Провадження № 11-сс/803/365/25 Справа № 214/737/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора старшого групи процесуальних керівників - першого заступника керівника Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК,-
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що вона перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року (більш точної дати становити неможливо), не бажаючи займатися суспільно корисною діяльністю, вирішила зайнятись протиправною діяльністю, пов'язаною з експлуатацією осіб, які перебувають в уразливому стані через збіг тяжких особистих та інших обставин тобто стані, який обмежує їх здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними та приймати за своєю волею самостійні рішення, шляхом їх вербування пов'язаного зі схиленням працювати, за матеріальну вигоду, здійснюючи психічний вплив у формі запрошення та переміщення з одного місця в інше, для втягнення таких осіб у заняття проституцією за межами України, а саме на території міста Аш, Чеської Республіки.
Так реалізуючи свій прямий умисел, направлений на вербування, переміщення осіб з метою експлуатації, а саме втягнення у проституцію, підшукувала особу, яку перебуває в уразливому стані.
Так, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року (більш точної дати становити неможливо), ОСОБА_7 , діючи умисно підшукала для втягнення в зайняття проституцією ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не має постійного місця роботи, на вихованні має трьох неповнолітніх дітей, матір без постійного місця роботи та має значну заборгованість у податковій службі, тобто не має коштів для забезпечення своїх потреб і своєї родини, під час зустрічі з якою, реалізовуючи свій умисел на вербування з метою експлуатації останньої в проституції, використовуючи психологічний вплив на ґрунті її матеріальних проблем, через відсутність роботи, наявність значної заборгованості та необхідність забезпечувати свою родину, про які їй стало відомо під час спілкування, запропонувала останній роботу в місті Аш, Чеської республіки, на що отримала згоду ОСОБА_10 .
Завербувавши ОСОБА_10 , шляхом досягнення з нею домовленості працювати на зазначених умовах, ОСОБА_7 , 23.01.2025 за допомогою залізничного транспорту на якому здійснюється рейси «Кривий Ріг-Львів», організувала переміщення ОСОБА_10 з м. Кривий Ріг до м. Львів, з метою подальшого транспортування останньої у місто Аш, Чеської республіки, перетнувши Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», особисто супроводжуючи останню.
В результаті чого, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вчинюваного нею діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, з метою отримання контролю над потерпілою ОСОБА_10 , залучила її в боргову кабалу, повідомивши про необхідність відпрацювання коштів витрачених на її перевезення до Чеської Республіки.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК, тобто у вербуванні, переміщенні людини, вчинені з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілого.
04.04.2024 за даним фактом внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12024040000000329 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК.
25.01.2025 о 09:33 годині ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України та того-ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 149 КК.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року клопотання слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , погоджене першим заступником керівника Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_8 задоволено частково та застосовано стосовно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 58 днів, тобто до 25 березня 2025 року, заборонивши залишати місце свого проживання цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України на підозрювану ОСОБА_7 покладені такі обов'язки:
- не залишати цілодобово приміщення будинку АДРЕСА_1 , за виключенням випадків збройної агресії окупаційних військ Російської Федерації, авіаударів у м. Кривий Ріг, чи у випадках зумовлених необхідністю врятування життя чи запобіганню загрози здоров'ю підозрюваної, в тому числі пов'язані з переміщенцям до бомбосховищ, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора та суду з м. Кривого Рогу;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання або реєстрації;
- прибувати по першому виклику прокурора, слідчого або суду на визначений час;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- із застосуванням електронного засобу контролю.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю, необґрунтованістю, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 слідчий суддя обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який на переконання сторони обвинувачення, не забезпечить виконання покладених на підозрювану обов'язків.
Крім того, на даний час наявні, передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК ризики, а саме можливість підозрюваної ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, на переконання прокурора, вказані обставини свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, і у даному випадку повинно бути застосовано лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування.
У судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_12 не з'явився будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте його неявка відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, вислухавши підозрювану, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Відповідно до положень ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Положеннями ч.4 ст.194 КПК передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Мотивуючи своє рішення про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 та обираючи стосовно неї інший більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 58 днів, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149КК, а також на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Ці висновки не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК апеляційним судом не перевіряються.
Отже, всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення та ймовірність призначення їй тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів її переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об'єктивних даних про те, що підозрювана ОСОБА_7 після застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у даному кримінальному провадженні, порушувала умови та не дотримувалася покладених на неї обов'язків, або намагалася переховуватися від слідства.
Таким чином, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_7 у разі доведеності її винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваної, віку та стану її здоров'я, репутації, сімейного та майнового стану, яка в повному обсязі визнає свою вину у вчиненні злочину, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, незаміжня, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи має навчальні труднощі помірного ступеня прояву, інтелектуальні труднощі помірного ступеня прояву, функціональні труднощі легкого ступеня прояву (мовленнєва функція), фізичні поодинокі незначні труднощі, функціональні поодинокі незначні труднощі (зорова функція), раніше не судима, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_7 під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а покладені на неї згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора старшого групи процесуальних керівників - першого заступника керівника Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_7 на 58 днів, тобто до 25 березня 2025 року та покладенням відповідних обов'язків - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3