28 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1181/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02 серпня 2023 року по 27 лютого 2025 року (включно);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02 серпня 2023 року по 02 лютого 2024 року, але не більше як за шість місяців.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання документа про сплату судового збору у розмірі 1784,77 грн.
На виконання вимог указаної ухвали суду представником позивача подано до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого долучено платіжний документ, згідно з яким позивачем сплачено судовий збір за подання до суду цього позову в сумі 968,40 грн.
Обґрунтовуючи сплату судового збору саме в такій сумі, позивач (його представник) посилався на те, що заявлені у даному позові вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки визначення сум середнього грошового забезпечення належить до компетенції відповідача (як колишнього роботодавця ОСОБА_1 ), натомість позивач може неправильно визначити такі сумі нарахування або ж здійснювати розрахунок необґрунтованих сум. Крім цього, позивач вважає, що ним у відповідності до положень частини першої статті 5 та частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на свій розсуд обрано спосіб захисту порушених, на його думку, прав шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунки при звільненні та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити таке грошове забезпечення (тобто, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії).
Однак, указані твердження суду оцінює критично та зазначає наступне.
Як вказано судом в ухвалі від 20 березня 2025 року, заявлені у даному позові вимоги є, фактично, вимогами майнового характеру.
В контексті наведеного суд зауважує, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Як вбачається зі змісту позову, позивачем (його представником) здійснено розрахунок середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, який визначено в сумі 223096,32 грн як добуток середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці служби перед звільненням на 184 календарних дні.
Отже, об'єктом заявлених у даному позові вимог виступає благо (середнє грошове забезпечення), яке підлягає грошовій оцінці, оскільки обраховується виходячи із суми середньоденного грошового забезпечення, яке позивач отримував протягом двох останніх місяців перед днем звільнення зі служби.
Суд також наголошує, що у разі вирішення цього спору на користь позивача, безпосереднім наслідком прийняття рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні буде зміна складу майна сторін справи.
Відтак, заявлені позовні вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого, на думку позивача, згідно змісту позовної заяви має складати 223096,32 грн, є майновими.
Як зазначено судом в ухвалі від 20 березня 2025 року, за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1784,77 грн.
Проте, всупереч наведеному, позивачем наразі сплачено судовий збір лише у сумі 986,40 грн.
Отже, недоплата судового збору за подання до суду цього позову становить 798,37 грн (1784,77 грн - 986,40 грн = 798,37 грн).
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити позивачу строк для усунення недоліків позову на три дні з дня отримання копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позову у справі №600/1181/25-а на три дні з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк