28 березня 2025 року
м. Київ
справа № 463/9993/23
провадження № 61-3381 ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Личаківського районного суду від 17 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 25 вересня, 13 листопада, 05 грудня 2024 року, від 07 та 29 січня, 26 лютого 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у цій справі повернуто заявнику.
11 березня 2025 року ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до Верховного Суду з аналогічною касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Виконання зазначених процесуальних вимог має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявником підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.
Відповідно до відомостей з Єдиного держаного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилався на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України.
Ухвалами Верховного Суду від 25 вересня, 13 листопада, 05 грудня 2024 року, від 07 та 29 січня, 26 лютого 2025 року Верховний Суд повернув ОСОБА_1 касаційні скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року з підстав відсутності у касаційних скаргах нормативно-правового обґрунтування підстав касаційного оскарження. У цих ухвалах Верховний Суд зауважив, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не було застосовано статті 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, тому доводи касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України у спірних правовідносинах є безпідставними. Суди попередніх інстанцій не застосовували вказані норми і не покладали їх в основу своїх рішень. Також Верховний Суд звертає увагу заявника на постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 454/2859/22 (розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, в якій заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду, у тому числі, щодо застосування статей 8, 22, 40, 55, 56, 129, 129?1 Конституції України у подібних правовідносинах).
Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 знову подав касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року і знову зазначає, що оскаржує у касаційному порядку судові рішення у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України у подібних правовідносинах.
Такі дії можуть свідчить про те, що заявник намагається отримати протилежну оцінку обставин, які Верховний Суд у цій справі вже визнав підставою для повернення попередньо поданої скарги.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом.
Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана 11 березня 2025 року на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, є аналогічною за змістом раніше поданим касаційним скаргам у цій справі, однак обставини, що стали підставою для їх повернення, заявником не усунуто.
Повторне звернення з касаційною скаргою можливо лише у випадку, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, однак ОСОБА_1 всьоме подав касаційну скаргу, не обґрунтувавши належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи, що заявник не виконав вимог процесуального закону при зверненні до суду касаційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якійне обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Оскільки касаційну скаргу повернуто заявнику, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішенню не підлягає.
Керуючись статтями 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року вважати неподаною та повернути заявникові.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь