Справа №348/3039/24
Провадження № 2/348/269/25
25 березня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Гундяка Т.Д.,
секретар судового засідання Дмитрук С.І.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Насадюк Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Переріслянської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивачка ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Переріслянської сільської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем - ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.02.2018 розірвано.
Від спільного подружнього життя з ОСОБА_2 у них народилися: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.02.2018 трьох дітей залишено на проживання з позивачкою.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживають разом із позивачкою по АДРЕСА_1 .
Відповідач жодним чином не піклується про дітей не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами у школі, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкується з дітьми; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти. Створились умови, які шкодять інтересам дітей.
Відповідач свої обов'язки не виконував, жодного разу аліменти не були сплачені, що підтверджується довідкою про заборгованість зі сплати аліментів.
ОСОБА_2 23.08.2018 відмовився від виховання та утримання своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та дав згоду на відмову від батьківства і позбавлення його батьківських прав.
Посилаючись на викладене та те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, позивачка просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснила, що відповідач не турбується про дітей, не проявляє до них інтересу з 2018 року, останній раз дзвонив три роки тому.
Представник служби у справах дітей Переріслянської сільської ради позовні вимоги підтримала та зазначила про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу його місця проживання та місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, ухвали про відкриття провадження у справі, копії позову з додатками та судових повісток. Проте, 01.01.2025, 28.01.2025, 11.02.2025, 15.02.2025,25.02.2025 та 19.03.2025 до суду повернуто конверти з відправленням, згідно довідки підприємства поштового зв'язку причина невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Також 25.02.2025 ним по місцю проживання було отримано судову повістку.
Також виклик відповідача у справі у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Згідно ч. 5 ст. 259, ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
Малолітня ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що батько пішов від них коли їй було десь чотири роки. Вона не дуже пам'ятає його. Батько дзвонив дуже давно, обіцяв приїхати, проте не приїжджав. Подарунки батько за цей час їй не передавав, не вітав зі святом Святого Миколая, не цікавився нею. Він для неї чужа людина. Вважає, що можна позбавити батька батьківських прав, оскільки він не був батьком і для неї нічого не зміниться.
Неповнолітній ОСОБА_4 суду пояснив, що батько багато років не допомагає, не з'являється, подарунки, одяг не передавав. Він хотів зустрітися років шість тому, однак так і не приїхав. Вважає відповідача поганим батьком, тому необхідно позбавити його батьківських прав.
Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача, представника третьої особи, пояснення неповнолітніх дітей, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.04.2006 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів виконавчого комітету Парищенської сільської ради Надвірнянського району зроблено відповідний актовий запис за № 3, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 27.04.2006.
Від спільного подружнього життя у них народилися: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 від 11.06.2007, серія НОМЕР_3 від 02.07.2009 та серія НОМЕР_4 від 13.08.2012.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області по справі № 348/2170/17 від 12.02.2018 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Малолітніх дітей залишено проживати з матір'ю.
Рішенням № 146-11/2024 від 20.11.2024 виконавчий комітет Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області дійшов висновку вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню, навчанню та утриманню дітей, піклуванню про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток і затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав.
Відповідно до акта обстеження умов проживання № 83/12-19 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживають разом із позивачкою по АДРЕСА_1 .
Комісією, у складі начальника служби у справах дітей, директора КУ «Центр надання соціальних послуг» та старости с. Гаврилівка обстежено умови проживання дітей та встановлено, що сім'я проживає в приватному житловому будинку, загальною площею 69,2 кв. м., власником якого є заявниця. Будинок складається з 3-х житлових кімнат, коридору, кухні та ванної кімнати. Біля будинку подвір'я з господарськими спорудами. У будинку наявне газо-, електро- та водопостачання. Кімнати облаштовані меблями, побутовою технікою та речами побуту. Тут чисто, прибрано, охайно. Для виховання та розвитку дітей створені належні умови проживання: наявні спальні місця, письмовий стіл, комп'ютер, особисті речі, одяг та взуття. Мати облаштувала дітям місця для навчання та підготовки уроків, дбає про них, забезпечує всім необхідним. У сім'ї доброзичливі та теплі відносини. Мати з дітьми проводять разом час, святкують дні народження та релігійні свята. Відвідують родичів по материнській лінії в с. Велесниця. З родичами батька зв'язку не підтримують. Він з дітьми не проживає, не спілкується, не займається їх вихованням та не забезпечує.
Відповідно до довідок Гаврилівського ліцею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 7А класі ліцею, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у 10 класі.
Відповідно до свідоцтва від 06.06.2024 ОСОБА_3 здобув повну загальну середню освіту в 2024 році у Гаврилівському ліцеї.
Приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу 23.08.2018 засвідчено справжність підпису заяви ОСОБА_2 , який зроблено у присутності нотаріуса та зареєстровано в реєстрі за № 1093, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовляється від виховання та утримання його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і дає згоду на відмову від батьківства та позбавлення його батьківських прав.
Із висновку органу опіки та піклування вбачається, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.03.2018 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 1000 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 26.12.2017.
Відповідно до розрахунку із сплати аліментів згідно виконавчого листа № 348/2665/17 від 17.04.2018, виданого Надвірнянським районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.10.2024 становить 301 482,00 грн., з яких 162 843 грн. нараховано у січні 2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Розрив таких зв'язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім'ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов'язання держави вживати заходів для збереження зв'язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії»).
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема і у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Як роз'яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди не обов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, не обов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18(провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного становить фундаментальний елемент «сімейного життя». Інтереси дитини вимагають збереження зв'язків дитини з її сім'єю, за винятком випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини.
Підстави для позбавлення батьківських прав, закріплені в ст. 164 СК України, є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.
У постанові від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18, провадження № 61-15440св19, Верховний Суд вказав, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення її/його батьківських прав, покладено на позивача.
Позивачем не доведено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дітей, які вимагають збереження зв'язків дитини з її сім'єю, за винятком випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини.
При цьому, суд відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 СК України, не погоджується з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 146-11/2024 від 20.11.2024, оскільки він не є достатньо обґрунтований. У висновку встановлено обставини, на які посилається сторона позивача, та у ньому фактично констатовано належне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків щодо дітей. При цьому, із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.
Поданий висновок органу опіки та піклування не містить фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача неможливо змінити, у ньому наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та такий не містить виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про можливість завдання шкоди здоров'ю та розвитку дитини, у зв'язку з чим існує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав.
Також суд враховує, що вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.
Судом при розгляді справи вислухано малолітню ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_4 .
Дитина є суб'єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має обсяг прав, одним із яких беззаперечно є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Вказане право дитини при вирішенні спору, яким зачіпається її інтерес, підтверджено нормами як міжнародного, так і національного права.
Разом із тим, враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.
Суд, виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, дійшов висновку про неврахування думки неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо можливості позбавлення батьківських прав відповідачка.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
З пояснень дітей вбачається, що вони шкодують про відсутність батька у їхньому житті та вони сподівалися на зміну його поведінки.
Водночас погляди дітей не обов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, не обов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків.
Також Верховний Суд неодноразово вказував, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 333/8983/23, провадження № 61-14059св24, від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, провадження № 61-2175св20, від 02 червня 2022 року у справі№ 754/15490/18, провадження № 61-7195св20).
Нотаріально посвідчена заява відповідача, в якій він не заперечує проти позбавлення батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову. Згідно з ч. 2, 3 ст. 155 СК відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Такий підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду, що викладений зокрема у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 562/635/24, провадження № 61-16090св24.
За встановлених обставин справи суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, що є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
При цьому, оскільки судом встановлена і наявними у справі доказами доведена бездіяльність батька ОСОБА_2 щодо участі у вихованні синів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 , тобто доведена винна поведінка батька, тому наявні підстави для попередження відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей.
Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про відмову задоволенні позову та про попередження ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання синів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 з покладенням на Службу у справах дітей Переріслянської сільської ради Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків стосовно дітей.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Переріслянської сільської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Покласти на Службу усправах дітей Переріслянської сільської ради Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає по АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Переріслянської сільської ради, код ЄДРПОУ 04354692, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 21, с. Перерісль Надвірнянського району Івано-Франківської області, 78420.
Суддя Гундяк Т.Д.
Повний текст рішення складено 28.03.2025.