27 березня 2025 рокуСправа №160/30357/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 16.09.2024 №045650020302 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до загального страхового стажу при призначенні пенсії за віком з 09.09.2024: періоду навчання з 1976 по 1980 роки згідно з дипломом НОМЕР_1 Дніпропетровського технікуму автоматики та телемеханіки, виданого 30.06.1980, реєстраційний №362; періодів роботи на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 з 15.06.1979 по 28.09.2009;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 09.09.2024 ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу період навчання з 1976 по 1980 роки згідно з дипломом НОМЕР_1 Дніпропетровського технікуму автоматики та телемеханіки, виданого 30.06.1980, реєстраційний № 362, та періоди роботи на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 з 15.06.1979 по 28.09.2009, пенсію за віком на підставі заяви про призначення пенсії від 09.09.2024 та наданих документів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України №1058 «Про загальнообо'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Проте відповідачем безпідставно, на думку позивача, відмовлено у призначенні пенсії з підстав недоліків у заповненні трудової книжки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшли матеріали пенсійної справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 09.09.2024 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.09.2024 №045650020302 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
В рішенні зазначено, що вік заявника - 63 роки 3 місяці. Страховий стаж особи становить 5 років 1 місяць 5 днів.
До розрахунку страхового стажу не враховано період навчання згідно диплому НОМЕР_3 , оскільки не підтверджено зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », необхідно надати свідоцтво про шлюб.
До розрахунку страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата її видачі.
В призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Ст.17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що професійнотехнічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено типи професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, до професійно-технічних навчальних закладів належить в т.ч. заклади освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
З матеріалів справи вбачається, що прізвище « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_3 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 11.09.2024 №00046932719.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що період навчання позивача з 01.09.1976 по 30.06.1980 відповідно до диплому НОМЕР_3 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо не врахування при обчисленні страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 з підстав недоліків у її заповненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд звертає увагу відповідача, що певні недоліки у заповненні трудової книжки, не позбавляють останнього права на отримання гарантованих пенсійних виплат, а відповідач, в разі наявності сумнівів в тих чи інших документах, не позбавлений права перевірити інформацію, яка у них зазначена.
Суд зазначає, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов'язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи до стажу позивача.
Суд зазначає, що доказів визнання недостовірними, як записів у трудовій книжці, так і самої трудової книжки позивача відповідачем суду не надано, а тому суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не розглянуто записи в трудовій книжці на предмет можливості зарахування періодів роботи до стажу, з підстав недоліків в її заповненні.
Щодо позовної вимоги про зарахування періодів роботи з 15.06.1979 по 28.09.2009 згідно записів трудової книжки до страхового стажу, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не приймалось рішення про відмову в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи. Суд звертає увагу позивача, що відповідачем не розглянуто записи в трудовій книжці на предмет можливості їх зарахування до страхового стажу. Відмова відповідача грунтувалася саме на неналежному заповненні титульної сторінки трудової книжки, а не записів у ній.
Щодо позовної вимоги про призначення та виплату пенсії, суд зазначає наступне.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем не здійснювалось обчислення страхового стажу роботи з урахуванням періодів трудової діяльності, які відображено у трудовій книжки, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду уданій справі.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи положення статті 139 КАС України часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 242- 246, 250, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 16.09.2024 №045650020302 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1976 по 30.06.1980 відповідно до диплому НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву від 09.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська