENNA); МЕМВRANE 35/50LT ЕРDM (FOAOІ80) QUANTITY 20 MOULD 35/50LT PRODUOKTION DATE 2019» та в якій містяться 20-ть гумових мембран, які є ідентичного розміру та форми, загальною вагою 10,92 кг; картонну коробку білого кольору на якій наявна бирка із написом «Маde in Italy DY SE.FA Srі 48020 S.А1berto (RAVENNA); МЕМВRANE 24LT ЕРDM D/90 (FOA1259) QUANTITY 35 MOULD D90 PRODUOKTION DATE 2019» та в якій містяться 35-ть гумових мембран, які є ідентичного розміру та форми, загальною вагою 13,35 кг; картонну коробка коричневого кольору із на якій наявна бирка із написом «GTV ZM-ЕСНС09ВЕО» та в якій містяться 60-ть металічних кріплень для меблевих дверей, на кожному із яких наявний відтиск із написом «GTV» та кожне із яких знаходиться в герметичні поліетиленовій упаковці прозорого кольору на якій наявні наступні написи «Нydraulic Hinge 80000 Soft - Close Product is Complain with PN-EN 15570/2010 ZM-ECHC09BEO, загальною вагою - 7,035 кг, які знаходяться на зберіганні в ОСОБА_9 - залишити ОСОБА_9
аркуш А4 (накладна) на якій надруковані наступні написи: «Оferta sprzedazy ТР|0024|18 Data spredzy 19|05|2019 Spredawca MEGA EXPO Sp.Z o.o Mlyny NIP 7922296403» нижче у графі «Zawias ВІС ВІСN090 ІІоsc 50 Cena brutto 1.20 (PLN) Wartosc brutto 60 (PLN) VAT 23%; Uchwyt UZ-819256 IIosc 20 Сеna brutto 5.03 (РLN) Wartosc brutto 100.60 Z (РLN) VAT 23%; Zamek KM-138 ІІоsc 12 Сеna brutto 4.20 (РLN) Wartosc brutto 50.40 (PLN); Razem Brutto 211.00», який знаходиться при матеріалах кримінальної справи №455/1431/19 - залишити при матеріалах кримінальної справи №455/1431/19.
Витрати, понесені при проведенні по даному кримінальному провадженню судових експертиз у розмірі 5338 (п'ять тисяч триста тридцять вісім) гривень 15 копійок - стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.
Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави до набрання ухвалою законної сили залишити без змін.
Після набрання ухвалою законної сили заставу у розмірі 76840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, що внесена заставодавцем ОСОБА_8 (квитанція 0.0.1391020243.1 від 24.06.2019 року) на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 22.06.2019 року у справі №463/5082/19, (провадження 1-кс/463/2628/19, перерахувати на підтримку Збройних Сил України на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України (реквізити сплати: Банк: Національний банк України МФО 300001 Рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України).
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1