Провадження № 33/803/517/25 Справа № 178/2186/23 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
21 березня 2025 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши у м. Дніпро, у присутності захисниці Бабенко О.А., апеляційну скаргу захисниці Бабенко Олени Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), та закрито провадження на підставі ст.38 КУпАП, у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності,
встановила:
Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та справу закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 231417, 21.12.2021 року о 05:50 год на автодорозі Н-11, кілометровий стовпчик № 028 (Криничанський р-н, Дніпропетровська обл.), водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MAN 18.280, д.н.з. НОМЕР_1 був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не врахував погодні умови та стан дорожнього покриття, не вибрав безпечної швидкості для руху під час зміни напрямку на звуженні проїзної частини допустив занос свого автомобіля, виїхав на зустрічну смугу проїзної частини та допустив зіткнення з напівпричепом WIELTON NS3 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який після зіткнення продовжив рух, виїхав за межі проїзної частини та здійснив зіткнення з перешкодою, а саме стовбур дерева. Внаслідок ДТП обидва ТЗ отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б, 10.1, 12.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисниця Бабенко О.А. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року та постанови нову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У доводах поданої апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване, невмотивоване та прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянтка зазначає, що суд всупереч ст.ст.245, 251, 280 КУпАП не з'ясував повно та всебічно усі обставини справи, не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та інший учасник ДТП - ОСОБА_2 не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату та час апеляційного розгляду, про причини своєї неявки не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
У суді апеляційної інстанції захисниця Бабенко О.А. підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні у повному обсязі.
Вислухавши пояснення захисниці, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі-ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 2.3 б ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7,9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ст. 124 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 231417 від 21.12.2021 року, та як встановлено судом першої інстанції, 21.12.2021 року о 05:50 год на автодорозі Н-11, кілометровий стовпчик № 028 (Криничанський р-н, Дніпропетровська обл.), водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MAN 18.280, д.н.з. НОМЕР_1 був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не врахував погодні умови та стан дорожнього покриття, не вибрав безпечної швидкості для руху під час зміни напрямку на звуженні проїзної частини допустив занос свого автомобіля, виїхав на зустрічну смугу проїзної частини та допустив зіткнення з напівпричепом WIELTON NS3 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який після зіткнення продовжив рух, виїхав за межі проїзної частини та здійснив зіткнення з перешкодою, а саме стовбур дерева. Внаслідок ДТП обидва ТЗ отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б; 10.1; 12.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Разом з цим, згідно висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження з обставин і механізму ДТП від 20.03.2025 року №ЕД-19/104-25/11072-ІТ (а.с.110-113), долученого під час апеляційного розгляду захисницею ОСОБА_3 , вбачається, що судовим експертом ОСОБА_4 було встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля “DAF» з напівпричепом “WIELTON» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля “DAF» з напівпричепом “WIELTON» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові події, в діях водія ОСОБА_2 у частині вибору швидкості руху невідповідностей вимогам п.12.2 ПДР України на вбачається. В даній дорожній обстановці водій автомобіля “MAN» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2 та 12.3 ПДР України. При заданому механізмові події, в діях ОСОБА_1 у частині вибору швидкості руху невідповідностей вимогам п.12.2 ПДР України не вбачається. При заданому механізмові події, в діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР України не вбачається.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме факту порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 рокуслід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисниці Бабенко О.А. підлягає задоволенню, а постанова судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 рокускасуванню із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисниці Бабенко Олени Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито проводження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постанова є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду О.В. Рябчун