25 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 753/15063/22
Провадження № 61-10585ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-Плюс» (далі - скаржник), інтереси якого представляють адвокати Гриб Ніна Павлівна та Васильчук Ірина Миколаївна (далі кожен - адвокат скаржника),
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до скаржника про застосування наслідків нікчемності попереднього договору купівлі-продажу нерухомості, стягнення коштів і
1. У грудні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме стягнути зі скаржника 656 024,90 грн і 150 306,00 грн відшкодування майнової шкоди.
2. 29 січня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув зі скаржника на користь позивачки 656 024,90 грн, а також 18 659,51 грн судових витрат; у задоволенні інших вимог відмовив.
3. 18 червня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4. 22 липня 2024 року адвокат скаржника сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 24720/0/220-24 від 23 липня 2024 року), у якій просила поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, скасувати їх й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
5. 22 липня 2024 року адвокат скаржника подала до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 24914/0/220-24 від 25 липня 2024 року) на ті самі судові рішення. Мотивувала так:
- предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17);
- вимог про стягнення зі скаржника за статтею 1212 ЦК України безпідставно отриманих коштів позивачка не заявляла, такими обставинами позов не обґрунтувала. З огляду на це суд не міг самостійно кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що врегульовані статтею 1212 ЦК України. Суд позбавлений можливості самостійно змінювати предмет та правові підстави позову (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року та від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20);
- суди обох інстанцій неналежно оцінили зміст попереднього договору, не здійснили його правильне тлумачення (не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 916/2500/15) та помилково виснували, що предметом основного договору, який сторони мають укласти на виконання попереднього, є квартира (не врахували висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 18 червня 2020 року у справі № 918/1017/15). З огляду на це помилковим є також висновок судів про те, що укладений сторонами попередній договір № 23/01/20-сл від 23 січня 2020 року на час його укладення треба було посвідчити нотаріально. Відсутні підстави вважати цей попередній договір нікчемним;
- немає висновку Верховного Суду щодо можливості застосування статей 220, 635, 657 ЦК України у редакції, чинній на час укладення попереднього договору від 23 січня 2020 року, якщо предметом основного договору є майнові права на квартиру, якої не існує як об'єкта нерухомого майна;
- суд першої інстанції задовольнив позов частково, однак безпідставно стягнув на користь позивачки понесені нею судові витрати. Апеляційний суд помилково вдався до оцінки співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу. Не врахував, що як витрати зі сплати судового збору, так і витрати на таку допомогу слід стягувати пропорційно до задоволених позовних вимог;
- зазначаючи про встановлення обставин про те, що на будівельному майданчику, відведеному для будівництва житлового будинку, не ведуться жодні будівельні роботи, а будівельники та виконавці робіт на об'єкті відсутні, офісне приміщення відповідача зачинене та не працює, суд першої інстанції не вказав, на підставі яких доказів він зробив такий висновок.
6. 26 серпня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційні скарги без руху та встановив для усунення їхніх недоліків десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржник мав: надати до суду докази надіслання копій касаційної скарги з вх. № 24720/0/220-24 від 23 липня 2024 року та доданих до неї матеріалів позивачці у разі підтримання цієї скарги, сплатити 10 496,40 грн судового збору, а у разі підтримання касаційної скарги з вх. № 24914/0/220-24 від 25 липня 2024 року - 13 120,50 грн і пояснити суду, яку з двох касаційних скарг підтримує, а яку відкликає, або мав обґрунтувати необхідність розгляду обох касаційних скарг (вх. № 24720/0/220-24 від 23 липня 2024 року та вх. № 24914/0/220-24 від 25 липня 2024 року).
7. 5 вересня 2024 року адвокат скаржника подала до Верховного Суду заяву (вх. № 29658/0/220-24 від 16 вересня 2024 року) про усунення недоліків касаційної скарги.
8. 6 вересня 2024 року адвокат скаржника сформувала у системі «Електронний суд» таку ж за змістом заяву (вх. № 28978/0/220-24 від 9 вересня 2024 року) про усунення недоліків касаційної скарги.
9. До обох заяв додала квитанцію про сплату 13 120,50 грн судового збору та квитанції про надсилання рекомендованих листів на адреси позивачки та її представника, а до заяви від 6 вересня 2024 року - також ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір від 17 червня 2024 року № К-03/2024 про надання правової допомоги та квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету скаржника.
10. 17 січня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув скаржнику касаційну скаргу (вх. № 24720/0/220-24 від 23 липня 2024 року) та клопотання про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 29658/0/220-24 від 16 вересня 2024 року); продовжив скаржнику на п'ять днів із дня вручення тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 24914/0/220-24 від 25 липня 2024 року). Скаржник мав надати опис вкладення до рекомендованого листа про надсилання копії касаційної скарги з усіма доданими до неї матеріалами та заявою про усунення недоліків касаційної скарги від 6 вересня 2024 року.
11. 29 січня 2025 року адвокат скаржника сформувала у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 3158/0/220-25 від 30 січня 2025 року), згідно з якою виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 17 січня 2025 року.
12. Скаржник у касаційній скарзі просив поновити строк на касаційне оскарження. Мотивував тим, що копію оскарженої постанови отримав до свого електронного кабінету 21 червня 2024 року.
12.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
12.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
12.3. 18 червня 2024 року Київський апеляційний суд оголосив вступну та резолютивну частини оскарженої постанови, повний текст якої склав 20 червня 2024 року. Останнім днем строку на касаційне оскарження був понеділок 22 липня 2024 року. Скаржник подав касаційну скаргу 22 липня 2024 року, тобто дотримав строк, передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України. Тому відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
13. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
14. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у визначений статтею 390 ЦПК України строк із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АСА-Плюс» у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-Плюс» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-Плюс» про застосування наслідків нікчемності попереднього договору купівлі-продажу нерухомості та стягнення коштів.
3. Витребувати з Солом'янського районного суду міста Києва цивільну справу № 753/15063/22.
4. Надіслати позивачці копію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз'яснити їй право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко