28 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/8833/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) витребувати у відповідача та дослідити матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 ;
2) застосовувати при вирішенні спору правові висновки Верховного суду, зроблені в постанові Верховного суду від 22 січня 2019 року в справі № 577/2457/17, оскільки фактичні обставини справи № 577/2457/17 є аналогічними тим, що розглядаються судом;
3) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яка полягає у відмові в нарахуванні ОСОБА_1 з 05.12.2019 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2016 - 2018 роки;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити, з врахуванням раніше виплачених сум з 05.12.2019 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати и Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2016 - 2018 роки.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 24 вересня 2014 року йому призначено пенсію за вислугу років на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В подальшому з 05 грудня 2019 року позивача було переведено на інший вид пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак при цьому при розрахунку пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки орган Пенсійного фонду України повинен був виходити з показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, як передбачено положеннями ст.40 Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.
14 січня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності. Так, зокрема, зазначив, що законодавством України регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», на інший. При цьому показник середньої заробітної плати має бути незмінним.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з 24 вересня 2014 року отримував пенсію за вислугу років на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
05 грудня 2019 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому при розрахунку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосовано дані за 2014-2016 роки.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за період з 2016 по 2018 роки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінюючи правомірність вказаних дій органу Пенсійного фонду України, суд виходить з наступного.
Нормами ст.44 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення окремих категорій працівників (на момент призначення ОСОБА_1 пенсії) регламентувалося положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788). Так, зокрема, ст.2 такого законодавчого акту були передбачені наступні види трудових пенсій:
- за віком;
- по інвалідності;
- в разі втрати годувальника;
- за вислугу років.
Відповідно до ст.51 Закону №1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Так, зокрема, до працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, відносяться, в тому числі, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені (ст.52 Закону №1788).
Згідно ст.55 вказаного законодавчого акту було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
В свою чергу ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в 2014 році була призначена пенсія за вислугу років за нормами ст.55 Закону №1788.
Виплата пенсії позивачу за Законом №1788 не входила до сфери правового регулювання Закону №1058, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Таким чином, отримуючи до жовтня 2014 року пенсію за вислугу років за Законом №1788, позивач не користувався жодним з видів пенсій, встановлених Законом №1058, а тому призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 вважається таким, що відбулось вперше.
Спірні правовідносини виникли з приводу порядку визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні при розрахунку пенсії ОСОБА_1 за нормами Закону №1058.
Положеннями ст.40 Закону №1058 врегульовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до положень ч.3 ст.45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017) та від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17.
Водночас, якщо особі було призначено пенсію згідно з іншими законодавчими нормами, то при переході такої на пенсію за нормами Закону №1058 вона фактично не набуває право на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ст.45 Закону №1058, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням, відповідно до приписів ст. 40 Закону №1058. Тому суд вважає, що в такому разі повинен враховуватися показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Судом встановлено, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком за нормами Закону №1058 з пенсії за вислугу років, передбаченої нормами Закону №1788. Отже, фактично відбулося нове призначення пенсії позивача, при якому ГУ ПФУ в Закарпатській області повинно було враховувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три попередні календарні роки (2016 - 2018).
До аналогічного правового висновку дійшов також Верховний Суд у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 577/2457/17, від 11 вересня 2019 року у справі №363/1493/17, від 09 червня 2021 року у справі №367/1276/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поряд з цим, ГУ ПФУ в Закарпатській області врахував показник середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки.
З огляду на вищенаведене, враховуючи законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, суд вважає протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо не застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2016-2018 роки.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на вищенаведене суд вважає позовні вимоги правомірними, а тому позов підлягає задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який в силу вимог статті 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яка полягає у відмові в нарахуванні ОСОБА_1 з 05.12.2019 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2016 - 2018 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити, з врахуванням раніше виплачених сум з 05.12.2019 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати и Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2016 - 2018 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець