Справа № 613/2146/24
Провадження № 2/615/130/25
25 березня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Левченка А. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Павлович В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2024 року цивільну справу № 613/2146/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Валківського районного суду Харківської області на підставі п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 21 лютого 2020 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту № 1908395.
ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого позичальник підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 1908395 від 21 лютого 2020 року.
До укладення кредитного договору відповідач отримав проект договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору. На підставі платіжного доручення на картковий рахунок відповідача були перераховані кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн.
20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 02/08 відповідно до умов якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг -Понг» укладено договір факторингу № 1/15 за умовами якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1908395 від 21 лютого 2020 року.
Згідно Додатку № 1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 17250,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн, заборгованість за відсотками - 11250,00 грн, заборгованість за комісією - 1000,00 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн.
Ураховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» суму заборгованості за кредитним договором № 1908395 від 21 лютого 2020 року в розмірі 17250,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 05 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності про що заявлено клопотання, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 21 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1908395 за яким позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 21 лютого 2020 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 07 березня 2020 року (п.п. 1.2-1.4 договору).
Відповідно до п.1.5 договору сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування (тіла) кредиту складає 3250,00 грн у грошовому виразі та 1,582 % річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована, виходячи з припущення, що кредитний договір залишається чинним протягом погодженого строку та, що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі.
Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.6-1.7 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Пунктом 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2, 1.6. договору відповідно.
Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування ( п.2.2.2 договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства (п. 2.2.3 договору).
Пунктом 3.2.6 договору визначено, що позикодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав, відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором позикодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Згідно з п. 3.3.2 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п. п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті miloan.ua (п. 6.1 договору).
Відповідно п. 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами та Графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив товариства (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана товариства в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору; не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в момент укладення цього договору.
Укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 Договору).
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).
До позовної заяви долучено копію анкети-заяви на кредит № 1908395 (дата створення 2020-02-21) в якій відображено процес оформлення та розгляд заяви позичальника, підписання договору. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 , зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. Результати прийнятого рішення по заяві (погоджено, дата рішення 2020-02-21). Погоджені умови кредитування по заяві.
В матеріалах справи наявний Графік платежів (додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 1908395 від 21 лютого 2020 року).
На виконання умов договору про споживчий кредит № 1908395 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15581405 від 21 лютого 2020 року.
За відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору 1908395 за період з 21 лютого 2020 року по 06 травня 2020 року борг за тілом кредиту становить - 5000,00 грн, заборгованість за відсотками - 11250,00 грн, заборгованість за комісією - 1000,00 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн.
20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 02/08, відповідно до умов клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору (п. 4.1. договору факторингу).
Копії платіжних інструкцій № 2 від 05 жовтня 2020 року, №№ 1,2,3 від 08 квітня 2021 року, № 5 від 23 квітня 2021 року (призначення платежу: оплата зг. договору факторингу № 02/08 від 20 вересня 2020 року) долучено до позовної заяви.
Відповідно до Витягу з додатку до договору відступлення права вимоги № 02/08 від 20 серпня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1908395 року від 21 лютого 2020 року в сумі 17250,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн, заборгованість за відсотками - 11250,00грн, заборгованість за комісією - 1000,00 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК « Пінг -Понг» укладено договір факторингу №1/15, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів (п. 1.3 Договору).
Як вбачається з копії листа директора ТОВ «Діджи Фінанс» № 1/15 від 13 листопада 2024 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» виконано повний розрахунок, передбачений п. 3 договору факторингу від 24 січня 2022 року № 1/15.
Згідно Витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, ТОВ «ФК « Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1908395 року в сумі 17250,00 грн.
В матеріалах справи міститься досудова вимога № 1908395-АВ від 02 вересня 2024 року щодо погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором у розмірі 17250,00 грн в якій повідомлено про зміну кредитора.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,умови,що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. ( ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України)
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.
Під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, комісією, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами.
Ураховуючи, що фактично отримані кошти в добровільному порядку ані позивачу, ані первісному кредитору не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» слід стягнути суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000, 00 грн та заборгованість за комісією - 1000,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 акцентує увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору № 1908395 від 21 лютого 2020 року визначено, що сума кредиту становить 5000,00 грн, кредит надається строком на 15 днів з 21 лютого 2020 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 07 березня 2020 року.
З додатку №1 до кредитного договору, а саме Графіку розрахунків убачається, що загальна вартість кредиту становить 8250,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума кредиту; 1000,00 грн - комісія за надання кредиту; 2250,00 грн - проценти за користування кредитом, дата платежу 07 березня 2020 року.
За відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 1908395 заборгованість за відсотками складає 11250,00 грн.
Отже, сума заборгованості за відсотками за період з 08 березня 2020 року по 06 травня 2020 року нарахована після спливу визначеного договором строку кредитування.
Стягнення з відповідача на користь позивачів процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредитування в розмірі 2250,00 грн.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов'язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 07 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», детальний опис виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 43657029 від 07 серпня 2024 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) за яким вартість наданих послуг складає 6000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 Цивільно процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2869, 56 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2422,40 грн судового збору, позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягать стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1158,54 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029 заборгованість за кредитним договором № 1908395 від 21 лютого 2020 року в розмірі 8250,00 грн (вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1158,54 грн ( одна тисяча сто пятдесят вісім гривень 54 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2869,56 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень 56 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Валківського районного суду Харківської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку позивачем, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22;
- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28 березня 2025 року
Суддя А.М. Левченко