27 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2344/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Приоритет-2000" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу
Приватне підприємство "Приоритет-2000" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 072987 від 14 травня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу, що належить позивачу, на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки відповідачем складено акт №055476, в якому зафіксовано порушення вимог статті 12 Поправки 6 ЄУТР а саме: під час міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Manisa (Туреччина) - Запоріжжя (Україна) перевізник не забезпечив водія роздруківкою (із) на паперовому носії інформації із режимом роботи та відпочинку водія, відсутній рух по карті, відповідальність за що передбачено абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виконання міжнародних перевезень вантажів без документів визначених законодавством, а саме: відсутній рух ТЗ на роздруківці із інформацією про режим роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 .
Вважає, що відповідач повинен був притягнути позивача до відповідальності у відповідності до абз.11 ч. ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що оскільки стосовно позивача як перевізника встановлене правопорушення в частині відсутності на час перевірки визначених законом документів, спірна постанова є правомірною, а позов необґрунтованим. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем подано заперечення, щодо спростування аргументів, викладених у відповіді на відзив.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
ПП "Приоритет-2000" (код ЄДРПОУ 30843975) зареєстроване як юридична особа 06.03.2000. Основний вид діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
05.04.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснювалася рейдова перевірка (перевірка на дорозі) на підставі направлення на рейдову перевірку від 01.04.2024 року № 003476 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області.
В ході перевірки, проведеної старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Ліліком А.Ю., 05.04.2024 року на автомобільній дорозі Н - 03 Житомир - Чернівці 348 км. + 800 км. перевірено транспортний засіб марки "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 та напівпричіп марки "KRONE" реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 під керуванням водія - ОСОБА_1 , транспортний засіб використовує в своїй діяльності позивач (згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №000256 від 29.03.2024 року).
За результатами перевірки складено акт №055476 від 05.04.2024 р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому відображені вищезазначені порушення.
Під час перевірки виявлено порушення: під час міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Manisa (Туреччина) - Запоріжжя (Україна) перевізник не забезпечив водія роздруківкою на паперовому носії інформації із режимом роботи та відпочинку водія, відсутній рух по карті, чим порушено вимоги статті 12 Поправки 6 ЄУТР. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац 6 частини 1 виконання міжнародних перевезень вантажів без документів визначених законодавством, а саме: відсутній рух транспортного засобу на роздруківці із інформацією про режим роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 . Водій від надання пояснень та підпису відмовився.
Відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи яку вручено останньому, що підтверджується матеріалами справи.
14.05.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №072987 відповідно до якої позивач притягнутий до відповідальності за абз.6 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та стягнуто штраф у розмірі 34000,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач звертається до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз.4 п.1 постанови КМ України № 442 від 10.09.2014р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою КМ України № 103 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частиною 1 ст. 18 Закону №2344-ІІІ передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Абзацом 6 частини 1 статті 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Стаття 53 Закону №2344-ІІІ визначає організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.
Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
документи на вантаж.
Частиною 8 ст. 53 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
У відповідності до абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).
За положенням п. 1.3 Інструкції, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
За приписами пункту 3.3. Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з пунктом 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Таким чином, автомобільні перевізники мають обов'язок забезпечити, а водії пред'явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов'язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі №816/124/17 наголошено, що норми Закону №2344-III зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі за текстом - Конвенція №153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
За правовим висновком постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі №823/1199/17, приписи пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції №153 є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
11 жовтня 2005 року набув чинності Закон України від 07 вересня 2005 №2819-IV "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)". 20 грудня 2010 року набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Враховуючи норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що контроль за роботою водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, зокрема, за допомогою тахографу чи індивідуальної контрольної книжки.
Суд звертає увагу, що позивача притягнуто до відповідальності не за відсутність роздруківки з цифрового тахографа, а за відсутність інформації про час роботи.
Відповідно, на роздруківці на паперовому носії з цифрового тахографа за 05.04.2024 року вбачаються такі значення:
- відпочинок 09 год. 05 хв.
- інша активність 00 год. 01 хв.
- управління (тобто керування транспортним засобом) 00 год. 00 хв.
Отже, з наданої роздруківки вбачається, що водій ввімкнув особисту картку водія до цифрового тахографа вже безпосередньо під час зупинення працівниками Укртрансбезпеки, здійснюючи до цього рух без використання особистої картки водія, що має наслідком відсутність інформації на паперовому носії про роботу та відпочинок водія.
Суд відхиляє доводи позивача, що його повинні були притягнути до відповідальності у відповідності до абз.11 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки вона спрямована на врегулювання ситуацій щодо відсутності тахографу, вимкненого тахограф або без тахокарти.
Водночас, суд повторно наголошує, що згідно роздруківки на паперовому носії з цифрового тахографа відсутня інформація щодо роботи водія.
Підтвердженням такого висновку слугує та обставина, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, передбаченим ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов'язковим при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом; інші документи, наведені в ч.ч.3-6 ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/ нерезидент).
Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз.6 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Наведені обставини в своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності спірних рішень належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття контролюючим органом таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №072987 від 14.05.2024 відповідає критеріям наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Приватне підприємство "Приоритет-2000" (с. Довжок, Чернівецький район, Чернівецька область, 60334, Код ЄДРПОУ 30843975);
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (вул. Руська, 248У, м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя І.В. Маренич