27 березня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 702/791/24
Провадження № 22-ц/821/571/25
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Василець Марина Сергіївна,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василець Марини Сергіївни на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року (ухваленого під головуванням судді Максименка Д.Р. в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 10 лютого 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
13 серпня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 09.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9421468 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, який створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було надано кредит в сумі 15 000,00 грн. зі сплатою процентів та інших платежів.
29 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29012024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, зокрема, за кредитним договором до відповідача.
Позивач вказує, що внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача наявна заборгованість в сумі 60 071,25 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 000,00 грн, заборгованості за процентами в сумі 43 571,25 грн та заборгованості за комісією в сумі 1 500,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 9421468 від 09.09.2023 в сумі 60 071,25 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 9421468 від 09.09.2023 в сумі 60 071, 25 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3 028 ,00 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений.
Також матеріалами справи підтверджено отримання ОСОБА_1 коштів та невиконання ним умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка не спростована відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій через систему «Електронний суд» 13 лютого 2025 року апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - авдокат Василець М.С., вважаючи, що при винесенні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, просила скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме виписка з особового рахунку клієнта є підтвердженням виконаних за день операцій і призначається для видачі або відсилання клієнту.
Звертає увагу суду, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідаяем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не доведено виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок за кредитним договором №6421468 від 09.09.2023, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, отримання кредитних коштів відповідачем, а також те, що такий переказ є завершеним.
Вказує, що надане позивачем платіжне доручення 109741835 не можна вважати доказом перерахування кредитних коштів відповідачу, підписане ТОВ «Мілоан» 09.05.2024, тобто після укладення договору факторингу, яке не містить інформації щодо повного банківського рахунку та хто саме є емітентом банку.
Крім того, відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з наданих ним доказів вбачається, що він є військовослужбовцем.
Вказує, що відповідач має статус військовослужбовця/учасника бойових дій, тому на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовів та членів їх сімей».
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 07 березня 2025 року, представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Канак М.С., вважаючи рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року законним, обгрунтованим, оскільки в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, посилаючись на необгрунтованість і безпідставність доводів апеляційної скарги, просила в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9421468, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 15 000,00 грн (п. 1.2 договору) на строк 120 днів до 07.01.2024 (п. 1.3,) зі сплатою процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду, який складає 30 днів та завершується 09.10.2023, в розмірі 5625 грн (1,25% на день), та сплатою процентів за користування кредитом протягом поточного періоду, який складає 90 днів та завершується 07.01.2024, в розмірі 40500 грн (3 % на день), (п. п. 1.3.1, 1.3.2, 1.5.2, 1.5.3 договору), та сплатою комісії в розмірі 1500 грн (п. 1.5.1 договору).
Згідно з п. 6.1 кредитного договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції щодо укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт ТОВ «Мілоан», мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 кредитного договору).
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Згідно з п. 7.1 кредитного договору він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а. с. 5 - 10).
Також сторонами були підписані графік платежів до кредитного договору № 9421468 від 09.09.2023, паспорт споживчого кредиту № 9421468 від 09.09.2023, заява на отримання кредиту № 9421468 від 09.09.2023 та узгоджені додаткові контактні дані для взаємодії за кредитним договором (а. с. 11-12).
З платіжного доручення № 109741835 від 09.09.2023 вбачається, що ТОВ «Мілоан» переказало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 15 000 гривень (а. с. 73).
З поданих ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів » розрахунків вбачається, що кредитор нараховував позичальнику проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов договору та в межах строку його дії. Заборгованість відповідачу нарахована в сумі 60 071,25 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн, заборгованість за відсотками 43 571,25 грн, заборгованість за комісією 1 500 грн (а. с. 17, 71-72).
Договором факторингу № 29012024, укладеним 29.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», актом прийому-передачі документації реєстру боржників № 1 за договором факторингу № 29012024 від 29.01.2024, витягом з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024, платіжною інструкцією від 01.02.2024 №20782 підтверджується відступлення ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9421468 від 09.09.2023 (а. с.13-16; 97-107).
Відповідно до довідки № 181 від 25.01.2024 та військового квитка серії НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 24.12.2017 (а. с. 55)
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши що договір про споживчий кредит укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач як позичальник, отримав кредитні кошти за кредитним договором, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, яка ним не спростована, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення існуючої заборгованості.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що він категорично заперечує укладення кредитного договору, проте такі посилання є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.
При цьому, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Доказів, що вказані у реквізити сторін дані не належать відповідачу ( паспортні дані, РНОКПП, поштова адреса, номер телефону та електронна пошта) матеріали справи не містять.
Із наведеного слідує, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують укладення договору про споживче кредитування № 9421468 від 09.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Кредитний договір відповідачем у судовому порядку не оспорювався та не визнаний недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст. 640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.
У постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року №6-50цс16 наголошено на тому, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Отже, факт надання позичальнику грошових коштів первісним кредитором підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, самим кредитним договором, який є дійсним в силу статті 204 ЦК України.
Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 109741835 від 09.09.2023, згідно якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , кошти у розмірі 15 000,00 грн на виконання умов договору 9421468 ( а.с. 73).
Колегія суддів звертає увагу, що номер платіжної картки, вказаний в платіжному дорученні, відповідачає номеру платіжної картки, вказаному у заяві на отримання кредиту (а.с. 12).
Доказів про те, що платіжна карта НОМЕР_3 не належить відповідачу, а іншій особі матеріали справи не містять.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме виписка з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту, апеляційний суд відхиляє, оскільки позивач не є банківською установою, а тому позбавлений можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.
В той же час, п. 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_4 *91.
Крім того, відповідач не позбавлений права надати суду докази на підтвердження стростування отримання коштів у розмірі 15 000,00 грн на рахунок відповідача з ТОВ «Мілоан» 09.09.2023, оскільки відповідно до абзацу другого частини першої статті 1076 ЦК України відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтом або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Щодо розміру заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
Так, умовами кредитного договору визначена сума кредиту 15 000,00 грн ( п. 1.2 договору), строк на який надається кредит, тобто на 120 днів з 09.09.2023 і скаладється з: пільговий період 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 09.10.2023; поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 07.01.2024 (п.п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2 договору).
Пунктом 1.5.1. договору визначено, що комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Пунктом 1.5.2. договору визначено проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 5 625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Пунктом 1.5.3. договору визначено проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 40 500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Пунктом 1.6. договору визначено Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в пунктах 2.2 (плата за кредитом), 2.3 (пролонгація строку кредитування) цього договору.
Додаток № 1 до договору про споживчий кредит №9421468 від 09.09.2023 містить графік платежів за договором про споживчий кредит , в якому визначено кількість та розмір платежів, періодичність внесення.
Крім того, перевіривши наведену позивачем суму заборгованості згідно умов договору про споживче кредитування №9421468 від 09.09.2023, колегія суддів встановила, що сума заборгованості за умовами кредитного договору, яка підлягає до стягнення становить 61 125,00 грн (( 15 000, 00 грн х 1,25% х 30 днів) + (15 000,00 грн х 3% х 90 днів)) + 15 000 грн).
Оскільки позивач визначив заборгованість у розмірі 60 071,25 грн, тому колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає сума, визначена самим позивачем.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з наданих доказів вбачається, що відповідач є військовослужбовцем, відхиляються судом апеляційної інстанції по наступних підставах.
Відповідно до вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією рф проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Із матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит №94211468 від 09.09.2023, разом із тим, в заяві на отримання кредиту № 9421468 від 09.09.2023 вказано соціальний статус: найманий працівник, а місце роботи: Титаренко, отже із наведеного слідує, що на момент укладення кредитного договору відповідач не перебував на військовій службі.
Крім того, варто зазначити, що в договорі міститься пункт 6.3, згідно якого особа, яка укладає кредитний договір не є військовосдужбовцем, якому відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються.
Щодо довідки № 181 від 25.01.2024 та копії військового квитка, долучених до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції були досліджені надані докази та суд дійшов вірного висновку, що вказані докази не підтверджують, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який був мобілізований, тому на нього не розповсюжується пільга, передбачена ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Інші доводи, наведені представником відповідача в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василець Марини Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова