Справа № 615/2268/24
Провадження № 2/615/73/25
25 березня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Левченка А. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Павлович В.А.,
представника відповідача Степаненко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 15 січня 2020 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту № 1630186.
ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого позичальник підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 1630186 від 15 січня 2020 року.
До укладення кредитного договору відповідач отримала проект договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору. На підставі платіжного доручення на картковий рахунок відповідача були перераховані кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн.
01 квітня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 01/04 відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 1630186 від 15 січня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/4 за умовами якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1630186 від 15 січня 2020 року.
Згідно Додатку № 1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 26508,57 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8316,54 грн, заборгованість за відсотками - 15842,03 грн, заборгованість за комісією - 1200,00 грн, заборгованість за пенею 1150,00 грн.
Ураховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» суму заборгованості за кредитним договором № 1630186 від 15 січня 2020 року в розмірі 26508,57 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
18 лютого 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач звернувся до суду 14 грудня 2024 року, тобто більш ніж через три роки після укладення договору.
25 лютого 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що з урахуванням продовження строків позовної давності через дію карантину (з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року) та воєнного стану з 24 лютого 2022 року, аргументи відповідача про їх пропуск є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
04 березня 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача вказує, що перебіг строку позовної давності за вказаним позовом почався у лютому 2020 року та сплинув в останній день лютого 2023 року, оскільки 15 лютого 2020 року відповідач внесла поточний платіж 500 грн та сплатила проценти за кредитом у розмірі 1480,00 грн. Також, в матеріалах справи відсутні докази - оригінали видаткових касових ордерів та/або їх належним чином завірені копії щодо боргу, його сплати та передання факторинговій компанії. Відсутні докази повідомлення відповідача про зміну кредитора.
У додаткових поясненнях по справі, що надійшли до суду 18 березня 2025 року, представник позивача зазначив, що до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а відповідно ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відступило право вимоги права вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг». Оскільки в додатку № 1 до договорів факторингу міститься інформація щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку надано витяги з додатку № 1 до договорів факторингу, що містять лише дані відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності про що заявлено клопотання.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала у повному обясзі з підстав, які викладені в поданих заявах по суті справи. Просила суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 15 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (індивідуальна частина) № 1630186 за яким позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 10000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 15 січня 2020 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14 лютого 2020 року (п.п. 1.2-1.4 договору).
Відповідно до п.1.5 договору сукупна вартість кредиту складає 7200,00 грн у грошовому виразі та 876 % річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована, виходячи з припущення, що кредитний договір залишається чинним протягом погодженого строку та, що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі.
Комісія за надання кредиту: 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 6000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.6-1.7 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Пунктом 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2, 1.6. договору відповідно.
Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування ( п.2.2.2 договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства (п. 2.2.3 договору).
Пунктом 3.2.6 договору визначено, що позикодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав, відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором позикодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Згідно з п. 3.3.2 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п. п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті miloan.ua (п. 6.1 договору).
Відповідно п. 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами та Графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив товариства (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана товариства в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору; не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в момент укладення цього договору.
Укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 Договору).
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).
До позовної заяви долучено копію анкети-заяви на кредит № 1630186 (дата створення 2020-01-15) в якій відображено процес оформлення та розгляд заяви позичальника, підписання договору. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 , зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. Результати прийнятого рішення по заяві (погоджено, дата рішення 2020-01-15). Погоджені умови кредитування по заяві.
В матеріалах справи наявний Графік розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору № 1630186 від 15 січня 2020 року).
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13860541 від 15 січня 2020 року.
За відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору 1630186 за період з 15 січня 2020 року по 14 травня 2020 року борг за тілом кредиту становить - 8316,54 грн, заборгованість за відсотками - 15842,03 грн, заборгованість за комісією - 1200,00 грн, заборгованість за пенею 1150,00 грн.
01 квітня 2020 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (фактор) укладено договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору (п. 4.1. договору факторингу).
Копії платіжних інструкцій №№ 1,2 від 03 червня 2020 року ,№№ 1,2 від 04 вересня 2020 року, № 4 від 05 травня 2020 року, №№ 4,5 від 02 липня 2020 року, №№ 4,5 від 05 жовтня 2020 року, № 5 від 02 липня 2020 року, №№ 7,8 від 05 серпня 2020 року, № 7 від 09 жовтня 2020 року, № 9 від 23 жовтня 2020 року. № 11 від 05 листопада 2020 року, № 14 від 04 грудня 2020 року № 17 від 12 січня 2021 року, № 23 від 14 травня 2021 року, № 208 від 18 грудня 2020 року, № 758 від 13 листопада 2020 року, № 1225 від 30 грудня 2020 року (призначення платежу: оплата зг. договору факторингу № 01/04 від 01 квітня 2020 року) долучено до позовної заяви.
Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу № 01/04 від 01 квітня 2020 року, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1630186 від 15 січня 2020 року в сумі 26508,57 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8316,54 грн, заборгованість за відсотками - 15842,03 грн, заборгованість за комісією - 1200,00 грн, заборгованість за пенею 1150,00 грн.
13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК « Пінг -Понг» укладено договір факторингу №1/4, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів (п. 1.3 Договору).
Як вбачається з копії листа директора ТОВ «ФК «Він Фінанс» (на дату укладання договору факторингу назва товариства - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») № 1/4 від 13 листопада 2024 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» виконано повний розрахунок, передбачений п. 3 договору факторингу від 13 грудня 2021 року № 1/4.
Згідно Витягу з додатку до договору факторингу № 1/4 від 13 листопада 2024 року, ТОВ «ФК«Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1630186 від 15 січня 2020 року в сумі 26508,57 грн.
В матеріалах справи міститься досудова вимога № 1630186-АВ від 02 вересня 2024 року щодо погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором у розмірі 26508,57 грн в якій повідомлено про зміну кредитора.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,умови,що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України)
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 ЦК України).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.
Під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, комісією, пенею відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами.
Ураховуючи, що фактично отримані кошти в добровільному порядку ані позивачу, ані первісному кредитору не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» слід стягнути суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8316,54 грн, заборгованість за комісією - 1200,00 грн, пеню -1150,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 акцентує увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Пунктами 1.2-1.4 договору про споживчий кредит № 1630186 року від 15 січня 2020 року визначено, що сума кредиту становить 10000,00 грн; кредит надається строком на 30 днів з 15 січня 2020 року; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14 лютого 2020 року.
Проценти за користування кредитом: 6000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.5.2. договору).
З додатку №1 до кредитного договору № 1630186 року від 15 січня 2020 року, а саме Графіку розрахунків убачається, що загальна вартість кредиту становить 17200,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума кредиту, 1200,00 грн - комісія за надання кредиту, 6000,00 грн - проценти за користування кредитом, дата платежу 14 лютого 2020 року.
За відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору 1630186 за період з 15 січня 2020 року по 14 травня 2020 року заборгованість за відсотками складає 15842,03 грн.
Також, з розрахунку вбачається, що відповідачем 15 лютого 2020 року було сплачено наступні платежі: 500,00 грн - комісія за пролонгацію, 500,00 грн - тіло кредиту, 1480, 00 грн - проценти за користування кредитом; 27 лютого 2020 року сплачено 475,00 грн - комісія за пролонгацію, 475,00 грн - тіло кредиту, 1640,00 грн - проценти за користування кредитом; 05 березня 2020 року сплачено 451,25 грн - комісія за пролонгацію, 451,25 грн - тіло кредиту, 1564,70 грн - проценти за користування кредитом; 30 березня 2020 року 150,00 грн - сплата прострочених процентів за користування кредитом.
Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: строк продовження 3 дні, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3,00 %; строк продовження 7 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5,00 %; строк продовження 15 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10,00 %.
За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом.
Відповідно до п. 2.3.2 договору, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.
У разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору, з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом (п. 4.1 договору).
З наведеного вбачається, що пролонгація кредитного договору можлива за наявності відповідної пропозиції позикодавця на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, що підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п. 2.3.1-2.3.2 кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідачки оновлених графіків платежів, передбачених п. 4.1 договору.
Отже, сума заборгованості за відсотками за період з 15 лютого 2020 року по 14 травня 2020 року нарахована після спливу визначеного договором строку кредитування.
Стягнення з відповідача на користь позивачів процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).
З огляду на викладене, ураховуючи сплату відповідачем процентів за користування кредитом на загальну суму 5580,62 грн, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредитування в розмірі 419,38 грн (6000 - 5580,62).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого неодноразово було продовжено та який діє до тепер.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану
Кредитний договір № 1630186 укладено 15 січня 2020 року строком на 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14 лютого 2020 року.
Починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності, визначений Цивільним Кодексом, зупинився на період дії воєнного стану в Україні.
З урахуванням наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов'язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №43657029 від 07 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», детальний опис виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №43657029 від 07 серпня 2024 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) за яким вартість наданих послуг складає 6000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 Цивільно процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2509, 20 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 2711С3-94 від 27 листопада 2024 року, позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягать стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1013,05 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029 заборгованість за кредитним договором № 1630186 від 15 січня 2020 року в розмірі 11085,92 грн (одинадцять тисяч вісімдесят п'ять гривень 92 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1013,05 грн (одна тисяча тринадцять гривень 05 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2509, 20 грн (дві тисячі п'ятсот дев'ять гривень 20 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22;
- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28 березня 2025 року.
Суддя А.М. Левченко