27 березня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/4652/24
Провадження № 22-ц/821/556/25
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Фетісової Т.Л., Новікова О.М.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Гудзенко В.Л. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
13 серпня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 175782977 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV72N9R було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 06.03.2021 о 10:42:32 годині, після чого Відповідач натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 7000 гривень на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить Відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах та в подальшому були укладені додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, №2 від 31.12.2020 та №27 від 31.12.2021 про продовження строку договору факторингу.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 175782977 від 15.12.2022.
В подальшому, 05.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 05/07/2024, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором № 175782977 від 15.12.2022, становить - 33944,40 грн, яка складається з наступного: 7000,00 грн - заборгованість за кредитом; 26944,40 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов'язання у повному обсязі і на умовах, передбачених кредитним договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором. У зв'язку із вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №175782977 від 15.12.2022 у розмірі 33944,40 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником, то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Суд вказав, що відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій через систему «Електронний суд» 10 лютого 2025 року апеляційній скарзі, представникТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А.І. , вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ТОВ «ЮнітКапітал» мотивована тим, що предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Вказує, що таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 до 31 грудня 2022 року, тобто, право вимоги за кредитним договором №175782977 від 15.12.2022 року перейшло до ТОВ«Таліон Плюс» - 14 лютого 2023 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №216.
Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників у повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Позивачем доведено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Також доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором згідно з договорами факторингу до позивача.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи
З матеріалів електронної справи вбачається, що 15.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 175782977 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно з п. 2.1 Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 9000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п.2.3 Договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 7000 грн. 00 коп. одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 14.01.2023.
На момент укладення Договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 14.01.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1 Договору).
15.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 хх-хххх-3829, яка визначена в заявці на отримання коштів в кредит, що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2022, довідкою ПАТ КБ «Приват Банк» № 06_2/2024.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року.
Однак 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому, інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте, його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Пунктом 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цих Договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміються всі права Клієнта за Кредитними договорами, зокрема права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 216 від 14.02.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 33944,40 грн.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33944,40 грн.
Відповідно до п. п. 5.3.3 Договору факторингу право розпоряджатися Правом вимоги на свій розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
05.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги.
Також 05.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач підписали акт приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 05/07/24 від 05.07.2024.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі.
Рішення суду мотивоване тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. Договором факторингу№ 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року також встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Разом з цим, відступлення майбутніх вимог можливо лише за умови їх визначеності. Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитораТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора -ТОВ «Юніт Капітал», у зв'язку з чим у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором слід відмовити.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №175782977, відповідно до п. 2.1. якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 9000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до п.2.3 Договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 7000 грн. 00 коп. одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 14.01.2023.
На момент укладення Договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 14.01.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1 Договору).
15.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 хх-хххх-3829, яка визначена в заявці на отримання коштів в кредит, що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2022, довідкою ПАТ КБ «Приват Банк» № 06_2/2024.
Кредитний договір №175782977 від 15.12.2022 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №MNV72N9R було направлено позичальнику 15.12.2022 22:54:27, на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0969746708, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 15.12.2022 22:55:06 год, після чого відповідач натиснув кнопку "Відправити/Підписати" ", що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій 15.12.2022 товариство перерахувало ОСОБА_1 кошти у сумі 7000,00 грн.
15 грудня 2022 року ОСОБА_1 також підписав паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у кредитному договорі №175782977 від 15.12.2022.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога'та ОСОБА_1 кредитного договору від 15 грудня 2022 року.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 175782977 від 15.12.2022 року. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому, перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому, всі інші умови договору залишились без змін.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте, його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс'було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції 31 грудня 2020 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п.1.5 договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до договору.
Тобто, за правильними твердженнями скаржника, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
14 лютого 2023 року на виконання п. 2.1 Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №216, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за Кредитним договором №175782977 від 15 грудня 2022 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 216 від 14 лютого 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 15587,60 грн, яка складається з 7000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 8 587,60 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2022 року.
Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за Кредитним договором №175782977 від 15 грудня 2022 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 14 лютого 2023 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №216.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора -ТОВ «Таліон Плюс».
Відповідно до п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, зокрема, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
При цьому, слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу№30/1023-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. п. 5.3.3 Договору факторингу право розпоряджатися Правом вимоги на свій розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Копія договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33944,40 грн.
05.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги.
Також 05.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач підписали акт приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 05/07/24 від 05.07.2024.
Таким чином, згідно з витягу реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 33 944,40 грн.
Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зіст. 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
На підставі п. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст.610, ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до п. 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Частиною 1статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора - ТОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс'на користь ТОВ «Юніт Капітал» (договір факторингу №05/07/24 від 05 липня 2024 року).
Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги за безпідставністю.
Визначаючи розмір заборгованості та перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 було надано перший транш кредиту у сумі 7 000 грн на 30 днів, останнім погашення кредиту не здійснювалося; 14 лютого 2023 кредит було продано. Нарахування заборгованості здійснено з 15 грудня 2022 по 14 лютого 2023 року, що становить 15 587,60 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненим ТОВ «Таліон плюс», останнє, після відступлення права вимоги 14 лютого 2023 року , продовжувало здійснювати нарахування заборгованості (з урахуванням відсотків) до 13 травня 2023 року, що становить 33 944,40 грн.
Разом з тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та в даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 15.12.2022 року по 14.01.2023 року, що становить 2121 грн., а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.
Таким чином, оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №175782977 від 15 грудня 2022 року у розмірі 9121 грн., з яких 7000 грн- заборгованість за кредитом; 2121 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1. п. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року; копію додаткової угоди №3 до договору про надання правової допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року, складену 05 липня 2024 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 05 липня 2024 року на надання юридичних послуг в суді першої інстанції на суму 6000 грн, яка складається: за складання позовної заяви 5000 грн, вивчення матеріалів 500 грн, надання усної консультації 500 грн. Витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складають 6000 грн за складання апеляційної скарги.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 10000 грн.
Зважаючи на те, що вимоги позову та апеляційної скарги задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні становить 26,87 %, то витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій слід стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, у розмірі 2687,00 грн.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову ТОВ «Юніт Капітал» сплачено 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 12 серпня 2024 року №4466 (а.с.8 зворот) та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 06 лютого 2025 року № 10568 (а.с.65).
Оскільки позов і апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково, то із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1627,24 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованістьза кредитним договором №175782977 від 15 грудня 2022 у сумі 9121,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 1627, 24 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій та 2687,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Т.Л. Фетісова
О.М. Новіков