м. Вінниця
28 березня 2025 р. Справа № 120/17318/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницької області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 29.07.2027 ОСОБА_1 звернулася до УДМС України у Вінницькій області із заявою щодо набуття громадянство України за територіальним походженням, відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» - одночасно із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням - ОСОБА_1 , взяла на себе зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом 2-х років, з моменту набуття громадянства України, і подати/надати до органу Управління ДМС України у Вінницькій області та Липовецького РС Управління ДМС України у Вінницькій області України - документ про припинення громадянства російської федерації).
Однак, як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 не мала можливості припинити іноземне громадянство, оскільки після закінчення навчання змушена була шукати роботу, а також здійснювати постійний догляд за дідусем та бабусею.
22.12.2019 року рішенням УДМС у Вінницькій області було скасовано рішення від 22.09.2017 р. про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням, у зв'язку з невиконанням взятого на себе зобов'язання про припинення іноземного громадянства, тобто неподання до уповноважених органів документа про припинення громадянства російської федерації або декларації про відмову від іноземного громадянства. Позивач вважає рішення ДМС незаконним та необґрунтованим, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду поновлено строку звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивач набула громадянство України 22.09.2017 року та протягом 2-х років повинна була надати до органу міграційної служби підтвердження виконання зобов'язання взятого на себе, щодо припинення іноземного громадянства, в даному випадку громадянства - рф. При цьому, позивач був ознайомлений про те, що у разі невиконання нею поданого зобов'язання, громадянство України буде скасовано на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство України". Натомість у встановлений законодавцем строк, зобов'язання не було виконане позивачем.
За таких обставин відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив таке.
ОСОБА_1 29.07.2017 року звернулася до УДМС України у Вінницькій області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
До заяви позивачем одночасно було надано зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації виданий уповноваженим на те органом цієї держави.
ОСОБА_1 на підставі рішення УДМС України у Вінницькій області від 22.09.2017 року набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України".
22.11.2019 рішенням УДМС України у Вінницькій області скасовано рішення від 22.09.2017 про набуття гр. ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням в зв'язку з невиконанням взятого на себе зобов'язання про припинення іноземного громадянства, тобто неподання до уповноважених органів документа про припинення громадянства російської федерації.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначаються Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ).
Відповідно до положень ст. 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках, а громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону № 2235-III законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону №2235-ІІІ (у редакції від 19.02.2016, тобто станом на час набуття позивачем громадянства України) особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 8 Закону №2235-ІІІ іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Отже, законодавством встановлено обов'язок для іноземців щодо подачі зобов'язання припинити громадянство їх держави. Водночас іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.
Перелік документів, що подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України встановлено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі - Порядок №215) (у редакції від 01.04.2016, тобто станом на час набуття позивачем громадянства України).
Відповідно до п. 26 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:
а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;
б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір'ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням разом заявою (клопотанням) про набуття громадянства України особа (іноземець) подається зобов'язання припинити іноземне громадянство. При цьому, іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. У свою чергу, іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Суд встановив, що 29.07.2017 позивач подала до відповідача заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, додавши письмове зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство РФ. Згідно з довідкою від 22.09.2017 № 774/2017 про реєстрацію особи громадянином України 22.09.2017 відповідач прийняв рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ. Отже, зі вказаної вище дати позивач набув громадянства України на підставі ч.1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ та у строк до 22.09.2019 зобов'язаний подати до уповноваженого органу України документ про припинення громадянства РФ, виданий її уповноваженим органом, однак у визначений дворічний термін не виконав свого зобов'язання. Належні, достовірні та допустимі докази виконання позивачем зазначеного обов'язку відсутні.
Відповідно до положень ст. 21 Закону №2235-ІІІ (у редакції від 25.08.2019, тобто станом на час спливу дворічного строку з моменту набуття позивачем громадянства України) Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
У зв'язку з неподанням позивачем документу про припинення громадянства РФ протягом 2 років з моменту набуття ним громадянства України спірним рішенням відповідач скасував попереднє рішення від 22.09.2017 про набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі ч.1 ст.8 Закону №2235-ІІІ.
Суд також врахував, що відповідно до ст.1 Закону №2235-ІІІ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
З урахуванням підстав звернення з позовною заявою, для вирішення даної справи необхідно з'ясувати наявність або відсутність незалежних від позивача причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону № 2235-III незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Виникнення незалежної від особи причини спеціальний нормативно-правовий акт пов'язує, зокрема, з вартістю оформлення припинення іноземного громадянства.
Листом № 7811 від 27.04.2018 Консульський відділ Посольства Російської Федерації в Україні надав інформацію стосовно вартості оформлення заяви про вихід з громадянства. Станом на 26 квітня 2018 року розмір консульського збору складав 1820 гривень.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" № 1801-VIII від 21.12.2016 установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня у розмірі 3 723 гривень.
Тобто, половина розміру мінімальної заробітної плати у 2018 році становила - 1 861,50 гривень.
При цьому дані щодо консульського збору станом на 2017 рік на момент, коли особа набула громадянство України відсутні.
Посилання позивача на те, що п. 24 Порядку №215 не вимагає додаткового подання декларації суд оцінює критично, оскільки в зобов'язанні припинити іноземне громадянство від 29.07.2017 року за підписом ОСОБА_1 вказано що у разі неотримання нею з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Росії, остання зобов'язується подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави.
При цьому суд зауважує, що сама по собі наявність факту перевищення вартості оформлення припинення іноземного громадянства половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України - не являється підставою для прийняття підрозділами ДМС України будь якого рішення без відповідної подачі особою декларації про відмову від іноземного громадянства, що прямо визначено частиною 5 статті 8 Закону України «Про громадянство України», де зазначено, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства..
Врахувавши вказані вище норми законодавства та обставини спору, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Як наслідок, вказане вище спірне рішення відповідає критерію обґрунтованості, законності та скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 37836770)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович